Олексій Кайда: Оазу в області ми за рік не зробимо. Але ж і не обіцяли

«Перемоги націоналістів розпочнуться з Тернопілля»

— Олексію Петровичу, багато хто не сприйняв вас, бо ви, мовляв, не місцевий, області не знаєте, а каденція — лише на рік... У нас тут «чужих» завжди не дуже шанували. А ще не можуть зрозуміти, як це так — націоналіст, а родом із Бердянська. Як ви можете це прокоментувати?

— Що значить «чужих» — які прийшли звідкись з орди, з Польщі, з Росії? Результативність роботи залежить передусім від професійних якостей людини, її ідеологічних переконань та політичної сили, яка цю людину висуває, підтримує і потім забезпечує виконання програмових завдань. А що не встигну вивчити область — це не так. Перепрошую, але я активно працював в цьому напрямі під час виборчої кампанії.

Так, я народився і до 18 років жив на південному сході України, але, починаючи з 1993–го, сповідую ідеологію українського націоналізму. У партію свідомо прийшов відразу після того, як був сформований Комітет порятунку нації і держави, очолюваний Степаном Хмарою. Тоді при ньому було сформовано дві сотні — трудову і студентську, в складі останньої я якраз і поїхав на пікетування ВР та адміністрації Президента проти підписання Кравчуком массандрівських угод.

— На передвиборчих бігбордах «Свободи» стверджувалося: «Перемоги розпочнуться з Тернопілля!». Що вже зроблено, робиться чи планується задля цих перемог?

— Перемоги вже розпочалися. Це вже сам результат виборів і зростання популярності ВО «Свобода». Що ж до практичних завдань, то звичайно, що оазу в одній окремо взятій області за неповний рік ми зробити не зможемо, але ми цього й не обіцяли. Ми декларували свої плани і наміри, чесно кажучи людям,що ось ця програма, наприклад, розрахована на півроку,а ось ця — вимагає двох чи трьох. Першочергове ж завдання — забезпечити нормальну роботу обласної ради — ми, вважаю, вже виконали.

До речі, під час політичних перемовин при формуванні комісій облради я запропонував представникам усіх політичних сил подати основні пункти своїх виборчих програм і саме їх покласти в основу програми соціально–економічного розвитку області. Щоб коли прийде час звітувати, можна було показати, що ось це ми пропонували і зробили.

До кінця літа плануємо створити Асоціацію місцевих рад Тернопільщини. Для чого? Попередній досвід показав, наскільки заважає працювати відкрита чи прихована конфронтація між гілками представницької та виконавчої влади. Зовсім не спр­ияє роботі й те, що голови райрад фактично не спілкуються ні між собою, ні з головою обласної ради. Асоціація, куди увійдуть голови районних,сільських і селищних рад, повинна закрити ці питання. І, приміром, розгляд бюджету та програма соціально–економічного розвитку на 2010–й рік буде відбуватися вже з урахуванням пропозицій цієї асоціації, а також Асоціації міст області.

— Відомо, що ваша фракція піддала серйозній критиці досі існуючу програму соціально–економічного розвитку області. Що саме вас там категорично не влаштовує?

— Передусім нас зди­вувало, що вона приймалася окремо від бюджету і в розріз із ним, а це складові одного процесу. Як наслідок, у бюджет закладено 25 програм, фінансування яких повністю розписане на рік, а в Програмі соціально–економічного розвитку їх 18. Ще було б зрозуміло, якби ці останні входили до переліку тих 25–ти, а виходить, що частина є, а частина — зовсім інші, то як же їх у такому випадку фінансувати? Хіба вносити зміни до бюджету.

«Совдепівський дух — геть»

— Увашій програмі–мінімумі на час каденції записано: відновити роботу аеропорту і створити гуртовий сільськогосподарський ринок в області...

— Без відновлення роботи аеропорту область перетвориться на депресивну. Сьогодні він у жалюгідному стані і має купу боргів,але технічно літаки приймати спроможний. Тому зараз я веду активні перемовини з авіаперевізниками, щоб розглянути можливість відкриття рейсів і в межах України,і за кордон,наприклад в Італію та Туреччину. До того ж, незабаром будуть закривати на реконструкцію львівський аеропорт — то чому б літаки не приймав Тернопіль, який має оптимальне розташування стосовно сусідніх обласних центрів. Так само реально зробити гуртовий ринок сільськогосподарської продукції, а можливо, ще й речовий. Я не кажу, що це вирішиться за місяць чи півроку, але важливо зрушити питання з місця, вирішити хоча б із документацією та землевідведенням.

Що ще? Обов’язково візьмемось за туризм, який може стати потужним джерелом фінансових надходжень. Недавно я зустрічався з представниками туроператорів, ми обговорили перспек­тиви розвитку туризму на Тернопіллі та його підтримки. При обласній раді є комунальне підприємство — Інформаційно–туристичний центр. Хочемо відновити його нормальну роботу.

