Закон чи парад

      Ратифікацію Україною засадничих  документiв Коалiцiї з питань захисту прав інтелектуальної власності вітали як зважений та логічний крок держави на шляху лібералізації законодавства. Однак світ мало знає про нову вітчизняну традицію — переплата на гуртi легко компенсується при розважуванні. Не оминула ця традиція і Закон «Про рекламу». З липня минулого року навколо нього дебатують адепти права та суб'єкти підприємницької діяльності.

      Незабаром у Верховній Раді буде розглянуто проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу», одним з ініціаторів якого є наш гість народний депутат України член групи «Солідарність», заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформації Юрій Артеменко, до якого ми і звернулися за детальнішими роз'яснення щодо змісту пропонованих змін.

      — Юрію Анатолійовичу, які, на ваш погляд, недоречності чи двозначності в Законі «Про рекламу» виявили себе і вимагають негайного усунення та тлумачення? Дамокловим мечем для яких учасників рекламного ринку закон є в його нинішньому вигляді?

      — Закон «Про рекламу», одним зі співрозробників якого я свого часу був, чи не вперше в історії країни готували при залученні якнайширшого кола учасників ринку реклами, тому загалом вiн є доволі зваженим та професійним. Однак із часом виявилися певні двозначності та недостатня виписаність окремих норм, що не дозволяє законові нормально регулювати роботу ринку.

      Недоробки в основному стосуються мови реклами; мовних характеристик логотипів; ідентифікації реклами; реклами заходів, що спонсорують виробники алкоголю, та відрахувань на соціальну рекламу. Це ключові моменти, без коригування яких рекламний ринок буде незручним або й небезпечним для всіх учасників. А з точки зору права — і не зовсім цивілізованим.

      — Наскільки нам відомо, у парламенті зараз перебуває кілька законопроектів зі змінами до закону. Чим вони принципово відрізняються від запропонованого вами?

      — Так, на сьогодні подано 6—7 законопроектів, більшість з яких мають суто популістський характер. У них йдеться про повну заборону реклами спиртного, заборону переривання фільмів рекламою тощо. Такі пропозиції, як доведено світовою практикою, є неефективними. Ми з Миколою Баграєвим та Олександром Омельченком, членами Комітету підготували законопроект, спрямований на подолання двозначностей та невиписаностей окремих статей.

      — У чому полягає суть запропонованих змін до закону?

      — Йдеться про ідентифікацію реклами. Сьогодні, згідно з чинним законом, рекламою є авторський, редакційний матеріал, який викликає інтерес до особи чи товару. Тобто кожен інформаційно-змістовний текст, матеріал просвітницького змісту і навіть соціально-орієнтоване повідомлення можуть бути класифіковані як реклама. Тому ми пропонуємо конкретну характеристику реклами — як інформації, що має на меті, окрім підтримки інтересу та підвищення попиту на придбання зазначеного товару чи послуги, ще й конкретну ціль — отримання прибутку. Ця інформація повинна містити реквізити, телефони, адреси фірм.

      Ще одна зміна стосується мови подання реклами. Рекламні повідомлення в ЗМІ, на моє переконання, не слід дублювати українською мовою. Щодо решти поправок, то вони покликані усунути не надто принципові вади. Скажімо, навести лад у розмежуванні зовнішньої реклами — у метрополітені, власному транспорті фірми-виробника чи приватному таксі.

      — Свого часу, після прийняття закону, група депутатів на чолі з Миколою Томенком, до якої входили і ви, вдалася до тлумачення норм закону та звернулася з офіційним листом до керівництва контролюючих органів і нібито отримала їхню обіцянку притримати репресивний шал підлеглих до моменту внесення змін та доповнень до закону. Чим закінчилася справа?

      — Я як один із керівників комітету та члени Нацради з питань телебачення та радіомовлення і Держкомітету з питань технічного регулювання провели з цього приводу тристоронню нараду, оскільки у закон втиснули дві маловиписанi норми щодо мови реклами та дублювання логотипів українською мовою.

      Про мову реклами ми говорили вище. Що ж до логотипів, то в цій сфері виникла парадоксальна ситуація, коли торговий знак, зареєстрований у встановленому порядку, раптом мусили змінювати — себто дублювати українською. Це негарно навіть у візуальному вигляді, не кажучи вже про те, що це є порушенням усіх міжнародних авторських норм. Ми від комітету звернулися з проханням не накладати санкції на ці два пункти і отримали відповідні запевнення.

      — Які випадки інших стягнень, згідно із законом, вам відомі і які з них є найхарактернішими?

      — Здебільшого вони стосуються реклами алкоголю, тютюну та медпрепаратів. Це наріжні камені піраміди зловживань. Дуже часто при цьому ігнорують номер ліцензії, дату виготовлення тощо.

      Уперше дозволивши рекламу алкоголю, ми побачили, наскільки є неконтрольованою ситуація в галузі. Закон одразу систематично почали порушувати. При цьому стягнення нітрохи не злякали ні телевізійників, ні власників зовнішньої реклами. При тому, що вони отримують багатотисячні прибутки в доларовому еквіваленті, для них нічого не вартувало сплатити тисячу сімсот гривень штрафу й надалі збирати вершки. Тому ми звернулися до Державного комітету з питань технічного регулювання з проханням вплинути на ситуацію і домоглися щоденного моніторингу провідних телеканалів на предмет порушення закону. Якщо свавілля триватиме, телеканали щоденно штрафуватимуть. До того ж, Комiтет буде вимушений розглянути можливiсть заборони спонсорування у денний час телепрограм компанiями, що виготовляють алкогольну продукцiю. Ми сподіваємося, що цей крайній захід змусить телекомпанії дотримуватися законодавства. Телевізійники зловживають як часом виходу реклами, так і її характером. Зовнішня реклама часто просто не коректна. Газетярі грішать дрібними порушеннями.

      Інша сторона проблеми — недоброякісна реклама. Переважно це стосується медпрепаратів, зокрема біологічно-активних добавок. До речі, Міністерство охорони здоров'я України не підтверджує їх корисні можливості. Крім того, набула поширення реклама препаратів, які розповсюджують лише за лікарським приписом; лікарських засобів для дітей та підлітків без дозволу МОЗ; лікувальних сеансів із використанням гіпнозу, психологічного чи біоенергетичного впливу.

      — Як правопорушення на ниві рекламного законодавства виглядаютьу світлі статистики?

      — Якраз телевізійні канали, можливо, через невелику їх кількість, посідають останню позицію за кількістю порушень. 67 відсотків їх виявлено у сфері зовнішньої реклами; 30 — у друкованих ЗМІ 3 відсотки — на телебаченні та радіо. Переважно загальнодержавні  електроні ЗМІ  мали б бути взірцем, чого про них, на жаль, не скажеш. Що ж до регіональних лідерів із правопорушень, то два останні роки позмінно «лідирують» столиця та Одеська область (штрафні санкції в межах 105—142 тисячі гривень на рік); «срібло» і «бронза» у харків'ян (74—78 тисячі гривень). Решта регіонів — порівняно законослухнянi. Загальні суми стягнень по країні упродовж 2000—2003 років виглядають так: 209, 331, 369, 349 тисяч гривень відповідно. І що прикро, загалом кількість порушень зростає.

Олександр БО.