«Чорнозем звичайний», годувати двічі на день

За прогнозами різних учених, українська земля здатна нагодувати близько 300 мільйонів людей у світі. Однак у реальності — й нашим 47 мільйонам не завжди вистачає: науковці все частіше заявляють, що родючість українських ґрунтів тане на очах. Єдиний вихід — змінити підхід до землекористування, у тому числі — й на законодавчому рівні.

Багато «хімії» часом шкодить

Основна причина зменшення родючості славнозвісних українських чорноземів — недостатня «компенсація» мінеральних речовин у ґрунт. Не секрет, що будь–яка сільськогосподарська рослина виснажує землю: деякі більше — як соняшник чи кукурудза, деякі — менше. Щоб кожного року аграрії отримували стабільний урожай, необхідно поновлювати запас «мінералів».

Аграрії це розуміють, тож щороку старанно вносять добрива. Однак через нестачу коштів і дороговизну органічних речовин селянам доводиться надавати перевагу дешевшим хімічним. «Вносять переважно азотні добрива, у більшості випадків — аміачну селітру. Великий її обсяг окислює ґрунт», — розказав «УМ» завідувач лабораторії агроґрунтознавства ННЦ Інституту землеробства Національного наукового центру УААН Геннадій Мазур. Підкидають хмизу в багаття також кислотні дощі, від яких страждають землі переважно північно–західної України.

Як наслідок, нині в Україні близько десяти мільйонів гектарів кислих земель. Переважно це території західного Полісся і північно–західного лісостепу. При цьому хімічна меліорація земель, яка б покращила стан ґрунту, проводиться без ентузіазму. «Зараз хімічну меліорацію проводять у десять разів менше, ніж у 1986—1990 роки. І цього явно недостатньо», — вважає Геннадій Мазур.

Для того ж, щоб Україна не перетворилась на закислену пустелю, необхідно прийняти Державну програму щодо хімічної меліорації ґрунтів. «Її досі немає. Зрозуміло, що на проведення програми потрібно виділити чималі кошти з бюджету. Проте варто враховувати, що програма, розрахована на один рік, а результату вистачить років на десять», — звернув увагу науковець.

Крім того, можна ще більше здешевити вартість програми, якщо «розвозку» хімічних препаратів покласти на плечі аграріїв. «Раніше практикувалась така схема: за державні кошти хімічні меліоранти вивозили на поле, і кожен фермер сам вносив їх у ґрунт», — додав пан Мазур.

У погоні за прибутком розгубили гумус

Ще один тривожний сигнал — господарства все менше засаджують гектари сидеральними культурами. До таких зараховують, зокрема, багаторічні трави (конюшина, люцерна), зернобобові (горох, кормові боби) та злакові (жито, тритикале). Саме з них виходять чудові «зелені» добрива: залишаючись «у полі», їхні рештки запобігають ерозії та деградації ґрунту, зменшують ураження рослин хворобами і кількість бур’янів.

Однак головна вигода для аграрія — їхнє застосування збільшує врожайність не лише першої, а й наступних культур по сівозміні. З іншого боку, вирощування культур окупиться тільки через рік. «Їх треба висаджувати під урожай наступного року, а гроші треба вкласти уже в цьому. Аграрії ж надають перевагу прибутковішим рослинам, виснажуючи цим ґрунт», — відзначив Геннадій Мазур.

Саме ненауковий підхід до вирощування рослин, насичення сівозмін соняшником та кукурудзою погіршують стан ґрунтів, вважають науковці. Орієнтуючись на отримання прибутку, господарства сіють переважно надприбуткові культури, наприклад соняшник та ріпак. Відомо, що соняшник висушує ґрунт на глибину до двох метрів, посилюючи вимивання гумусу. Як наслідок — ґрунти деградують.

Щоб відродити ґрунти, в Кабміні вирішили розкошелитись. Так, у Міністерстві аграрної політики переконані, що одна з основних запорук стабільного розвитку аграрників цього року — підвищення родючості ґрунтів. Відповідно до затвердженого плану, у МінАП збираються ввести нову статтю бюджетних витрат — на фінансування заходів щодо захисту і підвищення родючості землі.

«Цього року треба розробити нову програму щодо захисту родючості земель і нарешті створити спеціальну службу з їхньої охорони», — розповіли «УМ» у Національному науковому центрі «Інститут ґрунто­знавства та агрохімії імені
О. Н. Соколовського».

Крім того, в Україні збираються на законодавчому рівні ввести відповідальність землевласників та землекористувачів за зниження родючості ґрунту на кожному полі. Для цього розроблять механізм матеріальної оцінки завданої шкоди і запровадять штрафи порушникам.

Найкращі добрива — відходи

Покращити ґрунти також можна, вносячи більше органічних добрив. І шукати останні довго не треба — це будь–які харчові відходи. «Треба, щоб держава забезпечила не тільки постачання продукції «від лану — до столу», а й навпаки — «від столу — до лану». Тобто забезпечила їжею не тільки українців, а й чорнозем, перетворюючи органічні відходи на органічні добрива», — поділився своїм ноу–хау з «УМ» керівник мета–проекту «Село третього гетьманату» Юрій Возняк.

Нині українські ґрунти «годують» у 20 разів менше, ніж вісімнадцять років тому. Вина тому —нестача органіки в ґрунті. «Якщо в 1990 році кількість органічної маси (гній, компости), внесеної в українські поля, становила 257 мільйонів тонн, то в минулому — лише 13 мільйонів. При цьому жодні хімічні добрива не компенсують катастрофічну втрату органічної маси (вуглецевомісних речовин) ґрунтами», — пояснює Юрій Возняк.

Українці майже в буквальному значенні «топчуться» по майбутніх добривах. «Де­сятки мільйонів тонн органічних відходів щороку накопичується чи знищується. Загалом кількість органічної маси, придатної для виробництва високоякісних, екологічно чистих органічних добрив, — від одного до півтора мільярда тонн. А промислове виробництво дешевих високоякісних, екологічно чистих органічних добрив відсутнє», — дивується експерт.

Він переконаний, що за бажанням промислову переробку відходів можна налагодити менш ніж за рік. «Треба лише виділити кошти на спорудження відповідного заводу, проект і кошторис ми вже розробили і дали для ознайомлення в Міністерство аграрної політики», — каже керівник проекту.

Так, за спільними розрахунками з «УкрНДІагропроектом», один завод із продуктивністю 20 тисяч тонн добрив на рік обійдеться у 4,2 мільйона гривень (за цінами 2006 року). Звести його можна за дев’ять місяців, а під площу треба виділити лише гектар. За висновком «аграрного» міністерства, потребу аграріїв в органіці зможуть забезпечити близько 40 таких заводів у кожній області.