Хатка з книги

Раз на місяць — мало!

«Сьогодні в інтернатних закладах уже немає нестачі одягу чи харчів. Тепер потрібно розвивати в дітях інтелект і доброту», — каже Марина Криса. Найперше до інтернатів та колоній учасники проекту передають хороші книжки українською мовою. А потім добровольці, серед яких і відомі люди, а також автори подарованих книжок приходять в інтернати і читають дітям, обговорюють прочитане, проводять конкурси. «Життя дитини не має бути порожнім. А наповнювати його мають книги з різних галузей знань, — каже соліст гурту «Друга ріка» Валерій Харчишин, який днями «з книгою» відвідав своїх малих земляків у житомирському інтернаті. — Дізнаватися про світ дитина має з книжки, а не з вулиці. Книга може втримати дитину вдома або в закладі, де її виховують». У дітей побували вже співачка Марія Бурмака, Сергій Фоменко («Мандри»), Святослав Вакарчук, Павло Табаков, Олег Скрипка, гурти «ТІК», «Неділя», актори Остап Ступка і Ольга Сумська.

Важливо, щоб діти бачили, що відомі люди охоче читають. Утім не так легко зацікавити читанням дітей, для яких книжка не стала з ранніх років безперечною цінністю. «Коли дітям в інтернаті просто говорити про книжку, вони позіхають і стають сумними, — розповідає голова Молодіжного християнського товариства «Витанія» Тарас Яценко. — Однак є багато способів, як їх зацікавити. От відомий письменник Сергій Дяченко прочитав короткий уривок зі своєї книжки, а потім запропонував дітям разом створити сценарій мультфільму. Після цього зацікавилися привезеними книжками. Вони зрозуміли, що кожна людина може бути творцем, а літературна творчість — це дуже цікаво». Знані гості охоче розповідають дітям, як самі почали читати. Від спілкування з людьми, які говорять про книги, діти змінюються, у них загоряються очі. Утім дорослі не так часто, як хотілося б, приходять почитати до «державних дітей» — усього раз на місяць. А діти вже й чекають...

Інтелект — немовлятам

В інтернатах дітей у вільний час, як правило, висаджують перед телевізором і вони дивляться серіал за серіалом. При цьому мозок не розвивається, навіть атрофується, свідчать представники благодійних організацій. Тим часом психологи свідчать, що дитина, яка з раннього віку слухає, як їй читають книжки, буде більш тямущою і здатною до навчання. Адже лише за допомогою книжки та читання людина тренує усі «м’язи» інтелекту й душі. Тим паче дитина, що читає книжки, знайде вихід зі складної ситуації, бо «проживає» найрізноманітніші приклади з життя різних людей. Досвід минулих поколінь стає її власним. А от спільне читання — чи не найкращий засіб єднання дітей і дорослих. Коли дорослі читають з дітьми дитячі книжки — вони починають краще розуміти дітей. А діти тішаться, що отримали любов і увагу від старших.

Гасло проекту «З книгою до дітей»: «Збережемо інтелект України разом!». Психологи стверджують, що інтерес до читання слід виробляти в дітей з раннього віку, читаючи вголос хоча б по 15—20 хвилин щоденно. Це забезпечує емоційний розвиток (що особливо потрібно малятам поза сім’єю), розвиває пам’ять і уяву, вчить мислити, концентрувати увагу. А також дає розуміння моральних вартостей. Педагоги радять читати навіть немовлятам, коли вони, здається, ще нічого не розуміють. Адже саме в ранньому дитинстві тренуються властивості мозку — найголовнішого інструменту майбутньої діяльності людини.

Чи сьогодні учасники проекту ходять із книгою до покинутих немовлят? Поки що ні. Книги передають до закладів, де виховуються діти з трьох років. Утім почати можна б і з аудіоказок та колискових.

Такі ж, як вони

Не завжди сучасні дитячі книги є розумними і красивими. У кого є гроші — той і видає. Однак фонди закуповують для проекту лише якісну літературу, у видавництвах із доброю славою — «Грані–Т», «Видавництво Старого Лева», а директор «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА» Іван Малкович з 1996 року передає інтернатам безкоштовно багато чудових книг. Працівники Фонду «Приятелі дітей» кажуть, що перечитують більшість книжок перед тим, як передавати їх дітям. А директор видавництва «Грані–Т» Тетяна Шахнік запевняє, що перед виданням тексти переглядає дитячий психолог. Це видавництво найактивніше постачає проект цікавими книжками з надзвичайно гарними малюнками, співпрацює з–понад 100 українськими письменниками.

