Володимир Бец ще за життя здобув світову славу. Лікував, досліджував і відкривав ще не відомі особливості людського організму. Здобув знання, які досі рятують життя мільйонам людей в усьому світі. Так, Бец локалізував ділянку мозку, яка керує рухами, дослідив функцію надниркових залоз, кровообіг у печінці, опублікував фундаментальне дослідження «Як ростуть кістки» і загалом близько 50 наукових праць. Анатомію студентам викладав більш захоплююче, ніж дехто історію, про його лекції писали часописи світу. Як знаний психіатр, 25 років лікував і консультував людей у Кирилівській лікарні, що тепер імені Павлова.
«У 1874–му сорокарічний Володимир Бец опублікував своє відкриття гігантських пірамідних клітин кори великого мозку, що відповідають за свідомі рухи людини. З того ж року в усьому світі вони називаються клітинами Беца», — розповідає декан медичного факультету №1 Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, завідувач кафедри анатомії людини Віктор Черкасов. Кафедра дбайливо береже спадщину свого геніального попередника. У залі засідань — великий портрет Беца, в анатомічному музеї — гіпсове погруддя. У кімнаті–музеї є особистий мікроскоп ученого, краєвиди містечка Остер, звідки родом анатом, і тисячі тонесеньких зрізів головного мозку, зроблені власноруч.
«В усьому світі завідувачі кафедр анатомії були дуже релігійними людьми, бо щодня торкалися теми смерті, — каже доктор Черкасов. — Бец, який очолював таку кафедру на медичному факультеті Київського університету Святого Володимира, також був релігійним. Хоча, можливо, по–іншому, ніж його колеги».
Різні ділянки кори головного мозку відповідають за різні функції організму. В енциклопедіях зазначено, що це дослідили Мейнерт і Бец. Утім Мейнерт твердив, що будова кори — це одне, а свідомість і поведінка — зовсім інше, за них, мовляв, відповідає душа. Бец довів, що насправді все взаємопов’язане, і це спричинило революцію в науці. Він знайшов одинадцять різних типів кори великого мозку і вивчав зв’язок між ними та білою речовиною півкуль.
«Щоб зробити це відкриття, потрібно бути видатною людиною в різних галузях, — продовжує Віктор Черкасов. — Бец винайшов метод, як фіксувати цілий головний мозок, і робити зрізи через усю півкулю, і як забарвлювати нервові клітини. Виготовляв барвник власноруч з кошенілі — жучка на зразок тлі, сам збирав, розминав у ступці». Таким чином підготував близько 8000 препаратів мозку людини і тварин і систематизував їх за розділами. На виставках досягнень науки і техніки в Петербурзі й Відні професор захопив усіх своєю мудрою майстерністю й отримав медалі. Та коли йому запропонували продати колекцію Німецькому товариству анатомів — відмовився. Хоча ціна була більш ніж приваблива: 7000 гульденів. Відомо, що Зиґмунд Фрейд (до речі, не виключено, що знайомий з Бецом), отримавши в той час за першу книжку гонорар 200 гульденів, придбав на ці гроші трикімнатну квартиру. Бец привіз препарати додому, аби саме в Києві видати «Атлас головного мозку людини» (1890). Для цього досконало опанував фотосправу, у своїй квартирі створив друкарню, купив на власні гроші три верстати й навчився якісно друкувати книги.
В англійсько–російському словнику біологічної термінології, виданому в Москві у радянський час, «Бецз–селз» перекладено як «клітини Бетца». Москвичі навіть не припускали, що то не німець. «Наші англомовні студенти питають, чому Київський медуніверситет не названо на честь Володимира Беца, — розповідає Віктор Черкасов. — Кажуть, що в Африці лікарі не знають про Київ, а наші студенти їм роз’яснюють: це там, де Бец був. Беца знають усі, лише думають, що він німець».
Утім Бец — козацького роду, з української дворянської родини. Народився на Чернігівщині, в передмісті Остра Татарівщині, де був маєток родини Беців. Навчався в Ніжинській гімназії, потім у Київській першій гімназії — там, де й Паустовський, і Булгаков. Закінчивши Київський університет, поїхав до Відня на два роки. Вільно володів німецькою, публікувався за кордоном.
Був членом «Старої громади» в Києві. Разом з істориком Володимиром Антоновичем за власний кошт видав книгу «Історичні діячі Південно–Західної Русі» з нарисами, зокрема про гетьманів Сагайдачного і Хмельницького. Популяризував колекцію українських козацьких старожитностей Василя Тарновського.
