Мистецтво — під ноги мас

Мешканці і великих міст, і маленьких селищ, на якій би географічній широті та довготі вони не були, вже звикли до розмальованих стін будинків, парканів, рухомого і нерухомого майна, навіть історичних пам’яток та культурних закладів національного значення. Більш чи менш вдала настінна мазня вуличних графоманів підпадає під один термін неймовірно широкого значення — «графіті». Але світ влаштований так, що ніщо не відбувається просто так, тому й на смітниках іноді проростають квіти дивної краси. Якщо творіння адептів «графіті» порівняти з творчістю неандертальців, то окремі творіння невеликої групи справжніх майстрів вулично–настінних розписів можна порівняти з шедеврами майстрів малярства Середньовіччя. Але ця вища стадія малярства під відкритим небом уже не підходить під визначення терміна «графіті», який асоціюється з вандалізмом, а окреслюється терміном «вуличне мистецтво», чи в більш вузькому його напрямку — «вуличне тривимірне мистецтво».

Батько «третього виміру»

Засновником відносно нового мистецького напрямку вважають дипломованого американського маляра та архітектора німецького походження Курта Веннера. Він народився в містечку Енн Арбор, штат Мічіган. Згідно з легендою, яку має кожен відомий митець, він захопився вуличним малюванням ще хлопчиком. Якось побачив, що вуличний художник малює крейдою на асфальті янгола. Коли той відлучився, Курт домалював голову янгола. Свою першу картину на стіні, за яку отримав грошову винагороду, він намалював у 16 років. З 17 уже заробляв цим ремеслом на життя та навчання. Спочатку відвідував Род–Айлендську школу графіки, а потім продовжив навчання в каліфорнійському Центральному коледжі дизайну. Талановитого випускника двох престижних приватних художніх закладів спочатку помітила... Американська національна космічна агенція (НАСА) і запросила на роботу. Молодий художник як ілюстратор створював концептуальні малюнки майбутніх космічних проектів та пейзажі інших планет. Курту швидко набридла одноманітність завдань, тому 1982 року він звільняється з НАСА, продає все майно і переїздить до Італії, щоб продовжити вивчення таємниць малярства. Він поселився в Римі (де мешкає до цього часу) та почав відвідувати майстер–класи відомих художників й архітекторів і численні художні музеї та галереї Італії.

1991 року йому, вже відомому майстру, замовили картину з нагоди візиту Папи Римського Івана Павла ІІ до міста Мантуа. Папа був настільки вражений і зворушений побаченим, що поруч із підписом майстра під картиною поставив власний підпис. Ці кадри були розтиражовані телебаченням на всю Італію та на весь світ. Щоб картини під відкритим небом зберігалися якнайдовше, Веннер винайшов свій рецепт виготовлення пастельної крейди для малювання. Її вартість дуже висока, але виправдана з огляду на кінцевий результат. Утім крейда робить своє лише в руках майстра.

З храму на вулицю

Курт Веннер почав займатися вуличними малюнками в Римі 1982 року, а вже 1984–го мав репутацію визнаного та надзвичайно оригінального май­стра. Цьому сприяло те, що він ретельно та досконало вивчив анаморфізм, середньовічну малярську техніку розпису стель у соборах та палацах, і стиль бароко XVII століття, завдяки яким створювалася ілюзія, що вони є вищими, ніж насправді. Він сам розробив унікальну геометричну систему, яка дозволила йому перенести цю ілюзію зі сферичних форм стель храмів на горизонтальну поверхню вулиці. Ця нова художня форма отримала назву анаморфічної, ілюзіоністської, чи просто тривимірне вуличне малярство і завдяки Веннеру стала світовим феноменом. Всі художники, які використовують тепер цю техніку, черпають досвід із відкриттів Веннера 80–х років ХХ століття.

На сьогодні Курт Веннер є одним із найвідоміших малярів світу і № 1 — у вуличному мистецтві. Про нього та його твори повідомляли провідні світові друковані видання та телеканали. 1987 року на Нью–Йоркському кінофестивалі демонструвався документальний фільм «Шедеври в крейді» про європейські роботи Веннера. Документальні фільми про роботи майстра зняли та демонстрували телеканали Німеччини й Іспанії. Він показував своє мистецтво на вулицях десятків міст на всіх континентах світу. Художник працює і для реклами, і на приватні замовлення. Один із його найбільших настінних малюнків у США розташований на бульварі Вілшир у місті Вествуд штату Каліфорнія. Ще одна велика картина «Чарівна флейта» — на будинку мерії міста Фресно (штат Каліфорнія). Веннер є лауреатом кількох престижних нагород за малярське мистецтво.

Але головна заслуга май­стра в іншому: він наблизив високе мистецтво до людей, в буквальному сенсі кинув його їм під ноги. Далекі від мистецтва люди мають нагоду безпосередньо спостерігати за творчим процесом, спілкуватися з май­стром під час творення чергових картин. Веннер не лише художник, він артист, який влаштовує справжні вуличні вистави. Завдяки йому почали організовувати численні фестивалі вуличного малярства. Краще познайомитися з творчістю майстра можна на його персональному сайті www.kurtwenner.com.

Послідовники

Тепер послідовники Курта Веннера є в більшості європейських країн. В Італії їх називають «мадоннарі», в Німеччині — «штрассенмалер», в США та Англії — «тротуарні художники». Більшість із них про­йшла той же шлях, що і майстер: вивчення класичного малярства, архітектури та перспективи і застосування класичного малюнка та графіки у вуличному мистецтві. Те, чого Веннер досяг ще в 80–ті роки минулого століття, окремим художникам вдалося повторити лише через 15 років, та й то завдяки появі комп’ютерів та комп’ютерної графіки. Сьогодні найвідомішими вуличними художниками є англієць Джуліан Бівер, який мешкає в Бельгії (вуличним малярством займається з середини 90–х років), німецький творчий дует Манфред Штадер і Едгар Мюллер та кілька інших. Вони або створюють оригінали, або копіюють старі роботи Веннера. Подробиці та ілюстрації робіт найкращих європейських вуличних малярів можна знайти на сайті www.european–street–painting.com.