Обережно, народ підслуховує!

Падаємо найхутчіше

Президент України Віктор Ющенко зробив свій прогноз: падіння ВВП у першому кварталі 2009 року може становити ... 20–23%. Логіка глави держави така: в останньому кварталі минулого року ВВП обвалився на 14%, а індекс базової галузі, який розраховує Національний банк, у першому кварталі становить мінус 29,9%.

Сказане дуже яскраво контрастує з публічними виступами Прем’єр–міністра. Юлія Тимошенко щотижня констатує, що економічна криза в нашій державі уже перейшла дно, і не втомлюється знаходити показники стрімкого підйому. Щоправда, експерти зауважують, що «зростання» ми отримуємо дуже хитрими шляхами. Наприклад, порівнюємо довгий березень з 28–денним лютим або з січнем з його рекордною кількістю вихідних. Це не кажучи, що констатувати «дно» в економіці можна не менше, ніж через 4–5 місяців після його завершення, коли основні показники вже дають стабільне зростання.

Українські експерти відзначають, що падіння валового продукту можна пояснити зменшенням обсягів виробництва та зменшенням купівельної спроможності й товарообігу. Скажімо, за даними аналітиків «Форекс клубу», на кінець квітня промисловість упала на 31,8% порівняно з минулим роком, а товарообіг скоротився на 22 відсотки. Тож падіння на п’яту (чи майже четверту) частину ВВП — це практично рекорд. Правильніше — антирекорд. Наприклад, Японія повідомила про свої мінус 12,9%. В Німеччині — спад 7%, у Росії, за офіційними даними, 9% (за неофіційними — до 16%).

Статистика, яка грає людьми

Але найцікавіше, що вітчизняна виконавча влада не поспішає визнавати обсяги падіння. Скажімо, у бюджеті досі не поміняли «правильні» макроекономічні показники на реальні. Тож уряд у своїх підрахунках і досі вважає, що наш ВВП у нинішньому році ... зросте на 0,4%. Й, мабуть, аби різниця між уявним та реальним не виглядала такою кричущою, Кабмін вирішив ... засекретити статистичні дані. Так, на початку квітня заступник голови Держкомстату Наталія Власенко заявила журналістам про перехід на нібито прогресивнішу, західну систему оприлюднення даних ВВП: не щомісяця, а раз на квартал, оскільки такі звіти виглядають точнішими. Таке нововведення з погляду державного управління виглядає, м’яко кажучи, дивним: під час кризи уряд має якомога точніше знати стан справ у господарській сфері.

Більше того, пані Власенко злукавила щонайменше двічі. Вперше, розповідаючи про західний досвід, вона не сказала про тамтешню практику регулярно публікувати попередні статистичні дані. Заступник керівника найточнішого відомства ще у квітні пообіцяла: країна довідається про статистику за перший квартал уже на початку травня, близько 13—15 числа. Відтоді минуло ще півмісяця, про­те офіційні органи — ні пари з вуст.

Але оскільки експерти роблять свої висновки на підставі інших даних, не тільки Держкомстату, Кабмін вирішив активніше заткнути їм рота. Нещодавно з’явилося розпорядження, яке доручає центральним і місцевим органам виконавчої влади, підприємствам, установам та організаціям подавати статистичну інформацію та адміністративні дані ... лише відповідно до плану державних статистичних спостережень! Крок безпрецедентний, якого не дозволяв собі жоден вітчизняний уряд, навіть найменш демократичний. Президентський секретаріат навіть заявив про запровадження нового виду цензури, економічної. Адже відтепер будь–який державний орган, перед тим, як оприлюднити свої дані, буде змушений звірити свої дані з «правильними». Спущеними згори.

Кому вигідно?

Підстав приховувати факти Кабмін має чимало. Скажімо, те, що з мобілізованих до держбюджету 18 млрд. гривень лише 8 млрд. (!) надійшли від суб’єктів господарювання. Решта — це гроші з друкарського верстата. Простіше кажучи, емісія, прихована шляхом друкування і викуповування державних облігацій, про який «УМ» уже писала.

Або таке ноу–хау, як перераховування митних платежів замість загального фонду бюджету — до спецфонду. Звідти грошики, як стверджують експерти, потрапили на рахунки однієї з великих дер­жавних компаній, яка нині перебуває у скрутному становищі. А компанія, в свою чергу, переказала ці кошти як податковий платіж до загального фонду. Внаслідок чого грошей у державі більше не стало, але на папері щонайменше два відомства та уряд отримали ілюзію цілковитого добробуту. І не біда, що все було трохи незаконно.