Імені Стуса чи Путіна?

Як уже писала «УМ», у лютому в Донецькому національному університеті, здавалося, розставили всі крапки над «і». Студентська конференція, а потім зібрання трудового колективу дружно проголосували проти перейменування (тільки один утримався). Причому педагоги й студенти неодноразово підкреслювали — вони не проти Василя Стуса, вони просто категорично проти того, аби університету надавали чиєсь ім’я. Пристрасті вже потроху почали влягатися, та проблема, як і передбачалося, виявилася «довгограючою». Тим більше що студенти ВНЗ, які поставили свої підписи (всього було зібрано більше півтисячі «автографів») під зверненням про перейменування університету, почали нарікати на певний тиск із боку адміністрації навчального закладу та правоохоронців. Найпершим про це заявив лідер ініціативної групи Станіслав Федорчук.

Однак в університеті та в міліції не забарилися спростувати подібні твердження. За версією ректора Донецького національного університету Володимира Шевченка, до профспілкової організації навчального закладу звернулися кілька студентів, які заявили, що їхні підписи під зверненням–ініціативою — підроблені. Тоді їм порадили повідомити про це в прокуратуру Ворошиловського району, аби правоохоронці розібралися в цій ситуації. А ось жодних усних чи письмових скарг студентів про «репресії», запевнив ректор, до адміністрації ВНЗ не надходило.

Так само публічно заперечив будь–який тиск на студентів начальник обласного управління міліції Микола Куп’янський. На зустрічі з журналістами міліцейський генерал повідомив, що за результатами опитування студентів було прийнято постанову про відмову в порушенні карної справи за відсутністю складу злочину. «Опитали всього п’ятьох студентів, а підписи ставили понад 400 людей, — уточнив Куп’янський. — Але невже для того, щоб винести законне рішення, ми не мали права допитати жодного студента?Адже йдеться не про те, що ми беремо участь у політичних репресіях, а про те, аби винести постанову».

Також начальник обласного управління міліції вважає, що адміністрація чи профспілка університету можуть з’ясувати, хто насправді підписувався під зверненням, власними силами. «В жодному разі міліція не проводитиме ці перевірки, щоб з’ясувати, хто підписувався, а хто ні. Тут складу злочину взагалі немає».

Станіслав Федорчук, у свою чергу, схильний вважати, що керівники університету з власної ініціативи звернулися до правоохоронців. «Прохання перевірити підписи супроводжувалося ксерокопією факсового листа із частиною підписаних листів, які були раніше надіслані гуманітарному віце–прем’єру Івану Васюнику. А юридичною підставою для початку слідчих дій з боку правоохоронців стало посилання на статтю Кримінального кодексу України «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів».

А щодо відвертого тиску з боку правоохоронців, то в університеті й справді з’явилися потерпілі, які не побоялися про це повідомити. Приміром, дві студентки — Юлія Діденко та Юлія Чапля — навіть звернулися з листом до начальника Ворошиловського райвідділу міліції. Як свідчать автори листа, надвечір їх запросили до директора студмістечка, в кабінеті якого вже чекав працівник міліції. Він відрекомендувався співробітником Ворошиловського райвідділу міліції, назвав своє прізвище та ім’я — Марков Віталій, але посвідчення не показав. Далі, пишуть студентки, міліціонер у досить грубій формі порадив їм «зізнатися в злочині», бо «буде гірше». Під час «виховної» розмови, свідчать автори заяви, правоохоронець у висловах не соромився: студенток називав «бандерівками», Стуса й Бандеру порівнював із Гітлером. А потім взагалі взявся їх переконувати, що університет в Донецьку має називатися не ім’ям Василя Стуса, а ... Володимира Путіна.

«Зараз я вже можу сказати, що інцидент стосовно наших взаємостосунків із правоохоронцями практично вичерпаний, — розповів «УМ» координатор ініціативної групи Станіслав Федорчук. — Слідчі дії припинено і складу злочину в наших діях не виявлено. Ми тільки чекаємо відповіді з Ворошиловської прокуратури, бо хочемо знати, на підставі чиєї заяви там робили експертизу отих підписів. Я особисто вважаю, що адміністрація університету могла розібратися в цій ситуації самотужки, а не вдаватися до послуг правоохоронців...»

А щодо свідчень студенток, яких «виховував» правоохоронець, то, як каже пан Федорчук, про цей факт уже письмово повідомили до райвідділу міліції і до прокуратури. «Правоохоронцям слід, як мінімум, вибачитися», — каже він. Проте відповіді звідти поки не надходило.