Гей–свобода, рівність і братерство

Під час відкриття «Євробачення–2009» у Москві пройшов гей–парад за права сексменшин. Київські геї також час від часу скаржаться, що через особисте життя їх звільняють із роботи і принижують у правах. І я б повірила в дискримінацію сексменшин, якби особисто не була знайома з витонченими, успішними, з хорошими заробітними платами, впевненими в собі, а інколи аж занадто самозакоханими красенями–геями. Якої політкоректності вони від нас вимагають? Може, їм просто варто піти на фільм Гаса Ван Сента «Мілк» і заспокоїтися, що сьогодні у світі з геями не все так погано.

«Мілк» щойно стартував у прокаті українських кінотеатрів. На відміну від «Горбатої гори» Енга Лі про відверту історію романтичних стосунків двох ковбоїв, яка була номінована на вісім «Оскарів» і отримала три, у тому числі за кращу режисуру, «Мілк» (два «Оскари» — за кращу чоловічу роль Шон Пен і кращий сценарій), не просто розказує, хто такі геї. Це фільм про політику, вбивство, рівність і права всіх людей. Звісно, у декого можуть з’явитися сумніви, що Ван Сент обігрує рідну йому тему життя геїв, щоб стати ще мейнстрімовішим режисером і показати, які геї білі і пухнасті, та що саме натурали — збоченці й злочинці. Та головне в його фільмі — це відстояти право любити, жити власним життям і бути повноцінною людиною. Саме про це Харві Мілк, перший публічний гей в американській політиці, говорить своєму опоненту Дену Уайту, який підозрює, що тема гомосексуалізму Харві розігрується заради вдоволення власних кар’єрних амбіцій.

Гас Ван Сент не відхрещується, що він гей, але й не співає дифірамби своїм коханцям, як це було в ранній стрічці режисера «Мій особистий штат Айдахо» (де гея за викликом ефектно зіграв Кіану Рівз). У фільмі «Мілк» Ван Сента немає надміру відвертих еротичних сцен гомосексуалістів, бісексуалів і трансвеститів, як у картинах Франсуа Озона чи Педро Альмодовара. Певні сцени у Ван Сента навіть здатні викликати сльозу. Приміром, коли герой Шона Пена на світанку телефонує до свого колишнього коханця і розказує, що вчора був в опері на Пуччині та пропонує йому визирнути у вікно і разом насолоджуватися сходом сонця. «Я хочу, щоб ця мить не закінчувалася», — інтимно шепоче Шон Пен. І я йому вірю.

Телеведучий Анатолій Ярема, який є організатором кінофестивалю на гей/лесбо тематику, якось казав, що про сексменшин у світі знімають мало, і він не розуміє, чому фільми про геїв часто не потрапляють у прокат. «Мілк» Ван Сента є найкращою відповіддю на закиди пана Яреми — з політкоректністю в Україні все добре.