Свободу книзі!

Книжки не належать нікому. Це птахи вільного польоту, яким місце не на одній полиці якогось затятого книгоманьяка, а свій шлях у світовій бібліотеці. Прочитав — віддай іншому. Саме так звучить основний принцип книжкового руху буккросинг (з англійської book — «книжка», crossing — «переїзд», «перехрестя»). В Україні зі «звільненням» книжок справи кепські, однак деякі ініціативи її покращують. У київській книгарні «Є» вже рік існує поличка для буккросингу української літератури. Нещодавно там виділили цілу «іноземну» шафу. Першими кросерами стали представники іноземних культурних центрів, посольств, відомі українські письменники та затяті читачі.

«Мене від неї знудило»

У «Є» ще з дня відкриття книгарні існували чотири полиці для буккросингу українських книжок. Якщо комусь сподобалася книжка з наліпкою «Є буккросинг!», він міг без жодних пояснень узяти її з собою, а на порожнє місце покласти заміну. Бувало таке, що люди не знали про вільний від цін книжковий рух і підходили з пошарпаними книжками до кас. Там їм пояснювали, що буккросинг — це практика звільнення книг і що за правилами руху, почитавши книжку, людина залишає її у парку, кафе, поїзді, на пляжі, у бані або в книгарні. Той, хто знайшов, повинен прочитати і повторити процес.

Тоді відвідувачі книгарні купували на місці нову книгу, щоб «звільнити» її і стати повноцінним кросером.

Зважаючи на важливість обміну культурами, прямого долучення до світового процесу, від сьогодні у книгарні виділено цілу шафу спеціально для літератури іноземними мовами.

Залишають здебільшого книжки, яких не шкода. Перший, хто приніс, наклеює кружальце «Є буккросинг!», пише свої враження і з полегшенням відпускає книжку у світ широкий. «Ще вчора хтось залишив Сартра «Нудоту» з підписом: «Мене від неї знудило». А вже сьогодні новий власник її облюбував», — тішиться швидким книговоротом арт–директор книгарні Настя Левкова.

Журналіст Юрій Макаров приніс у книгарню «Є» путівник Україною англійською мовою. «Насправді дуже важко розлучатися зі своїми книжками. Добре, що в мене вранці зламалася чергова книжкова поличка. Тоді починаєш займатися селекцією. Є щось, що не можеш відірвати від душі, а є — що можеш спокійно залишити. Буккросинг — це не тільки обмін артефактами. Книжки мають внутрішню енергетику, і ти автоматично встановлюєш таємничу комунікацію з її наступним користувачем», — пояснює свою участь у буккросингу Макаров.

Радник посла Республіки Польщі в Україні Оля Гнатюк у книгарні — частий гість. «Прихопила популярної літератури з бібліотеки посольства, яка найбільше цікава відвідувачам. Польських книжок так не вистачає в Україні. Свої дарувати нецікаво. Це буде автореклама. Я б більше охоче подарувала дитячі книжки, які в мене вдома у Варшаві. Це вимагає фізичного зусилля. Я ще до цього не доросла», — віджартовується Оля Гнатюк.

Буккросингом рятуємо дерева

Тим, хто спілкується з Європою без перекладача і не дуже любить купувати книжки, а це здебільшого молоді люди, у книгарні є чим поживитися. Представник Генерального секретаря Ради Європи з координації програм співробітництва в Україні Аке Петерсон приніс із собою цілу торбу сучасної літератури російською, шведською, англійською. Журналіст Анатолій Єрема назбирав шість книжок польською, болгарською, англійською та німецькою. «Хотів принести більше, та «жаба» могла «задавити», — професійно всміхається Єрема. Із бібліотеки Британської ради передали цілий стос пляжного чтива. Індонезійське посольство запропонувало граматику, художню літературу, посібники про дипломатичні відносини, казки.

Свою лепту для буккросингу іноземної літератури зробила Оксана Забужко. Для неї це не привід обмінятися книжками. Пані Оксана любить купувати «паперових друзів», а якщо у її бібліотеці книжки дублюються, тоді радо чистить свої полиці.

«Чому я люблю буккросинг? Якщо розставляти пріоритети всіх моїх переконань, то на перше місце я ставлю не націоналізм, не фемінізм, а екологію. Насправді я дуже «зелена». Книжку одноразового прочитання (детективи, хіти минулих років) досить раз прочитати в літаку чи на пляжі, і ви більше до неї не будете повертатися. Вона належить історії літератури, а не для того, щоб лежала на полиці. Пускаючи її на буккросинг, ви рятуєте дерево. Збільшуючи обіг цієї літератури, ви зберігаєте довкілля. Для буккросингу принесла Флобера польською мовою, яку взяла колись із батьківської бібліотеки. Там є мій автограф. А ще кілька свіжих дублів. Спершу їх купила, а потім отримала від авторів у подарунок», — жестикулюючи, пояснює Забужко.

Замість гри — обміркований обмін

Працівники книгарні кажуть, що реєструвати книжки із буккросингу не встигають, тому інформацію про них не вивішують на своєму сайті. Український книжковий рух не можна назвати грою, як заведено у світі, де кросерів понад мільйон. Для них — це неформальний книжковий клуб з інтригами. У нас — досить виважений обмін. У світовій бібліотеці лідирують американці та італійці. Вони влаштовують спонтанні та організовані зустрічі, обговорюють прочитані книжки в інтернеті, перевозять літературу в інші міста і країни. Навколо «невпійманих книжок» вигадують цілі ритуали, розроблять плани розумових хованок, при тому залишають не те, що зайве, як у нас, а те, що найдорожче, що б дуже хотілося обговорити з друзями та однодумцями.

Видавці заявляють, що це не шкодить книготоргівлі, а навпаки — стимулює читацький інтерес до нових книг. У книгарні додають, що буккросингом усе більше залучають клієнтів. Для книжок і їхніх розповсюджувачів — це безкоштовна реклама.

Коли система переїзду літератури добре відпрацьована і сформоване своє коло кросерів, тоді долю книжки можна відслідковувати на спеціальних сайтах в інтернеті. Кілька років тому в Києві вже була спроба популяризувати буккросинг. На жаль, ця ідея так і залишилася «невпійманою». Якщо книжку залишали у парку, її частіше підбирали бомжі, аніж мимовільні кросери. У кав’ярнях, відповідно, навзаєм нічого не залишали, і вже за тиждень полицями буккросингу розгулював вітер. Тож український книжковий рух хоч–не–хоч, а на зусиллях ентузіастів без широкого зацікавлення і розуміння у суспільстві автоматично перервався. З того часу до буккросингу вперше в Україні приєдналася книгарня з намірами зробити рух масовим, аби на світовому рівні не виглядати неандертальцями. А от які з українців вийдуть «звільнювачі» книг, це вже залежить від активності кожного з нас.