Копійчана терапія

«Весела» анестезія без побічної дії

У Росії записатися на прийом до Івана Неумивакіна надзвичайно складно — охочих забагато. А кореспонденту «УМ» пощастило поспілкуватися з цим неординарним фахівцем та послухати його доповідь на конференції. Так я дізналася, що працювати на благо радянської батьківщини, шукаючи способи відстеження фізичного стану космонавтів, Іван Неумивакін почав у далекому 1959 році. А в 1964–му йому доручили розробляти систему надання медичної допомоги «космічним мандрівникам». Доводилося прораховувати найдрібніші деталі. Адже практично все, що існує в земній медицині, не годилося для використання в космосі. Там, у невагомості, зовсім інші умови.

«Тоді я зрозумів, що на одних ліках далеко не полетиш, — каже пан Неумивакін. — Зокрема, мені треба було створити операційний блок для космічних кораблів. Але з наркозом проблема — пацієнтам не можна вводити ефір чи щось інше. Умови, нагадую, зовсім не такі, як на Землі. Що робити? Я колишній хірург, і якось довелося мені оперувати з використанням закису азоту — так званого «веселящого газу». Він дає не настільки виражений ефект, але дещо під ним можна різати. На той час ми вдосконалили один цікавий апарат, який за півгодини– годину знімає будь–які стреси. На лоб і скроню накладаємо електроди, запускаємо програму і — в людини сліду не лишається від напруження, все по нулях. Я подумав: а що, коли поєднати закис азоту з цим приладом і спробувати провести операцію? І що ви думаєте? Беру цей прилад (показує невеликий металевий корпус із купою дротів), який, до речі, побував у космосі, накладаю ці електроди — починаємо операцію. Під час втручання хворому не давали жодного наркотичного засобу. Тому кров’яний тиск та інші показники — у нормі. А через 10—15 хвилин після завершення операції з пацієнтом можна було нормально розмовляти. У хворого не було постнаркотичної депресії, його повезли до тієї палати, з якої взяли на опе­рацію, перемкнули прилад на інший канал — і, будь ласка, болю немає.

Ми отримали чудові результати! Налагодили серійний випуск цих приладів, планували широке впровадження нової технології. Але потім головний реаніматор країни мені повідомив, що прилад знімають із виробництва. Чому? А тому, що через технічне вдосконалення анестезіологам і реаніматорам не лишилося роботи. Та й фармакологічні виробники зазнали б значних збитків. Так державницький підхід «зарізав» важливу розробку».

Будучи творцем унікального стаціонару (космічної лікарні на борту корабля), Іван Павлович не тільки координував роботу провідних медичних фахівців країни, а й сам розробляв нові принципи, методи та засоби надання медичної допомоги космонавтам при польотах різної тривалості. Керуючи власною реанімаційною службою, Неумивакін отримував колосальні обсяги інформації. А через декілька років зрозумів, що кожен лікар має вузьку спеціалізацію, добре розбирається в окремих моментах, але не бачить у людині єдиної системи і не вміє використовувати резервні можливості організму. Тому лікування, здебільшого, зводиться до усунення неприємних симптомів. Який результат дає така терапія? Хвороба «кочує» з одного місця на інше, і спеціалісти передають бідолаху з одного відділення в інше…

«Треба розуміти, що і діабет, і рак — це не захворювання, а стан, у якому перебуває людина, — каже професор. — Перші «поломки» відбуваються на біоенергетичному рівні, а не деінде. Зрозуміло, що звідти і треба починати... Головна біда медицини — переоцінка власних можливостей і недооцінка захисних сил організму. Лікар не навчив хворого розслаблятися, тому в пацієнта розвивається спрямованість не на здоров’я, а на хворобу. Але ж ліками можна регулювати тільки окремі хімічні реакції, решту має робити сам організм. Хімпрепарати виводять із ладу захисні сили, що особливо небезпечно в дитячому віці».

«Не травіть людей киснем!»

Багато років тому фахівець дуже детально вивчав роль вуглекислоти в роботі серця, а згодом — і всього організму. І дійшов парадоксального, на перший погляд, висновку: насправді людині життєво необхідний не молекулярний кисень (той, що літає в повітрі), а вуглекислота, яка виробляється у клітині, й атомарний кисень, який знову ж таки продукується нашим організмом. Свідомо застосовуючи таку інформацію, можна уникнути багатьох хвороб.

