Генії підтягують задніх

Між Врубелем і Яблонською — троєщинські пацани

На першому поверсі, за традицією, виставляють полотна митців, що стали символами малярського мистецтва. У фойє розмістилася найбільша ретроспективна виставка картин Тетяни Яблонської, починаючи від другокурс­ної «Оголеної» і до останніх робіт. Понад 60 шедеврів художниці збирали у фондах Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, Національного художнього музею, Харківського художнього музею, «Українського дому» та з приватної колекції дочки художниці Гаяне Атаян. Пані Гаяне підтверджує масштаби вернісажу Яблонської, кажучи, що з деякими роботами матері вона тут знайомиться вперше: «Картину «Весілля», яка стоїть по центру, ще 40 років тому відвезли у Харків. Робили це настільки швидко, що я не встигла навіть її побачити», — повідомила «УМ» Гаяне Атаян.

Ще один зал за задумом мав би представляти творчість Михайла Врубеля. Натомість знаходимо там тільки одне полотно художника — «Дівчинка на тлі персидського килима» (1886), надане Київським музеєм російського мистецтва. Поруч під лупою — золота брошка, виконана за ескізом Врубеля. Екран, розміщений у кутку, на якому показують слайди всіх робіт художника, схоже, покликаний заповнити порожнечу зали, натомість підкреслює її.

Поміж Врубелем і Яблонською несподівано вигулькують три «реальні» пацани із Троєщини. На газеті накрита «галявина»: горілка, пиво, тараня, соняшникове насіння... «Ей, ти куда? Пішли з нами. Водки хоч? А сємок?» — припрошує молодик у кашкеті й спортивних штанях. Увесь перформенс — презентація галереї Антіна Мухарського із виставкою «Жлоб–арт: Біомаса» Івана Семесюка. «Всі ми — творчі люди і заслуговуємо бути увіковіченими. Поїдьте на Троєщину! Там куди не глянь — усе сучасне мистецтво», — відповідає на закид про пацанів Мухарський.

Аби не забували, що Fine Art Ukraine — це не так виставка, як ринкові відносини, де купують і торгуються, на задньому плані розвісили портрети політиків та олігархів, зображених на тлі гривневих купюр дніпропетровця Руслана Кутняка.

У галереях, як на базарі

Поверхом вище починається шум і гамір, як на справжньому базарі. Підходиш ближче до картини, а тобі тітоньки відразу кричать: «600 доларів. Щось підказати?» Поміж буратінами, довгоносиками, вазами з квітами, козаками і кольоровими снами переважають картини у жанрі ню — ходова тема для продажу на Андріївському узвозі.

Виставляються тут 34 галереї з України, Польщі, Чехії, Італії, Франції. Їхні експозиції тільки умовно можна назвати міжнародними, оскільки під назвами іноземних галерей знаходимо роботи українських художників, які працюють тут і час від часу передають свої творіння на продаж закордон. Їхня присутність на фестивалі пояснюється бажанням потрапити в поле зору українських галеристів.

А от ім’я Сергія Якутовича розкрутки не потребує. Його спецпроект «Гомін», розміщений в окремому залі другого поверху, представляє арт–центр «Я Галерея». Графіку Якутовича з різних циклів доповнює кінематографічне творіння Юлії Лазаревської «Якутовичі», показ якого розпочинається щоденно о 18.00.

«Переглядаючи своє життя, я зрозумів, що нічого там такого цінного не було, як уміння любити», — каже з екрана пан Сергій. Його геніальне вміння зобразити містику жінок, яка причаровує кожного чоловіка, концентрацію болю і світла варте того, щоб відвідати Fine Art Ukraine. Але чи вартий Fine Art Ukraine того, щоб заплатити за вхід 20 гривень? Питання риторичне.