Метастази геть!

Вакцина — не панацея, але...

Коротка прогулянка інститутськими коридорами, і ми з фотокором опиняємося в чималому віварії — приміщенні, де живуть лабораторні тварини. Першої миті в ніс б’є специфічний запах — все–таки в клітках утримують не один десяток мишей і щурів. Але за кілька хвилин ми призвичаюємося до незнайомої атмосфери й починаємо жваво цікавитися подробицями експерименту, який проходить у відділі конструювання засобів біотерапії раку. Жінка в білому халаті тримає мишку, щоб та не сіпалася, друга жінка в цей час робить тварині укол. Раз–два, і звірятко опиняється у своїй «хатинці».

«Раніше цим мишам були прищеплені пухлинні клітини, — пояснюють співробітники відділу. — А зараз ми робимо тваринам щеплення експериментальною вакциною, виготовленою на основі продуктів життєдіяльності певного мікроба. Якщо вакцина дасть якийсь терапевтичний ефект (можливо, зниження росту пухлини, можливо, зменшення метастазування чи збільшення тривалості життя), тоді ми будемо розбирати механізми дії цієї вакцини, у першу чергу, імунологічні. А тоді будемо розробляти ті схеми прийому і дози, які порекомендуємо клініцистам».

Як не «вбити» наші нирки?

У відділі фізико–хімічних механізмів сорбційної детоксикації також триває експеримент, цього разу на щурах. Інженер Валентина Коротич «годує» білих гризунів сумішшю чорного кольору через спеціальний зонд. Тварини невдоволено попискують, але ковтають ліки. Упродовж 10 днів вони вживатимуть спеціальний вуглецевий ентеросорбент — речовину, яка потрапляє в кишечник, втягує в себе різні токсини й виводить їх з організму. Валентина Коротич розповіла «УМ», що сорбент цій групі тварин даватимуть щодня, а раз на два дні щурам робитимуть ін’єкції цисплатину — надзвичайно потужного хіміопрепарату, який застосовується в лікуванні онкохворих. А суть експерименту полягає в тому, щоб з’ясувати, чи не «з’їсть» сорбент частину протипухлинних ліків, потрапивши в організм невдовзі після уколу.

Річ у тім, що цисплатин є незамінним препаратом у лікуванні багатьох патологій — наприклад, без нього просто не обійтися у випадку з раком яєчка чи раком легенів. Застосування цього потужного цитостатику в лікарнях довело, що він дає чудові результати в боротьбі з пухлинами. Але надзвичайно ефективний засіб має серйозний недолік — він дуже токсичний. Цисплатин важко «вдаряє» по нирках, у меншій мірі — по печінці й центральній нервовій системі. Ось і виходить, що без цих уколів пацієнт просто помре, а з уколами — «уб’є» нирки і тим самим заробить собі нові проблеми зі здоров’ям.

Для того щоб зменшити токсичну дію хіміопрепарату, лікарі могли б застосовувати ентеросорбенти. «Доведено, що при цілій низці захворювань, пов’язаних із нирковою, печінковою недостатністю, отруєнням, токсикозом будь–якого походження, зокрема, медикаментозним, ентеросорбенти ефективно знімають інтоксикацію й покращують стан хворого», — пояснили «УМ» у відділі фізико–хімічних механізмів сорбційної детоксикації.

«Але щоб підключити ентеросорбцію, треба точно знати, коли це можна робити, у яких дозах, який саме препарат краще застосовувати тощо, — зауважує керівник лабораторії сигнальних каскадів клітин інституту, доктор біологічних наук Світлана Сидоренко. — Зараз більшість онкологів бояться давати хворим ентеросорбент відразу після хіміотерапії. Лікарі бояться, що сорбент може забрати частину активності хіміопрепарата. Тому клініцисти призначають сорбент через день–два після тригодинної крапельниці з хіміопрепаратами. Але ж цілком можливо, що хворому можна давати ентеросорбент уже через годину. Можливо, тоді протипухлинна активність ліків не буде втрачена, а токсичність істотно зменшиться. І нирки не постраждають у такій мірі. Ми хочемо з’ясувати, чи дійсно воно так. Своїми експериментами ми намагаємося відповісти на запитання: у якому випадку паралельне застосування сорбенту буде найефективнішим».

Науковці розповіли, що в своєму дослідженні вони спочатку прищепили щурам пухлинні клітини. Через деякий час у тварин на лапках виросли злоякісні новотвори — так звана карцинома Герена. Коли пухлина на лапці щура досягала певних розмірів, дослідники починали хіміотерапію: внутрішньовенно у хвостик вводили цистатин. А через деякий час «годували» щурів сорбентом. У другій (контрольній) групі тваринам роблять тільки ін’єкції хіміопрепарату. Через 10 днів після початку експерименту щурів розтинають і аналізують склад крові, проводять морфологічні дослідження пухлини та нирок. «Було б чудово, якби різниці не виявилося, — каже пані Сидоренко. — Якщо протипухлинна активність не зменшиться, а токсичні явища в нирках будуть значно меншими, ми зможемо дати клініцистам цінні поради».

Не дамо пухлині крові!

Також науковці розповіли, що п’ять років тому у відділі фармакорекції онкогенезу почалися доклінічні дослідження речовини, яку «підозрювали» в сильній протипухлинній дії. Мишам прищеплювати ракові клітини (і більш «спокійних» патологій, і тих, що дають багато метастаз), а потім годували тварин таблетками рослинного походження. Експериментальні та клінічні дослідження показали, що при вживанні препарату ріст пухлини гальмується на 70—80 відсотків, а метастазування — на 93 відсотки. Рослинний засіб ніби «капсулює» пухлину. Як це відбувається?

За словами завідувача відділу Галини Соляник, спеціальний агент придушує зростання кровоносних судин у пухлині, тим самим не даючи надходити поживним речовинам всередину новоутворення. А ці речовини потрібні пухлинним клітинам, щоб жити і ділитися. «Це зовсім інша стратегія і філософія лікування, — каже пані Соляник. — Якщо традиційна цитоксична терапія на перше місце ставить повне вилікування хворого за рахунок повного знищення пухлини, то антиангіогенна терапія має на меті жорсткий медикаментозний контроль за пухлинним процесом і пригнічення процесу метастазування. Чому це важливо? Нагадаю, що більше 90 відсотків смертей від онкохвороб зумовлені саме метастазуванням. Людина помирає не від ракових клітин безпосередньо, а від того, що пухлинні клітини руйнують нормальні органи й тканини, ті більше не можуть виконувати покладені на них функції, відповідно, організм гине. А застосування наших ліків допомагає продовжити тривалість життя онкохворих і покращити його якість. Тоді онкопроцес стає хронічним — щось на кшталт цукрового діабету».

«УМ» розповіли, що доклінічні дослідження рослинного препарату пройшли успішно. Зараз науковці готують матеріали для подання до Державного фармцентру МОЗУ. Той розгляне значимість отриманих результатів і дасть дозвіл на проведення клінічних досліджень на людях–добровольцях. А це значить, що невдовзі онкохворі України отримають доступ до цих препаратів.