Біда «дітей асфальту»

Дітей вважають найуразливішою групою для багатьох захворювань. Туберкульоз — не виняток. Як розповіла «УМ» головний науковий співробітник Національного інституту фтизіатрії та пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності дитяча фтизіатрія, доктор медичних наук, професор Ольга Білогорцева, із 9 мільйонів мешканців планети, хворих на цю недугу, 11% становлять саме діти.

«Мікобактерією туберкульозу заражаються і діти, і дорослі, але ризик захворіти в дітей набагато вищий, — наголошує спеціаліст. — Якщо для дорослих, інфікованих паличкою Коха, ризик захворіти на туберкульоз упродовж усього життя становить 5—10%, то для малят до року через незрілість імунної системи цей ризик становить більше 40%, а в дітей від одного до чотирьох років — 23%».

Іншими словами, якщо в компанії хворого на активну форму туберкульозу опиняться 100 дорослих, 90—95 із них залишаться здоровими, а 5—10 муситимуть лікуватися. Якщо ж з активним бактеріовиділювачем контактуватимуть 100 немовлят, більше 40 з них гарантовано захворіють. Причому маля може надихатися пилу з підступним збудником відразу після виписки з пологового будинку, а перші ознаки туберкульозу в нього з’являться лише через 6–8 (іноді — більше) тижнів. І добре, якщо батьки вчасно зрозуміють причину вередливості сина чи доньки...

За словами спеціаліста, перебіг захворювання у дітей значно відрізняється від клінічної картини, яку ми бачимо в дорослих. «Особливо важко побачити у дітей перші ознаки туберкульозу, — пояснює Ольга Білогорцева. — Здавалося б, усе просто — температура, тривалий кашель упродовж 2 тижнів і більше. Але ці симптоми, характерні для дорослих, не стосуються дітей. Кашлю може і не бути. Тому в малят треба звертати увагу на найменші ознаки тривалої інтоксикації: зниження апетиту, погано набирає вагу, збільшення периферійних лімфатичних вузлів. І важливо не пропускати щорічний моніторинг характеру туберкулінової чутливості. Дітям роблять проби Манту, починаючи з 12–місячного віку. При вираженій пробі дитину обов’язково направляють до фтизіатра, обстежують, і, якщо необхідно, призначають профілактичне лікування».

Також лікарі кажуть, що найбільшу кількість хворих на сухоти реєструють у районах із найбільшою концентрацією населення. Там, де мало зелених зон, багато комунальних і просто тісних квартир, де відчувається важке дихання вокзалів і заводів. Відповідно, якщо в батьків є така можливість, їм із дитиною краще пожити в зеленій зоні чи біля моря — хоча б перші шість місяців після народження маляти. І регулярно вивозити дитину «на природу» — для профілактики туберкульозу.

«Міське повітря, насичене різними некорисними частками, збільшує ризик виникнення патологічного процесу в органах дихання дитини і зменшує місцевий та загальний імунітет, — зазначає Олексій Денисов, аспірант кафедри фтизіатрії і пульмонології Національної медичної академії післядипломної освіти імені Шупика. — Тому батькам треба бодай раз на рік (а краще — частіше) вивозити дітей на території з чистим гірським, морським чи лісовим повітрям. І не на декілька днів, а на місяць–другий. Така дитина матиме більше шансів не захворіти на туберкульоз».