Не впливає на урядовців і те, що експерти ЮНЕСКО «забракували» проект каналу. «УМ» повідомляла, що фахівці програми «Людина та біосфера» Ян Квест та Тобіас Салате відвідали Дунайський заповідник і назвали затверджений урядом України проект транспортного шляху «найгіршим з існуючих варіантів». Не зважають розробники каналу і на рішення господарського суду столиці, який визнав недійсною експертизу планів Мінтрансу . Міністр транспорту Георгій Кірпа однак заявляє, що вже до Дня незалежності України на тому відрізку Дунаєм ходитимуть судна. До речі, міністр транспорту заробив своїми «будівельними» заслугами не вельми почесну відзнаку: днями Українська коаліція «За дику природу» вручила йому диплом «Ворог заповідників України». Так екологи відзначили його «видатні заслуги» у справі безпрецедентного лобіювання судноплавного каналу через серце Дунайського заповідника. Оскільки сам номінант на прес-конференцію не з'явився, диплом вручили його двійнику — півтораметровому опудалу.

Перманентний наступ «нових багатих» на заповідні природні куточки країни якщо за масштабами і не вважається стихійним лихом, то за наслідками впливу на екосистему не надто від нього відрізняється. Серед найпоказовіших і найвідоміших прикладів — забудова територій Кончі-Озерної під Києвом чи Нікітського ботанічного саду під Ялтою. Один з ласих шматочків — Поділля з його мальовничими пейзажами, яке Леся Українка небезпідставно назвала «красою України», а данський поет Тор Ланге, обираючи тут на схилі літ місце постійного мешкання, взагалі нарік «степовою Елладою». Однак на ньому розгортаються ті ж самі процеси.