«Охранка» й університетське начальство стало пильніше приглядатися до «сепаратиста» зі світовою славою. Вченого стали «проробляти». І коли термін обрання Беца завершився, 56–річний професор вирішив більше не подаватися на завідувача кафедри. Утім ще чотири роки, до смерті, очолював створену ним медичну службу Південно–Західної залізниці, яка діє й досі.
«Сьогодні Франція й Німеччина воюють, бо для них важлива територія. А ми повинні воювати за розум людини», — казав Володимир Бец студентам у час франко–пруської війни. За рік до смерті вченого, у 1893–му, французький філософ Альфред Фойє прорік: «Люди ще вбиватимуть один одного через різницю в один бал між їхніми черепами». Ще на початку 1840–х швед Ретціус вивів формулу для вимірювання черепа. Псевдонаука френологія, що поширювалася в Європі з кінця XVIII століття, твердила, що особливості людського мозку тісно пов’язані з формою і розміром черепа. А раса буцімто спричиняє відмінності в інтелекті й схильності до високої культури. Отож біла європейська людина, череп якої взято за «мірило цивілізованості», має опікуватися «відсталими» етносами й без мук сумління їх колонізувати.
«Голови у росіян, німців, поляків — видовжені, а в українців і чехів — трошки приплюснуті, особливо в українців. У Німеччині побутувала думка, що круглі голови «дурніші». А Бец довів: форма черепної коробки не впливає на розумові здібності й таланти, — розповідає відомий культуролог Микола Біляшівський. — Маркс, Енгельс, Гегель полюбляли пофілософствувати про історичні й неісторичні народи. Для євреїв і слов’ян місця в майбутньому не залишали. Послідовники Маркса Гітлер і Ленін зі Сталіним ці «мрії» спробували втілити. Більшовики планували, що всі нації зіллються в одну й говоритимуть російською. А нацисти хотіли тільки німецької нації і мови. Чи передбачав це Володимир Бец? Утім він першим став на захист гідності народів, довівши безглуздя расових теорій».
Спадщина Володимира Беца настільки багата, що її можна вивчати ще довгі роки. Частина його доробку досі оповита таємницею.
«Словник Брокгауза і Ефрона подає, що Володимир Бец, київський невропатолог і психіатр, робив спроби довести статеві відмінності в будові головного мозку, а також відмінності мозку психічно хворих і здорових людей, злочинців і законослухняних громадян. Ніхто не знає, де зараз ці статті, чи збереглися вони. Він відкривав настільки нове, що його сучасники цього не розуміли, гадали, що він глибоко помиляється. Навіть ще 20 років тому вважалося абсурдом говорити про відмінності в мозку чоловіків і жінок. Зараз американці проводять такі дослідження, а також про мозок злочинців і психічно хворих. Уже відомо, що у хворих на шизофренію цілих звивин бракує. У жодній іншій публікації не сказано, що Бец досліджував ці теми. А ці свідчення означають, що він вивчав їх першим у світі, ще 150 років тому».
Мабуть, він був святою людиною, бо похований коло монастиря
Могилою всесвітньо відомого вченого опікуються працівники кафедри анатомії людини Національного медичного університету імені О. Богомольця. Могила біля собору архистратига Михаїла у Видубицькому монастирі, що нині належить Українській православній церкві Київського патріархату, розташована в затишному місці. Спершу думали, що Володимир Олексійович не мав родини, то заповів усе майно монастирю, і за це його тут поховали. Виявилося, що за всю історію монастиря такого не траплялося. Отці кажуть: вірогідно, Володимир Бец зробив щось дуже видатне з погляду церкви. Щоб тут бути похованим, треба бути майже святою людиною.
На початку 1950–х Київський ботанічний сад вирішили розширити і взялись руйнувати монастирські могили. Чи не першим зруйнували поховання Беца. Великий і міцний пам’ятник професора Афанасьєва, що поруч, тягали танком, хотіли підірвати, але тим часом педагоги стали на захист могили Костянтина Ушинського, що також неподалік, і руйнівний вир затих. У 1954 році Київське товариство анатомів, гістологів і ембріологів зібрало кошти на відновлення погруддя Бецу. Місяць тому за ініціативи ректора Віталія Москаленка викладачі медичного університету встановили там огорожу. А 27 квітня, вперше після «дожовтневих» часів, священики відслужать панахиду за Володимиром Бецом.
Чи пам’ятає про Володимира Беца його Батьківщина? У переліку важливих історичних дат, що укладає Національна парламентська бібліотека, вказано іменини Катерини Другої і Потьомкіна, але немає 175–річчя Беца! У Києві немає вулиці Беца, хоча ще в 1991 році культуролог Микола Біляшівський пропонував назвати одну з вулиць на його честь. А в Острі є провулок і вулиця Беца.
Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>
У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>
Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>
Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>