Ще один конкретний напрям роботи на найближчий час — це аналіз діяльності підпорядкованих облраді комунальних підприємств, яких є чимало, але частина з них мертві, тобто лише тягнуть гроші з бюджету.

— Голова фракції «Свободи» в облраді Олег Сиротюк в інтерв’ю одному з місцевих видань сказав, що ваша команда застала в роботі апарату облради «ще совдепівський дух». Що саме малося на увазі і що збираєтесь змінити в першу чергу?

— Ну, наприклад, коли я вперше зайшов на сайт ради, то настільки був шокований саме совдепівським стилем його наповнення. Тому незабаром цим професійно займатиметься окрема людина. Узагалі змінюватимемо структуру обласної ради, бо є, приміром, відділи, які складаються лише з начальника і спеціаліста чи й взагалі одного начальника — тобто явно створені лише для працевлаштування. Вважаю за потрібне створити відділ промоції регіону, який займатиметься рекламою області і її зовнішніми зв’язками, управління з питань комунального майна — зараз є відділ, але цього явно недостатньо.

— Ваша відмова від службової квартири і надбавок до зарплати — це принцип?

— Так, це принципово. Бо переконаний, що в такий складний час аморально отримувати 15 тисяч зарплати і при цьому без сорому дивитись в очі людям, які приходять до тебе на прийом і виживають на 600—800 гривень пенсії. На 15 тисяч я ще не напрацював, тому вирішив отримувати наразі голу ставку. А економії від цього якраз вистачить на оплату прямих трансляцій сесій.

«Питання історичної справедливості —завжди на часі»

— Чи відчуваєте ви так би мовити «ревнощі» з боку інших місцевих політичних сил націоналістичного спрямування?

— Це не ревнощі, а швидше, заздрість тих політиків, які не виправдали сподівання тернополян в облраді минулого скликання. Через свою бездіяльність та те, що почали торгувати своєю ідеологією заради посад чи фінансових привілеїв.

— Ви впевнені, що зі «Свободою» не станеться чогось подібного?

— Упевнений, бо партія була принциповою і послідовною впродовж всієї своєї історії, починаючи з 1991 року. Ми, зокрема, ніколи не входили в жодні демоліберальні блоки і тим паче не розчинялися в них. Єдиний раз, у 1998–му, об’єднувалися в блок «Менше слів», але там були дві націоналістичні організації.

Ми завжди сповідували і сповідуємо українську націоналістичну ідеологію і дотримуємось її. І якщо ми за 18 років не схибили і не пішли вліво–вправо, то я впевнений, що цього не станеться й надалі.

— Одна з перших ініціатив фракції «Свободи» в облраді— звернення до Президента щодо визнання вояків дивізії «Галичина» борцями за волю України — одержала надзвичайно скандальний резонанс. Помірковані опоненти закидають вам, що питання аж ніяк не на часі й що воно роз’єднає Україну. Затятіші ж навіть звинувачують у фашизмі...

— Питання історичної справедливості завжди на часі! Частина мешканців України досі вважає героєм Сталіна — хіба це історична справедливість? Чи хіба справедливо, коли бандерівців називають німецькими поплічниками?

Я був у селі Антонівці, де розташовувався штаб УПА. А поруч є поселення Гурби Рівненської області, де п’ять тисяч повстанців протистояли 35–тисячному війську НКВД з танками і літаками. За це московська влада потім стерла ці села з лиця землі. Може, це справедливість? Відкриймо архіви, і все стане зрозуміло.

Що ж стосується дивізії «Галичина», то ані вона, ані жоден дивізійник не були засуджені на Нюрнберзькому процесі. Жоден із дивізійників не був визнаний злочинцем і в країнах Західної Європи та Америки і після Другої світової війни, після всіх розслідувань офіційних комісій. Ми вважаємо, що українці повинні знати власну історію і власних героїв та мати повагу до всіх, хто боровся за свободу України. І неважливо, подобається це комусь чи ні, особливо якщо критики сидять у Кремлі чи ним керовані.

Для «Свободи» питання історичної справедливості — це ключовий блок «Програми захисту українців», яку ми почали формувати ще у 2004 році.

А про якесь там відродження фашизму говорять або невігласи, або політичні спекулянти, або окупанти чи їх нащадки. Ми — українські націоналісти. Ми не є послідовниками Беніто Муссоліні чи Адольфа Гітлера.

А насамкінець у мене ще є контраргумент для тих, хто називає нашу політичну силу «проектом». Сформулював його наш побратим, режисер Юрій Іллєнко, який сказав так: «Свобода» — проект української нації. І не технічний. А ідеологічний.