Робочі руки «на простої»

Вітчизняні фахівці тішать українців: дно економічної кризи ми вже минули — отож найгірше позаду. Але розкажіть про це тисячам українців, які упродовж багатьох місяців марно шукають роботу. Держава ж під час кризи до безробітних ставиться уже не так поблажливо, як раніше, і готова допомогти лише тим, хто згоден працювати на будь–якій роботі. Самим же шукачам «місця під сонцем», аби прогодувати сім’ю, доводиться часто–густо погоджуватися і на не найкращі умови праці, й на низьку заробітну платню.

Безробітних удесятеро більше ніж вакансій

Кількість офіційно зареєстрованих безробітних в Україні з початку «кризового» 2009 року не перетнула психологічну позначку в мільйон осіб, хоч як і лякали. Все ж напруга на ринку праці не спадає. Згідно з даними Держкомстату, станом на 23 квітня в країні було зареєстровано 832 тисячі безробітних (1 січня їх нараховувалося майже на 13 тисяч більше).

Утім у Мінпраці сьогодні вбачають тенденцію до зниження страшних цифр. «На сьогодні в країні вперше за період кризи спостерігаються втішні показники зі зниження безробіття та збільшення вакансій, — стверджує міністр праці та соціальної політики Людмила Денисова. — Дно ми пройшли».

Та незначний спад чисельності безробітних і ледь відчутне зростання пропозиції суттєво не міняє ситуацію на ринку, тим паче що сьогодні кількість викинутих на вулицю людей вдесятеро переважає вакансії. Усе ж у центрах зайнятості невпинно запевняють: вакансії є. «Практично кожна друга людина в пошуковий період знаходить у нас роботу, не доходячи до статусу «безробітного», — заявляє директор Державного центру зайнятості України Володимир Галицький. — Так, якщо впродовж семи днів людина не знаходить собі роботи, то на восьмий день їй присвоюється статус «безробітного». І вона отримуватиме гроші». Як зазначив пан Галицький, кількість людей, які в ці сім днів знаходять роботу, становить 47%.

Загалом страшні показники безробіття у країні дещо пішли на спад через сезон весняно–польових робіт — пояснюють у центрах зайнятості. «Починаючи з березня, відбувається зниження безробіття за рахунок польових робіт у сільській місцевості. Щодня в середньому 2220 людей (із них 85% жителів сільської місцевості) знімаються з обліку в службі зайнятості і працевлаштовуються на весняно–польові сезонні роботи», — розповів Володимир Галицький.

Відчутне покращення експерти відзначають у столиці — упродовж першого кварталу 2009 року тут з’явилося 13 тисяч нових вакансій, а рівень безробіття в Києві є найнижчим в Україні — 0,3 відсотка, що в сім разів менше ніж загалом у державі. Крім того, столиця має найвищі показники зайнятості — більше 70 відсотків. Цей рівень уп’ятеро вищий, ніж середній по Україні.

Майже всі соціальні програми зайнятості закриті

Водночас в умовах кризи розраховувати на суттєву допомогу від держави у пошуках роботи однаково не доводиться . «До листопада 2008 року в нас була стабільна ситуація, — розповідає директор центру зайнятості в Оболонському районі Києва Наталя Красовська. — Кількість безробітних, які отримували грошову допомогу, скоротилося до мінімуму. Ми могли запропонувати людям, які звертаються у центр по допомогу, цілий спектр безкоштовних послуг. Це і дотаційні робочі місця, і одноразова допомога на розвиток підприємницької діяльності, і навчання–перенавчання, і підвищення кваліфікації. Навіть курси англійської та друга вища освіта! Тільки лінива людина не могла знайти собі в нас гідну роботу. Але в листопаді ситуація різко погіршилася, і за два місяці все кардинально змінилося: вп’ятеро збільшилась кількість звернень незайнятих громадян, у два рази — кількість безробітних».

Попри намагання чиновників змалювати оптимістичну картину з працевлаштування населення, центри зайнятості досі переживають дуже скрутні часи. «Хоча й кажуть, що в Києві з фінансуванням краще, ніж в інших регіонах України, але чимало соціальних програм на сьогодні у нас закрито, — зазначає Наталя Красовська, — цьогоріч не фінансується створення нових робочих місць за рахунок дотацій підприємствам, немає одноразової допомоги на розвиток підприємницької діяльності, направити людину на курси для навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації (а раніше кожен другий проходив через такі курси) можливо лише під ринок праці та на замовлення роботодавця».

Жодних поблажок для безробітних

Кілька місяців тому Верховна Рада прийняла зміни до закону про зайнятість — і відтепер ставлення до шукача роботи стало суворішим. І найважливіше, що тепер безробітний, перебуваючи на обліку, три місяці не отримує жодних виплат. (До речі, мінімальна допомога для застрахованих осіб становить 500 гривень, а для незастрахованих і людей, які не працювали жодного дня у своєму житті, — 360). За словами Володимира Галицького, наразі допомогу з безробіття отримують 657 тисяч українців. У середньому станом на березень розмір допомоги становив 604 гривні.

«От як мені жити? За що? — обурюється киянин Іван, що працював паркетником, а тепер підпирає стіни центру зайнятості. — У мене немає жодних заощаджень, і я сподівався отримувати допомогу від держави одразу, як стану на облік. Навіть їздити на співбесіди немає за що — проїзд у столичному транспорті дорогий, а добиратися доводиться часто в інший кінець міста!»

