Останнім часом у календарному плані Верховної Ради без якихось резонансних питань не обходиться. Після того як парламентарії "зіпхнули" закон про вибори народних депутатів власноруч утвореній конституційній комісії й таким чином бодай на тиждень-другий забули про мороку з політреформою, політична доля підкинула їм новий головний біль - звіт про діяльність Кабінету Міністрів. Звісно, це далеко не єдиний пункт "порядку тижневого": з 16 по 19 березня депутати планують розглянути близько 100 законопроектів, у тому числій й такі важливі, як проект Цивільно-процесуального, Адміністративно-процесуального та Кримінально-процесуального кодексу в другому читанні, а також зміни до Земельного кодексу, зокрема питання про право власності на землю. Але з цими питаннями все нібито зрозуміло, і вчора на Погоджувальній раді керівників груп і фракцій ВР особливих дискусій навколо них не виникало.
Інша річ - питання «урядове».

Поки є попит, має бути і пропозиція. Поки є попит, гріх втрачати свій шанс на заповнення певної ніші. Про це думалось під час з'їзду УНА-УНСО, що відбувся минулої суботи у Києві. І хай подібне твердження не видається занадто меркантильним: необхідна масам ідея має бути кимось так само забезпечена, як, скажімо, промислові товари на полицях магазинів. Утім не беруся судити про те, наскільки електорат відчуває нині потрібними для себе ідеї, які несе УНА-УНСО, - нехай би подібний моніторинг провели соціологічні служби. Зі свого боку, можу засвідчити цікавість до цієї організації, і це вже немало.

Для розігріву 10-тисячного, за оцінками організаторів, зібрання прикарпатців, котрі минулої неділі вперше цьогоріч у такій великій кількості зійшлися на Вічевому майдані Івано-Франківська протестувати проти намірів «владної банди» й надалі керувати Україною, виступив Дмитро Павличко. Він змалював перед замляками два осінні сюжети - райдужний та апокаліптичний - за наслідками президентських виборів 31 жовтня: або ми виграємо і житимемо, як порядні люди, або програємо і ще довгі роки бабратимемося в рабському багні.

Судові слухання за позовом Віктора Медведчука до видавців книги «Нарцис» та її автора Дмитра Чобота тривають у Печерському суді вже другий рік. І з кожним днем голос Дмитра Васильовича у храмі Феміди звучить усе впевненіше та твердіше: за цей час «біографу» головного президентського адміністратора вдалося назбирати чимало вагомих доказів та свідків, які пiдтверджують про далеко не соціал-демократичну сутність голови СДПУ(о). Наприкінці минулого року під тиском Чоботових доказів Медведчук відмовився від усіх позовних вимог, що стосувалися його бізнесової діяльності. Та панові Дмитру цього було замало: на засіданні суду Чобіт повідомив про те, що у, м'яко кажучи, не зовсім чистій бізнес-діяльності керівника АП є склад злочину. Суддя Нiна Фадєєва одразу ж направила заяву Чобота в Генпрокуратуру для розслідування.

Скандалами з погрозами перетерти журналістів на порошок українців уже давно не здивуєш. Проте випадок, який недавно стався у Вишгороді, стандартним не назвеш. Як минулої п'ятниці на прес-конференції повідомив редактор газети «Вишгород» Віталій Борзовець, голова Вишгородської райдержадміністрації Василь Мельник погрожував йому фізичною розправою.

Українська республіканська партія «Собор», яку очолює Анатолій Матвієнко, за будь-яких умов буде підтримувати на майбутніх виборах Віктора Ющенка. Таке рішення прийняла Центральна рада «соборян» на минулих вихідних. «Ми розуміємо персональну відповідальність Віктора Ющенка як лідера найбільшої опозиційної сили за успіх об'єднання всієї демократичної опозиції, - сказано в політичні резолюції УРП «Собор», - і тому маємо право вимагати від нього активних публічних дій.