Ігор Понамарчук і Олександр Прогнімак (праворуч) у залі «Живопис».
Будівля по вулиці Хорива, 25, в якій розмістився центр, — абсолютно нова. Кілька років тому пан Прогнімак викупив шматок землі на розі Межигірської та Хорива, зруйнував дореволюційні будиночки, що тулилися на ньому (запевняє, що історичної цінності вони не становили) і розпочав реалізацію амбітного проекту — створення власної галереї. Курсуючи рік тому повз новобудову на Межигірській, навіть і на думку не спадало, що там має оселитися мистецтво. Бутік — був, ресторан — є, і ось до них притулилася галерея на два входи. За першими дверима вузькі коридорчики ведуть у три зали на три поверхи (підвальний, перший і другий). За другими — сходами можна піднятися до невеличкої кімнати з раритетними стародруками. Від учора вхід до центру став доступний усім.
«Я вважаю, що скарби України не можна ховати за сімома замками, а треба показувати людям», — першу екскурсію Олександр Прогнімак проводив сам, вкладаючи у вуха журналістам потрібні месиджі. Професія гіда давалася йому нелегко — публічність ще не його коник, а от навички військового (Прогнімак — полковник запасу) проявлялися повсякчас — усю інформацію, що стосувалася матеріальних видатків на вартісне хобі, він тримав під грифом «цілком таємно». Як і відомості про те, звідки і яким чином до нього потрапили зібрані раритети. «Для цього є дилери й антикварні будинки», — офіційно заявив колекціонер і політик.
Першою його пристрастю в колекціонуванні були старі книги. У представленій на огляд експозиції — Острозька Біблія (1581), «Апостол» Івана Федорова (1564), перша російська Біблія «Біблія Зосіми» (1663), перше видання Києво–Печерського Патерика (1661) з кольоровими гравюрами. «Апостол» Івана Федорова потрапив до мене з колекції Кагановича, рідного брата Лазаря Кагановича. Він помер у 1990–ті роки, а десь чотири роки тому я придбав раритет у його родичів», — розповів «УМ» Олександр Прогнімак. За його словами, орієнтовна ціна «Апостола» — 440 тис. доларів, саме за стільки минулого року в Лондоні продали один із 60 відомих у світі примірників. Острозьку Біблію для колекціонера знайшли в австрійському букіністичному будинку.
Після того як колекціонер вгамував свою пристрасть до стародруків («коли зібрав усе, що можливо»), почав приглядатися до карт та ікон. У картографічній колекції, що частково представлена у підвальному приміщенні Alex Art House, гордість господаря становлять — карта світу Клавдія Птолемея (1493), також його карта України (XV ст.) і роботи Гійома де Боплана, який укладав мапи окремих регіонів України. Іконографічне зібрання представлене зразками як української, так і російської ікони.
І найостанніше захоплення Прогнімака — картини: роботи Давида Бурлюка, Олекси Новаківського, Бориса Пастухова, Олексія Грищенка, Василя Хмелюка, Якова Шапіро, Мане–Каца. «Домінанта цієї колекції — емігранти–авангардисти, що мали відношення до України. Ці художники цікавлять мене тому, що часто їх називають російськими, але ж вони були українцями. І це треба розказувати людям», — проводить патріотичний лікнеп Прогнімак.
У Alex Art House виставлена тільки дещиця з купи добра, яким володіє колекціонер Олександр Прогнімак. Але це — перша ластівка. Виставки будуть змінюватися або щомісяця, або щокварталу, як тільки з’являться бажаючі відкрити свої скарби. Прогнімак сподівається, що його ініціативу підхоплять і олігархи, і звичайні колекціонери, аби тільки їхні зібрання були «високого національного рівня». Оцінювати рівень колекцій будуть його друзі — Леонід Комський, член Гільдії антикварів, та Юрій Вакуленко, директор Музею російського мистецтва. Надалі у планах — організовувати публічні семінари з класичного і сучасного українського мистецтва, а також видавати каталоги.
«Предмети живопису ми купували здебільшого в Україні»
Леонід Комський, член правління Гільдії антикварів, консультант з питань живопису Олександра Прогнімака:
— Я займався формуванням колекції ікон і живопису. Головне для колекціонера — не купити підробку, краще вже переплатити, адже за кілька років ціна твору зросте. Картини ми купували в різноманітних місцях, але здебільшого в Україні. Багато колекціонерів працюють так, оскільки простіше переплатити арт–дилеру, ніж мати справу із питанням ввозу — це і бюрократія, і великі податки.
Значний блок колекції Прогнімака становить українська еміграція. Увесь світ знає імена Екстер і Архипенка, які, до речі, були киянами і зараз цінуються дуже дорого. Я рекомендую своїм клієнтам купувати роботи, які зараз коштують недорого. По–перше, купуючи відомі імена авангарду, можна втрапити на підробку. По–друге, незапитані зараз художники з роками дорожчатимуть. Наприклад, Жак Шапіро, який представляє «Еколь де Парі» («Паризьку школу»): кілька років тому його роботи стали запитаними і коштують тепер десятки тисяч доларів і більше. Минулого року у Франції розпродували колекцію вдови Василя Хмелика: розкупили всі 150 робіт, за тисячі й десятки тисяч євро. У колекції є чудовий пейзаж Мане–Каца «Зима», ціна якого доходить до сотні тисяч доларів.
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