І подібна проблема фінансової підтримки для більшості непрацюючих актуальна. «Закон передбачає загальну тривалість виплати допомоги з безробіття не більше 360 календарних днів упродовж двох років. Але так довго мало хто стоїть на обліку, — каже Наталя Миколаївна. — Якщо раніше по Україні середній термін перебування у статусі безробітного був вісім–дев’ять місяців, а по Києву — п’ять–шість, то тепер — три місяці. Тому що коли людина стає на облік, а три місяці не отримує допомогу, їй немає сенсу чекати невідомо чого — треба ж годувати сім’ю. Тому люди менше перебирають вакансіями».

До того ж, за новими правилами, якщо безробітний двічі відмовився від підходящої вакансії, його знімають з обліку. А критерії тієї «підходящої» роботи значно розширилися. Є для безробітних також варіант і перенавчання. Але якщо людина отримала нову професію за кошти держави, то мусить погоджуватися на першу ліпшу пропозицію: адже навіть за одну відмову від підходящої роботи (навіть якщо там низька зарплата!) безробітного знімають з обліку.

До слова, люди, які проживають у сільській місцевості й мають свою земельну ділянку, можуть ставати на облік у центрі зайнятості лише за умови, якщо протягом року вони офіційно пропрацювали не менше 26 тижнів. Можуть відмовити в реєстрації людям, які мають земельні ділянки й довший час, працюючи лише на своєму господарстві, забезпечували себе (згідно зі ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», члени особистих селянських господарств, для яких робота у таких господарствах є основною, зараховано до зайнятих осіб).

Столична зарплата — 900 гривень

Економічна криза викрила задавнені проблеми в Україні — без роботи лишилися в основному представники «модних» професій, надлишок яких спостерігався й раніше, — економісти, юристи, фінансисти, різноманітні менеджери з продажів.

Юлія Злотник із Рівного, бухгалтер із чотирирічним стажем роботи, вже дев’ять місяців шукає роботу — за цей час центр зайнятості запропонував їй лише одну вакансію, та й то з низькою зарплатою. Киянин Олексій, фінансист із десятирічним стажем роботи й двома вищими освітами, вже півроку оббиває поріг центру зайнятості й «перебирає харчами». «Я маю право не погоджуватися на все підряд, — певен новоспечений безробітний. — Стільки років я сплачував страхові внески, податки — нехай держава у скрутний час подбає і про мене». Усе, що пропонують безробітному фінансистові, не підходить — мовляв, занадто мала зарплата. У центрах зайнятості визнають: із пропонованими заробітками зараз і справді не розженешся — навіть у столиці, що вже казати про периферію. «Вакансії не відповідають звичним вимогам киян. Якщо раніше середня заробітна плата по Києву становила 3500 гривень, і, скажімо, молодь вакансію в 1000—1500 гривень навіть не розглядала, то сьогодні на такі гроші йдуть і висококваліфіковані працівники, — каже Наталя Красовська. — Ось, наприклад, Інститут гідробіології шукав економіста з великим досвідом роботи в бюджетній сфері на 900 гривень. Якщо раніше люди відмовлялися б за такі гроші навіть на співбесіду їхати, то тепер охоче погоджуються — ми роботодавцям направили 68 людей, і всі отримували відмови через недостатню кваліфікацію».

У черзі «за роботою» стоїть уже чимало й поважних людей — зараз, наприклад, на обліку в Київському центрі зайнятості перебуває екс–заступник міністра, гендиректори та колишні високопосадовці. «Якщо хтось думає, що ми тут працевлаштовуємо лише слюсарів, — дуже помиляється, — розповідає директор Київського міського центру зайнятості Олександр Мельник. — У нас є навіть вакансії, де пропонують заробітну плату й у 50 тисяч!»

Громадські роботи... для бухгалтерів

Чиновники звітують: попри складну ситуацію, за перший квартал 2009 року працевлаштувати вдалося майже 152 тисячі українців. Третину з них залучено до громадських робіт. Ще віднедавна безробітні на таких роботах відчували себе школярами на весняній толоці, та цього року громадські роботи стали більш наближеними до спеціальності безробітних. «Якщо на громадських роботах у минулому році це було лише прибирання, то нині можна вже йти повноцінно працювати на підприємство, це можна вважати громадськими роботами», — роз’яснив «УМ» Олександр Мельник, привівши приклад працевлаштування на громадські роботи... бухгалтером.

Інша характерна для нових економічних реалій тенденція — це трудова міграція усередині країни, коли області, у яких не вистачає робітників, запрошують до себе населення з регіонів, де гостро стоїть проблема безробіття. Так, ще донедавна особливо складна ситуація на ринку праці склалась у Хмельницькій та Івано–Франківській областях. В останні ж місяці безробіття «вдарило» по інших областях. «Це такі аграрні регіони, як Вінниця, Черкаси, Кіровоград, також Львів, традиційно Суми, Рівне, –— розповів Володимир Галицький, навівши приклад у Вінниці, де на сорок із половиною тисяч безробітних припадає всього лише півтори тисячі вакансій. — Але що зробив Вінницький центр зайнятості? Він уклав договір із польською службою зайнятості, й близько двох тисяч осіб вони будуть відправляти на роботи в Польщу».