Київ — місто не тільки каштанів, а й міфів. Зокрема, й міфів про каштани. Існує байка, що каштани спочатку дуже образили: щоб догодити царю Миколі І, дерева вирвали з корінням і викинули на узбіччя. А співчутливі кияни підібрали саджанці і розсадили, де прийдеться. Російський самодержець, розповідає «УМ» директор Ботанічного саду імені Фоміна Василь Капустян, чітко дав зрозуміти, що хоче бачити Київ засадженим тополями. Чого він так кохався на тополях — бозна. Але вказівку міській владі дав. Натомість кияни вирішили все зробити по–своєму. Тож коли цар укотре приїхав до Києва, йому продемонстрували «красиві екзотичні рослини» — каштани. Як не складно здогадатись, сюрпризу не вийшло. Микола Павлович тупав ніжками і бризкав слиною. Як антидепресант імператору подали на тарілочці його тополі: деревами засадили Бібіковський бульвар (нині — бульвар Тараса Шевченка). Каштани ж солдати за одну ніч вирили з землі й кинули напризволяще. А трапилась вся ця історія у 1842 році...