«Я — фабрика з виробництва артистів»

29річний Дмитро Клімашенко каже, що до рівня мегазірки може розкрутити навіть Леоніда Черновецького, не те що дівчину олігарха чи доцю «нафтової труби». Останнім часом він регулярно «відшиває» вигідні пропозиції магнатів, вкладаючи натомість свої «зелені» у таланти без зв’язків. Про те, чому покинув сольну кар’єру, що вимагає від підопічних і навіщо крутить із ними «лямури», про нове амплуа Тіни Кароль і повернення Алсу — Дмитро розповідав «УМ» у своєму продюсерському центрі DK music, який більше нагадує кабінет циганського барона з серіалів, аніж робоче місце музичного продюсера.

«Артист — власність продюсера»

— Дмитре, ви працюєте з артистами­початківцями і покидаєте їх, коли ті стають відомими. Чому?

— Я не працюю з одним артистом усе життя. Підписую контракт на рік, на сім, на альбом або на пісню і кліп — замовляють продюсувати людину певний період. Є артисти, з якими для мене дуже важливі особисті стосунки. Тільки це зникає — не можу нічого робити. Пісня не виходить, настрій гнітючий. Але ось уже третій рік прекрасно працюю з Анною Сєдаковою... Два роки працював з Анастасією Стоцькою. Її просуванням займався Філіпп Кіркоров, а я був музичним продюсером. Як тільки Філіпп продав проект, я перестав працювати з Настею. Продовжувати роботу було незручно. Я ж домовлявся з Філіппом.

— Як це продав іншим людям Настю? Виходить, що артист це як підприємство?

— Артист — це підприємство. Займаємося артистами, як майстри у цеху.

— А Стоцька мала право вибору?

— Кіркоров перепродав проект іншим людям. Далі — це вже її справи. Коштує така угода в залежності від того, скільки було вкладено в артиста. На той час на неї витратили більше 800 тис. доларів. Це були великі гроші. Продають за не меншу суму.

— У нас продюсери здебільшого працюють із однією людиною.

— Це, як правило, той випадок, коли продюсує тато, чоловік або мама. Мені цікаво творити. Буває, спродюсуємо одну пісню, заробимо грошей і пішли далі. Тоді я тільки музичний продюсер. Придумую, як артист одягається, поводиться, яка має бути пісня. А є менеджмент, який займається розкруткою, гастролями, збиранням грошей. Я — фабрика, яка дає продукт.

— Над ким зараз фантазуєте?

— Веду переговори про продюсування альбому Алсу. Їй писали різні автори зі всього світу. Не вийшло. Я бачу, що з неї можна зробити. Чи поверне популярність, залежить від пісні і шоу. Як музичний продюсер працюю також над новим образом і новими піснями Тіни Кароль. Це буде сильна молода жінка. З характером, із крутими модними ритмами, крутим голосом.

— Колись ви казали, що за гроші можете розкрутити будького.

— Я знаю, що можу розкрутити кого завгодно і зроблю це так, як ніхто інший. Але я вже не хочу цього робити. Гроші як такі будьякою ціною не потрібні.

— Але раніше ви так не вважали?

— У мене черга зараз таких стоїть. Усі хочуть мати популярність і славу. Приходять дочки, онучки, кузени, дівчата. Приносять мішок грошей. Давайте щось робіть. Я втомився від таких проектів, хоча на початку кар’єри погоджувався. Тоді заробляли гроші. Я не міг відмовитися від кількості грошей. Не тільки через запропоновану суму погодився працювати із Наталкою Бакай. Вона — розумна, професіональна співачка. Багато від неї взяв як від людини, бачив, як вона себе поводить. Наташа була набагато вища від тих артистів, які зараз працюють.

— А скільки найбільше пропонують за послуги продюсера?

— Цифру з шістьма нулями. Та моє бажання не можливо купити. Коли погоджуся на великі гроші, потім сам себе з’їдаю. Це ніби людину посадити в тюрму до камери«одиночки». Ти сам у себе крадеш життя. Заради чого? У мене вистачає розуму, таланту і професіоналізму, щоб заробити грошей, не «ґвалтуючи» себе.

Шоколад, Черновецький, Катерина ІІІ...

— «Гарячий шоколад» — це повністю ваш проект?

— В Україні вміють співати тільки Тіна Кароль, Ані Лорак і «Гарячий шоколад». Я придумав ідеальне тріо, голов­ний козир якого в тому, що люди вміють співати. Таня працює зі мною вже шість років, займалася бек­вокалом. Аліну та АніКаро знайшов під неї, коли проводив відбіркові тури для конкурсу «Новая волна» і для проекту «1+1» «Хочу бути зіркою».

— Дівчата мають гарний вокал, а з наз­ви виникають асоціації ще одних «поющих трусів».

