Заблокована президія, знуджені «блокувальники», плакати з недвозначним натяком на пияцтво міністра внутрішніх справ, пляшка горілки в міліцейському кашкеті — сесійна зала Верховної Ради вчора зустріла парламентаріїв тим самим антуражем, що й напередодні. Щоправда, деякі «регіонали», намагаючись розважити колег і журналістів, запевняли, що реквізит уже не той — мовляв, уночі хтось потайки випив заготовлену для Юрія Луценка оковиту, тому пляшка «Козацької ради» вже інша. А Михайло Чечетов по–секрету навіть зізнався, що в пляшці вже зовсім і не горілка, а спирт, який «синьо–білі» нардепи налили туди, щоб пожартувати. Соратник Луценка по «Народній самообороні», колишній мер Києва Олександр Омельченко, якого в політичних колах знають як видатного дегустатора оковитої, у «спиртовій» версії засумнівався. І навіть заклався з «регіоналами», що насправді вони взагалі вже давно випили алкогольний вміст пляшки, замінивши його на воду. «Кажу, якщо так, то ви розблоковуєте трибуну й починаємо працювати, — розповів «УМ» Сан Санич. — Але їм повезло — у пляшці справді виявилася натуральна якісна козацька горілка». Йому можна вірити — сам перевіряв: і нюхнув разом із комуністкою Катериною Самойлик і, здається, таки хильнув. А що — Верховна Рада однаково вчора так і не запрацювала, тож зловживанням на робочому місці це не назвеш.

«Україна — велика європейська держава, яка має всі можливості інтегруватися до Європи... І Фінляндія готова допомогти вам пройти цей шлях», — заявила президент Фінляндії Тар’я Галонен, яка вчора прибула з офіційним візитом до Києва. Пані Галонен назвала ініціативу ЄС «Східне партнерство» «першим кроком інтеграції України в європейські структури». Щоб згладити двозначність цієї фрази (начебто до «Східного партнерства» ніяких євроінтеграційних кроків і не було!), Президент України Віктор Ющенко щиро подякував фінській гості за «посильну допомогу», яку надає її країна на нашому тернистому шляху до ЄС.

Невдалий жарт про молдаван, що пролунав нещодавно з вуст Президента Ющенка — людини доволі етичної і толерантної, був, швидше за все, фрейдистсько–політичною обмовкою. Ця обмовка видала достатню поінформованість Президента про клубок інтриг, котрий не припиняють плести довкола найвищої в державі посади як потенційні претенденти на цю посаду, так і деякі політичні еліти сусідньої країни за допомогою наших «посередників». «Молдавськість» ситуації не в тому, що «майдану» в Молдові так і не сталося. Навпаки. Тріскотня московських аналітиків, нібито Росія в Молдові не допустила нового майдану і переграла Румунію, наштовхують на думку про те, що молдавську модель не забаряться накинути й українському політикумові — силами тих персонажів, котрі мотаються до Москви як по свячену воду. І якщо навіть по свіженький пантокрин літають на Алтай, то все одно до пантокрину вони хочуть ще й поживитися з російського інтересу, відповідно, й слугуючи російському інтересові. Так і хочеться вряди–годи закричати: здаючи Україну, вони здаються в полон і самі.
Лояльність молдовського політикуму до Росії відома. Подібний до тиску на Молдову комплексний тиск щодо України Москва застосовувала у значно сильнішому вимірі. І коли Україна епохи Ющенка не просто спромоглася встояти, а й провадити власну політику, нерви у декого почали здавати — і в Україні, і за кордоном. А досвід роботи з Молдовою, яку силами комуністів, через вибори президента в парламенті, досі вдавалося стримати в силовому полі Москви, так і підштовхує Кремль нав’язати подібну політичну модель Україні.
Тим більше що у відверто промосковських кандидатів у президенти України ситуація доволі мало прогнозована.
Усі прекрасно розуміють достатню емоційність та маніпулятивність соціології. Не науки в цілому, а всіляких часткових показників і рейтингів. Наразі респонденти оперують тактичними мотивами при голосуванні, а президентська ж кампанія, як відомо, — стратегічна.

25 жовтня виборів Президента не буде. Як і передбачалося, Конституційний Суд визнав цю дату, призначену раніше Верховною Радою, такою, що не відповідає Основному закону. Власне, самі парламентарії, коли в єдиному пориві понад 400 голосів вирішили призначити день голосування на 25 жовтня, добре усвідомлювали: КС цю дату «заверне». Тому жодних заперечень щодо вчорашнього рішення тлумачів Конституції не висловлювали.