Чи має бути спеціалізована література для дітей, які обділені батьківською увагою? Адже в сім’ї діти дізнаються про елементарні речі в щоденному побутовому спілкуванні з дорослими. Книжка могла хоча б частково замінити такі довірливі розмови. От «Миколчині історії» Марини Павленко — про хлопчика з дитячого будинку: «життя на Пустирищі», реальні шкільні історії, перше кохання, поневіряння». Або ж серія «Життя видатних дітей». «Їхня доля в дитин­стві не завжди була солодкою. Були й розбишаки, й такі, що збирали пляшки, — розповідає Тетяна Шахнік. — У кінці кожного нарису є довідка про цю видатну постать. Серія свідчить про те, що видатними людьми не народжуються, а стають, працюючи над собою». До інтернатів передають також абетки, книжки про різні професії, про пори року, казки різних народів — Азії, Африки, Європи, Америки, — популярні книжки про різні науки і професії.

У Львові в інтернат для незрячих передали аудіокнижки. На жаль, в Україні є лише два видавництва, які друкують книжки шрифтом Брайля, вони дуже дорогі.

У бібліотеці і вдома

За останні рік–два в багатьох інтернатах створено затишні читальні зали. У більшості інтернатів у бібліотеках працюють досвідчені виховательки, які навчають дітлахів користуватися книжками. У деяких інтернатах введено години для читання. Читають діти в бібліотеці або в класі. А домашні ж діти можуть почитати в будь–який час і будь–де — на ліжку, на траві у дворику, навіть залізши на улюблене дерево. Проте в більшості наших інтернатів діти не мають власних книжок у своїх кімнатах. «Буває, що в кімнаті шість–вісім дітей, і там ледве нашкрібають грошей, щоб підтримати старі меблі, — розповідає Марина Криса. — Коли ж є змога зробити кімнати на дві–три дитини — тоді в кожного є і свій стіл для роботи, і шафа і книжкова полич­ка». Пані Марина каже, що проект «З книгою до дітей» передусім підтримує бібліотеки. Бо не кожна дитина ще вміє цінувати книгу. Траплялося, що деякі діти розривали книжки, викидали у смітник. Має з дитинства виховуватися повага до книжки, розуміння, що після тебе цю книжку має прочитати ще хтось. В інтернаті таку культуру має прищепити бібліотекар.

Утім бувають і винятки. Розповідають, як у Харкові, при передаванні інтернатам області книг, одна дівчинка схопила енциклопедію «Людина» і притисла до себе. Їй шкода було випускати з рук книжку. Але її інтернат не отримав такої книги. Потім виявилося, що вона хоче стати лікарем. Отже, відкрилися нові обрії для розвитку проекту: якщо дитина чітко розуміє свої зацікавлення, можна допомогти їй збирати власну книгозбірню.

ДОВІДКА «УМ»

Міжнародний день захисту дітей відзначається щороку 1 червня. Встановлений у 1949 р. ухвалою Ради Міжнародної демократичної федерації жінок. Покликаний привернути увагу світової спільноти до проблем охорони здоров’я дітей, використання дитячої праці, прав дитини на освіту, дозвілля й захист від фізичного та психологічного насилля. В Україні Конвенція ООН про права дитини набула чинності з 27 вересня 1991 року. Міжнародний день захисту дітей відзначають у нас із 1998 року.

«З КНИГОЮ ДО ДІТЕЙ»

Всеукраїнський благодійний проект «З книгою до дітей» розпочався 30 вересня 2008 року. Організатори: Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000», видавництво «Грані–Т», Благодійний фонд «Приятелі дітей», Молодіжна християнська організація «Витанія». На сьогодні благодійні заходи проекту відбулися вже у 63 закладах десяти областей України. До бібліотек інтернатів, дитячих будинків, колоній за сприяння ТОВ «Промринок 7–й кілометр» передано майже 12 тисяч книг та 2500 дитячих журналів.

Фонд «Україна 3000» та товариство «Приятелі дітей» уже багато років допомагають інтернатам і дитячим будинкам України: організовують семінари для директорів і вихователів; літні табори з насиченою культурно–освітньою програмою для вихованців інтернатів; стипендійні програми для випускників інтернатів, що стали студентами українських ВНЗ.