— Шоколад у моєму розумінні — це на сленгу «все в шоколаді», тобто все добре, успішно... Поки що дівчата безцінні. Концерт оцінюємо в залежності від ситуації, міста, події. Якщо це корпоратив, то хто проводить, який характер, якщо концертний зал, то на скільки місць. Для нового проекту вони коштують так, як уже розкручені артисти. У межах 10 тис. доларів.

— Кажуть, у вас роман з АніКаро?

— У кожної людини має бути якесь захоплення, щоб вийшло щось хороше. Це не означає, що ми разом спимо. Не виключаю, що є симпатія. У мене вже все склалося — є сім’я, діти.

— Дружина ревнує?

— Аніка відкриває газету, а там мої фото з дівчатами. Я тоді їй кажу, що це все неправда, пишуть, що хочуть. Уже сказали, що я продюсер Черновецького.

— А хіба ні?

— Канал СТБ як експерту приніс мені запис, щоб я сказав свою думку про пісні мера. У нього є реальні перспективи, якщо цим займатися. Розказав, як я бачу розвиток подій, які пісні мають бути і який кліп. Якщо Леонід Михайлович погодився б, я попрацював би, але за умови, що він не втручатиметься у творчий процес. Усі гроші готовий віддати на київські соціальні програми. Журналісти все перекрутили.

— Чула про новий проект «Катери­на ІІІ».

— Шукаємо потрібну людину. Це послідовниця Катерини ІІ. Конкурент Вєрки Сердючки, тільки в іншому стилі. Шалено любить секс. Має бути дуже душевна людина, висока блондинка, 175 см, з пишними грудьми, з акторськими здібностями. Поряд із нею ходитимуть дівчата з віялом, у театралізованих костюмах. Дівчина має бути талановитою, може бути без музичної освіти. Я готовий вкласти гроші.

— Скільки треба для початку?

— Буває порізному. Можна вкласти перші 50 тис. доларів — і артист уже відомий. Усе залежить від харизми. Це рулетка.

—  Із кимось прогадували?

— Я поставив своє життя на проект Майї Мігаль. Повіз її на «Юрмалу». Вона не виправдала моїх сподівань і в Києві. Якщо б зараз у кімнату, де нас сидітиме більше трьох, зайшла б людина і сконцентрувала всю нашу увагу на собі — це вже перший крок до успіху. Вона цього не вміла.

— Ваші дівчата ж не харизмою беруть?

— Красою і своїм чарівним голосом. Може зараз такі не в моді, але я знаю, що за них не буде соромно — дадуть відповіді на всі запитання, попросять заспівати наживо — заспівають так, що інші ляжуть.

— На радіо крутять маловідому Wassabi з піснею Клімашенка. Це теж ваш проект?

— Раніше робив пісні більше особисті, а потім зрозумів, що треба молодіжні, для дітей. Спеціально влаштував великий кастинг, щоб вибрати дівчинку з шаленою енергетикою. Їй 16 років, цього року вступає на акторський у Карпенка­Карого. Зняли один кліп «Девочкавезенье». Затверджуємо у Міністерстві освіти нову шкільну форму, яку придумала Wassabi. Працюємо над цим із дизайнером Лілією Літковською. Для підлітків вона — еталон моди. Це панк. Тим, хто сповідує цей стиль, не можна нічого нав’язати. Дівчина родом із Дніпропетровська, контракт ми підписали з батьками. Вони не ламали її як творчу особистість, не забороняли стригтися як хоче, фарбувати чорним нігті, одягатися як хоче.

— Хто фінансує Wassabi?

— У мене є компанія D.K. & MOON і партнер Андрій Пасічник, який цей проект піднімає. На жаль, часи, коли все вирішує талант, минули. 90 відсотків естради розбестило телебачення. Все через конверти...

— А контракт із дівчинкою з ЛосАнджелеса вже підписали?

— Diana Diamond — діамант. Мама не проти, а от із татом треба спілкуватися. Він мистецтвознавець, історик, дуже серйозна людина, американець із російським корінням. Батьки давно не живуть разом. Diana ходить у школу в Дніпропетровську, де мешкає мама, але багато часу проводить в Америці. На її ангельську зовнішність накинули оком чимало фотографів. Роблю все, щоб переманити сюди.

«Знаю, чого хочу і як має бути»

— Ви все від А до Я вирішуєте за артистів. Маєте вимоги до них як на сцені, так і в приватному житті?

— Я розказую своє бачення. Коли виникають розбіжності, наполягаю на своєму. Я знаю, чого хочу і як має бути.

— А контракт?

— Такий, як має бути у всьому світі за стандартами. Все чітко прописано. Є умови роботи. Люди їх приймають або не приймають. Якщо випадають на рік у зв’язку із вагітністю, то вже не повернуться.

— Алсу ж випала, а ви працюєте з нею?

