Спонсори є, команди — катма

На одному з сайтів Арсенія Яценюка — Nafrontizmin.prostoprint.com — уже зараз, задовго до офіційного початку виборчої кампанії — є в асортименті футболки з символікою «Фронту змін» — по 20 доларів, кофти–«кенгурушки» — по 30, значки — по 10, бамперні наклейки і чашки — по 11 доларів тощо. Чому так дорого? Бо, свідчить напис, «по 4 у.о. з кожного сувеніра йдуть на розвиток соціальної мережі NaFrontiZmin.com». А на іншому сайті Яценюкового фонду «Оупен Юкрейн», того самого, що привозив у Київ справжнього Санта–Клауса, — нехитре пристосування на стартовій сторінці закликає підтримати «статутну діяльність фонду» благодійним внеском із банківської картки на суму від 20 до 1000 грн.

«Це ж треба, який молодець, цей Яценюк, — подумає хтось наївний, — заробляє на вибори продажем брелків, килимків для комп’ютерних мишей і доброчинними запитами. І що то лихі люди плещуть про залежність Арсенія Петровича від наших підлих олігархів!».

«Якби я навіть у Фірташа грошей попросив, він би точно не дав, тому що у 2006 році єдиний міністр, який публічно розповідав про «Росукренерго» і про компанію «Укргазенерго» і називав її «агентством із банкрутства української економіки», був Яценюк», — каже сам наш герой на прес–конференціях, обіцяючи оприлюднити прозорі джерела фінансування своєї кампанії.

Заявляти можна все що завгодно. Але факт залишається фактом: Арсеній Яценюк є виборчим проектом принаймні двох українських олігархів. Більшою мірою — Дмитра Фірташа, земляка з Чернівців, меншою — Віктора Пінчука. Про це краще будь–яких копій платіжок свідчить інформаційно–рекламний час, що постійно надають екс–Голові ВР на телеканалах Пінчука, а особливо — на фірташівському «Інтері».

Провідний телеканал України фактично повернувся у «підцензурний» 2004 рік, коли одна політична сила (тоді — «Наша Україна», зараз — БЮТ) є для нього об’єктом якщо не повного замовчування, то нищівної критики. БЮТівців на програми «Інтера» давно не кличуть, тоді як Арсеній Яценюк отримує щотижня значно більше ефірного часу, ніж може собою заповнити.

Подейкують також, що від Пінчука і його кола «смотрящим наставником» для 35–річного політика призначено Дмитра Табачника.

Спроби ж Яценюка заробити на продажі через інтернет футболок із логотипами виглядають банальною забавкою: щось на кшталт того, коли мажорний підліток має в розпорядженні подарований батьком «Лексус» і невичерпну кредитку, але по дорозі до нічного клубу іноді «грачує», підкидаючи у потрібному напрямку попутників.

Сам по собі факт підтримки з боку одіозних олігархів — це, звісно, мінус, але невеликий, суто іміджевий. Його перекривають плюси у вигляді щедрих фінансових вливань. Такі зараз реалії, що без допомоги олігархів не може обійтися жоден серйозний український політик.

Але, на жаль для Яценюка, за гроші й телевізійні ефіри не можна купити одну з головних умов вдалої виборчої кампанії: хорошу команду й розгалужену мережу на місцях. І це — ахіллесова п’ята лідера «Фронту змін», що суттєво понижує його шанси на виборах.

«На голому місці з невідомих людей зібрати за кілька місяців ефективну команду — це, на мій погляд, не тільки утопічно, а просто смішно, — констатує «НУНСівець» Руслан Князевич. — «Фронт змін» розгортається серед молодих людей, які ніколи не займалися політикою, не мали відношення до державницьких справ. А потреба «змін» як таких не може бути ідеологічною базою для створення політичної сили».

«Муляж» блоку Яценюка вже віддавна фігурує в соціологічних опитуваннях і має непогані показники, але самого блоку, тобто його кадрового наповнення, досі не існує. Саме через це Арсеній Петрович побоявся «розім’ятися» на дострокових виборах у привабливій для нього Тернопільській області.

Досить сказати, що на Тернопіллі головою «обкому» Яценюка є всього–на–всього дружина заступника мера обласного центру Любов Гринчишин, керуюча філією АКБ «Укрсоцбанк». На презентації регіональної організації «Фронту змін» Яценюк побачив пані Гринчишин уперше, і цьому зізнанню можна вірити.

«Знаю, що люди до мене прийдуть дуже різні, — каже Арсеній. — Хтось — для боротьби за ідею, хтось — за посаду, але лише під час спільної діяльності ми побачимо, хто є ким насправді, відбудеться своєрідна сепарація».

Поки що обирати особливо нема з кого — люди приходять здебільшого недосвідчені. У Криму «яценюківцями» керує заступник мера Сімферополя з соціальних питань — відомий акушер–гінеколог; у Вінниці — начальник управління споживчого ринку та послуг міської ради; в Івано–Франківську — заступник голови облдержадміністрації; у Львові — екс–голова правління «Кредобанку», в Одесі — колишній керівник представництва МЗС в області; у Черкасах — адвокат і т.д.