Його і наше «Магнітне поле»

Попри те, що Закарпаття розташоване біля чотирьох європейських кордонів, літературні переклади тут радше є винятком, ніж правилом. Тому кожна книжка іншої культури, яка з’являється на світ зусиллями закарпатців, — уже знакова подія.

Ми сидимо з доцентом кафедри французької філології Ужгородського національного університету Віктором Мотруком у крихітній кав’ярні на вулиці Собранецькій, що веде до словацького кордону. Він простягає мені головну працю своїх останніх років і тішиться, мов дитина. Я беру до рук ошатну книжку і читаю на обкладинці: Жорж–Леон Годо «Магнітне поле». Поки гортаю понад 200–сторінкове видання поезій у прозі, пан Віктор оповідає історію свого «роману» із французьким поетом із містечка Ніор Південно–Західної Франції. «Десять років тому до Ужгорода приїхав французький молодіжний театр, і мене, як знавця мови, попросили написати статтю для газети. У розмові з режисером Жан–П’єром Фаріном з’ясувалося, що він — один із видавців поетичного журналу. На згадку про зустріч подарував мені свіже число. І там я побачив поезії Жоржа–Леона Годо і одразу в них «закохався».

Я читаю ліричні мініатюри з першої–ліпшої відкритої сторінки і погоджуюся з Віктором Мортуком, що ці поезії — дуже своєрідний погляд на життя. Тонкий, добрий і водночас відсторонений. Перекладач відразу підхоплює мою думку: «Саме цим вони мене полонили. Це ніби миттєве, «фотографічне» відтворення дійсності. «Зупинені миттєвості», які виражають уявлення Годо про життя і смерть, земне і високе, свободу і кохання. За простотою формальних засобів криється глибокий філософський зміст».

Справді, назви збірок уже говорять самі за себе: «Важкі слова», «Суть речей», «Пішли, я відведу вас», «Мішень», «З одного світу в інший», «Ваше життя мені цікаве», «Поживемо–побачимо», «Ось так».

Віктор Мортук розповідає про своє листування з автором, який мешкав у невеличкому французькому провінційному містечку. Можливо, через це він не здобув гучної світової слави. Попри те, його твори мають переклади англійською, німецькою, російською, іспанською, китайською, чеською, болгарською. Найбільше для популяризації Жоржа–Леона Годо зробив професор Токійського університету Саторо Такамура, який переклав півтисячі поезій француза японською мовою.

В Україні ж першовідкривачем самозаглибленого французького поета–спостерігача став ужгородський викладач. Добірки його віршів спочатку друкували часописи «Тиса», «Карпатський край», «Всесвіт». І ось нарешті вони вийшли окремою книжкою.

Жорж–Леон Годо запрошував українського перекладача до себе в Ніор. На жаль, той поїхав на батьківщину поета вже після його смерті. Аби вклонитися його могилі, поспілкуватися з друзями та рідними, попрацювати в архівах. Адже, окрім вибраних поезій «Магнітне поле», Віктор Мортук хоче видати книжку й про життя та творчість французького поета. Між іншим, окремим виданням вірші Годо за межами Франції виходять уперше.

Добре слово хочеться сказати і про видавців. Ужгородське видавництво Олександри Гаркуші видало книжку на справді європейському рівні: чудовий дизайн, суперобкладинка, якісний папір та друк — усе є гідним світової прем’єри Жоржа–Леона Годо. До речі, книжка оздоблена малюнками француза, адже той був не тільки поетом, а й оригінальним художником.

Показово, що «Магнітне поле» перекладач видав за власні кошти. Усі спроби знайти спонсора закінчилися безуспішно. Поезія в Ужгороді мало кого цікавить. Я висловлюю захоплення його подвижницькою працею і безкорисливістю. Адже в Ужгородському національному університеті працюють десятки іноземних філологів, а от перекладів з інших літератур практично немає. «Мені те саме й ректор сказав, — зітхає пан Віктор. — Коли я йому подарував книжку, він назвав її першим в історії університету перекладом художньої літератури, який вийшов окремим виданням».

Тим часом Віктор Мортук мріє представити свою 12–річну працю на батьківщині французького поета і прочитати в університеті Пуантьє лекцію «Годо очима українця». А потім взятися за інших французів. Укласти, наприклад, антологію французької поезії в прозі та французько–український словник соціологічних термінів. Адже в його доробку вже чимало навчальних посібників: «Французький театр», «Франція і французи», «Французько–український хімічний словник».