— Вона не залежить від ситуації. Алсу багато зробила до того, щоб зупинитися. Вона вже стала Алсу.

— Вашим підопічним можна ходити в нічні клуби, вести якийсь особливий спосіб життя?

— Можна, але так, щоб було достойно. Вони вже не прості люди. А тому мої артисти не можуть, наприклад, ходити в клуб, де збираються студенти.

— А якщо порушують закони зіркового життя...

— Мені могли зателефонувати і розказувати, що бачили мою дівчину, яка співала караоке. Я її попередив, але гонорару не позбавляв. Зараз такого немає.

— Ви більше працюєте з дівчатами, хоча хлопців просунути значно легше.

— Так вийшло, що я більше жіночий продюсер. У мене є хлопчача реп­група «Карати». Спільно випускаємо другий альбом, співаємо разом. Працюю над своїм альбомом. Можу співати не те, що хочуть чути люди, а те, що мене цікавить і хвилює.

— Чому пішли з сольної кар’єри?

— Коли став відомим артистом, зрозумів, що мені не все там подобається. Я не можу піти в магазин, у «Макдональз». Життя артиста потребує багато жертв. Не все можна собі дозволити. А я хочу бути нормальною людиною, хочу відчувати всю красу життя.

— З дітьми багато часу проводите?

— Два дні на тиждень — у суботу і неділю. Їдемо за місто. Не знаю, чи Ліда і Нана будуть артистами, але музику люблять. Вони зі своїми особистими поглядами, дуже талановиті діти. Борюся сам із собою, щоб їх не розпестити.

ДОСЬЄ «УМ»

Дмитро Клімашенко

Співак, композитор, продюсер, заслужений артист України.

Продюсував гурт «Алібі», Ольгу Крюкову, Машу Фокіну та інших артистів. Продюсер новорічного мюзиклу «Метро» (канал «1+1»), брав участь у створенні мюзиклу Давида Тухманова «На хвилях моєї пам’яті» та новорічного вогника «Ніч у стилі мультик» — за ці роботи разом з Олександром Цекало отримав дві статуетки «Теффі».

Співавтор, музичний продюсер та голова журі дитячого конкурсу «Хочу бути зіркою», організатор всеукраїнського конкурсу «Діти сонця».

П’ЯТА ГРАФА

«На Кустуріцу хочу подати до суду»

— Дмитре, Ви циган?

— У мене намішана кров, але я вважаю себе циганом. Обоє батьків цигани, є сербська кров у бабусі Пацо, єврейська по мамі. Своє генетичне дерево знаю до п’ятого коліна. Я виховувався на циганських поняттях, в родині Клімашенків, які в п’ятому поколінні музиканти. Цигани дуже скромні, вони нічого про свої чесноти не розказують, зливаються з масою.

— Вас називають циганським бароном?

— Не вживаю слова «барон», не бачу себе в суспільних організаціях. Цигани, які входять в організації, обікрали свій народ, але не без допомоги нашого керівництва. Я задумувався над тим, щоб зробити колегію інтелігенції циган, раду старійшин, щоб ні один проект не проходив без контролюючого комітету. Допоки цигани не матимуть свого представника у Верховній Раді, не буде результату.

— А, скажімо, фільми Кустуріци відображають циганські традиції?

— На Кустуріцу хочу подати до суду, тому що він насміхається з традицій циган. У нас ніколи жінки голими не ходили, як він це показує у своїх картинах. Брегович узяв усе від циган і зробив із себе артиста, ніби він це все написав. Єдина людина, яка робить правдиві фільми про життя циган — це Дуфуня Вишневський. Мають бути певні служби, які захищають права циган. Якщо б ці служби добре працювали, вони б не допускали щось на зразок такого: «Вчора був затриманий циган». Є термін роми. Для нас циган — це те саме, що українця називати хохлом.

— Тобто ви — ром, а не циган?

— За походженням ром. Про нашу традицію дуже мало розказують. Я відповідаю за цей народ. Маю ідею відкрити будинок у центрі Києва, де можна побачити, хто такі цигани, подивитися на одяг, традиції. Коли політика зміниться, зареєструємо партію циган незалежної України.

— Як ставитеся до змішування крові?

— Кожна людина демократична, все робить за своїм бажанням. Батько моєї дружини — циган, мама — росіянка, з княжої крові князя Олега. У нас усе тісно пов’язано з Україною. Завжди готові прихистити будького, дуже віруючі. Всі дівчата виходять заміж дівчатками, дотримуються традиції першої шлюбної ночі. На весіллях це підтверджують старійшини­жінки.

— Невже виносять простирадло?

— Так є досі. Щоб не було безладу, щоб діти не могли гуляти, всі берегли честь для молодого чоловіка.

— А хлопці? У них же нема табу на зв’язки з дівчатами?

— Хлопець може мати дівчину до весілля у формі бонуса. Не без цього.