«Чим більшу концентрацію кисню ви даєте пацієнту, тим швидше ви його «топите», — зазначає пан Неумивакін. — А треба, щоб хворий, навпаки, затримав подих. Так ми досягаємо необхідної концентрації вуглекислоти (6–6,5%) і кисню (2–3%) й отримуємо точно такий стан, який був, коли ми сиділи у мами в животику. Зрозумійте, що не треба травити людину молекулярним киснем! Він тільки переносить гемоглобін, а далі вже починається робота атомарного кисню — перекису водню Н2О2. Його виробляють спеціальні клітини імунної системи, які на три чверті містяться у животі. Атомарний кисень — це надзвичайно потужний антиоксидант, антидепресант, він убиває і віруси, і бактерії, і грибки, і паразитів. Проблема в тім, що у багатьох хворих немає власного перекису водню. А чому? Бо кишечник не працює. В останній час на землі з’явилися хвороби Паркінсона, Альцгеймера, розсіяний склероз... Їх чим тільки не лікують, і все без толку. Та почніть із живота! Відновіть роботу шлунково–кишкового тракту, запустіть вироблення атомарного кисню — і процес оздоровлення піде. А на перших етапах почніть капати перекис водню хворому в ніс, у вуха, давайте пити, можете навіть робити ін’єкції… Тільки робіть це правильно!».

Правильно — це обов’язково розбавляючи перекис водню водою. Для компресів і протирання шкіри треба додавати 1–2 чайні ложки 3% гідропіриту на 50 мілілітрів води. При будь–яких хворобливих станах (від банального грипу до хвороби Паркінсона) професор радить капати в ніс розчин: на столову ложку води 10–15 крапель перекису водню. А також пити натщесерце столову ложку води з кількома краплями перекису водню (починати слід з 1 краплі, на десятий день довести до 10). Щодо ін’єкцій, то їх можна робити тільки під наглядом лікаря! В архіві лікаря — тисячі історій одужання росіян від різних болячок завдяки копійчаній терапії.

Космічне дихання і водна гармонія

Інша проста порада для глобального оздоровлення, яку пропонує московський дослідник, стосується дихання. Якщо натренуватися вентилювати легені правильно, складні прилади, дорогі таблетки чи походи до іменитих цілителів стануть просто не потрібними. «Навіщо витрачати шалені гроші на те, що можна безкоштовно зробити самому? — дивується пан Неумивакін. — Просто запам’ятайте, що є фізіологія дихання — наша розмова, коли співвідношення вдиху–видиху становить приблизно 1 до 10. А коли ви співаєте, то видих триває в 20—30 разів довше, ніж вдих. Ось це вам і треба. Мовчки дихайте так, наче тягнете довгі ноти, і відчуєте зміни на краще».

Ще один важливий момент — вода, без якої організм банально не може жити. З одного боку, її має вистачати, з іншого боку, рідина має знати свій час. «Мало хто знає, що під час і відразу після їжі пити воду категорично не можна, — ділиться дослідник. — Більшість запиває обід компотом. А для мене це людина, яку практично неможливо вилікувати. Чому? Тому, що в неї змінюється весь процес травлення, уся «кухня». Травні соки розбавляють водою, і міцності розчину не вистачає, щоб розкласки їжу до молекулярного рівня. А тоді маєте той гнилистий процес, який із вас виходить, зашлакованість та закисленість організму.

Вода — тільки натщесерце (мається на увазі вранці та через кілька годин після прийому їжі залежно від її характеру, — Ред.). І не менше двох літрів на добу. Я вже настільки набрид із цим твердженням, що в Росії вже всі лікарі почали говорити людям: пийте більше води, особливо в поважному віці. Через нестачу води виникають тисячі хвороб, і, в першу чергу, страждає голова. Чому? Бо 20 відсотків рідини, яка надходить у наш організм, споживає мозок. Води мало — починаються проблеми. Скажімо, у вас почалася мігрень, страшенно болить голова. Та випийте склянку води з 10 краплями 3% перекису водню, лизніть крихту солі, і через три—п’ять хвилин біль зникне. Навіщо жменями ковтати знеболювальне?»

ВАРТО ЗНАТИ

За перші роки роботи в космонавтиці Іванові Неумивакіну вдалося розробити оптимальні способи дихання, які допомагають позбутися багатьох захворювань. Зараз його пацієнти дихають, як космонавти: короткий вдих і тривалий видих. Це зовсім не важко!

Для початку навчіться дихати «животом». Зробіть короткий вдих, випинаючи живіт, і повільно видихайте, втягуючи пупок усередину, до хребта. Це чудовий тренінг для кишечнику і масаж для печінки, підшлункової залози, селезінки тощо.

Також корисно затамувати подих. Після короткого неглибокого видиху (хто не може — вдиху) треба не дихати, скільки вдасться. Бажано, щоб через декілька місяців таких управлянь у вас вийшло затримувати подих на 40—60 секунд за один раз. Регулярні тренування — і ви почнете дихати так автоматично. У результаті нормалізується артеріальний тиск, покращиться сон, збільшиться працездатність.