«Я тільки вдаю, що є найкращим другом смерті»

Метросексуалу, в минулому — буйному хулігану, а зараз — зразковому сім’янину і найбагатшому (бо найдорожчому) провокативному художникові Деміену Хьорсту вже сорок три. Чи то з віком, чи ще з якої причини, але від концептуально заспиртованих коров’ячих голів, навколо яких кружляють мухи, розрізаних акул в акваріумі, овець і бичків із золотими копитами, корів із розпореними тельбухами, вітражів у кольорових метеликах сьогодні він вправно перейшов до чистого живопису, де повільно застигають фарби, зображені щойно зірвані соняхи, зів’ялі троянди і знову ті ж черепи. Коли запитали Хьорста, чому його картини такі похмурі, він відповів, що старіє. «Я вже не той. У моєму віці мало радості. Більше не стрибатиму по столах і не кричатиму: «Життя прекрасне!»

Напередодні відкриття виставки Деміен Хьорст відмовився від прес–конференції, але погодився на коротку розмову персонально з кожним журналістом. За кілька хвилин до інтерв’ю спостерігаю, як художник у чорних окулярах невгамовно стрибає по шостому поверсі PinchukArtCentre і на все кафе репетує англійською якусь веселу пісеньку.

Подумалося відразу, от брехун, а каже, що йому не до веселощів. Такі, як Хьорст, не змінюються ніколи. Під час розмови в нього жваво бігають очі, моментами він голосно регоче, активно жестикулює, з особливим інтересом спостерігає нашу вкрай дорослу серйозність, від чого йому стає ще веселіше. У 2002 році Деміен зав’язав із наркотиками та алкоголем і змінив імідж гультія на правильного чоловіка. Після кардинальних змін життєвих пріоритетів з «УМ» розмовляв той самий 16–річний хлопець із фотографії на виставці, який на всі 32 зуби може реготати біля мертвої голови в морзі.

Вгамується, коли розіпне корів

«Моєю улюбленою скульптурою є статуя Свободи в Америці. У Києві мені найбільше подобається велетенська жінка з мечем. Особливо, коли їхати біля неї на машині. Київ думає про майбутнє. У вас були дебати про мої роботи, але ніхто не сказав, щоб викинути їх звідси. Київ більше схожий на Париж, ніж на Лондон», — починає розмову Деміен Хьорст.

За законами Англії, у мистецтві не можна використовувати трупи тварин. Тому в «Реквіємі», в інсталяціях із братами нашими меншими, натуральна тільки шерсть, а тіло замінено пластиком. Цікавлюся, чи був він знайомий з тими істотами, яких свого часу засунув у формалін. «Мені досі телефонують і кажуть, що померла тварина. В основному, із зоопарків. Недавно передали носорога і лева. Не можу нічого з ними придумати. Спершу хотів зробити зоопарк із тваринами у формаліні. Тепер думаю, що з цим закінчив. Останньою роботою, яку я ще не завершив, буде триптих, із розіп’ятими коровами».

Для велетенських акул в акваріумах спеціально побудували додаткове приміщення у внутрішньому дворі комплексу «Арена». Хьорст замовив їх у рибалок із Австралії.

«Усе в житті ламається. Першу акулу зробили неправильно. Довелося її замінити. Я бачив істот у формаліні, яким 200 років. Якщо щось відбувається зі складом чи всім тілом, я замінюю. Є історія про сокиру дідуся, яка перейшла у спадок татові. Він замінив ручку і передав мені. Я замінив верхню частину сокири. Чи можна це назвати сокирою дідуся? Так само й з акулами», — пояснює Хьорст.

На одній із картин Деміен перемалював фотографію, яку зробив під час народження наймолодшого сина Сайруса. «Моя дружина Майя сама хотіла, щоб я був при народженні дітей. Бачив, як народжувалися всі троє. Коли з’явився перший, пропонував фотографувати, та вона була проти, а тепер сама попросила», — зізнається Хьорст.

Курцям скажу: «Продовжуйте, і вам набридне!»

Майже на всіх картинах художника є його фірмові символи — черепи, метелики, жук– скоробей, білі крапки і попільниці. Із недопалків, які його команда збирала по клубах Лондона, Хьорст виклав цілі вітрини на дзеркальних поличках. В одному із залів він розмістив величезну попільницю, яка більше схожа на ванну, а туди насипав тисячі цигаркових пачок і «бичків». «Коли я курив, прийшов у гості й попросив попільницю. Мені принесли дуже маленьку і я зрозумів тоді, що хочу мати дуже велику попільницю. Два роки тому кинув курити. Курцям пораджу продовжувати курити, і їм це набридне», — сміється Деміен.

Він — атеїст, хоча виховувався у католицькій родині. У своїх роботах поєднує науку, зокрема природознавство, та різні релігії. «Вірю в мистецтво. Коли був малим, вірив у Діда Мороза і фей. У дитинстві мені завжди подобалося приходити в аптеки і дивитися на кольорові коробочки. Сьогодні я бачу, як люди створили собі нову релігію — медикаменти. Вони вірять, що таблетки можуть їх врятувати. Тому багато моїх робіт створені з різнокольорових капсул і таблеток, які поскладав за кольором, а не за призначенням», — додає Хьорст.

Моторошною є фотографія руки мешканця Африки, на якій він тримає одноденну дозу таблеток від СНІДу, а поряд на півстіни, міліметр до міліметра, такі ж купки пігулок, викладені у декілька десятків рядів.

«Я боюся смерті. Але також вірю, що це зі мною ніколи не трапиться. Я тільки вдаю, що є її кращим другом», — імітує регіт смерті з косою Деміен.

Із 2006 року Деміен Хьорст з інсталяцій перейшов на живопис. Спершу виходило погано, почувався, як незграбний 15–річ­ний учень художньої школи. На виставці є всього 40 таких робіт, а скільки невдалих у майстерні — Хьорст нікому не каже.

«Я завжди думав про живопис. Багато з моїх картин — це нескінченна серія, зроблена машиною», — знайшов вихід художник.

На першому поверсі «Арени Сіті» Хьорст розмістив дві машини, які малюють. У суботу і неділю кожен бажаючий зможе під керівництвом художника і його помічників із 12.00 по 21.00 намалювати таку саму картину, яка висить у PinchukArtCentre і взяти її безкоштовно.

«Уперше я це зробив у школі моїх дітей. Колись ще на вечірці. На публіку виніс машини вперше. У важкі часи мені сподобалася ідея роздавати картини безкоштовно. Хочу показати, що будь–яка людина може бути художником. Фактично, всі ми — художники», — запрошує на вихідні до спільного малювання Деміен Хьорст.

Виставка «Реквієм» триватиме з 25 квітня по 20 вересня 2009 року.

ДО РЕЧІ

У PinchukArtCentre з відкриттям виставки «Реквієм» і надалі на кожній наступній працюватимуть гіди, які двічі на день, о 14.00 та 19.00, проводитимуть групові екскурсії. Окрім того, буде створений інформаційний центр із восьми комп’ютерів та відео–екрана, де надаватимуть більше інформації про всі виставки, які проходитимуть в PinchukArtCentre. У рамках освіт­ньої програми також відкривається бібліотека, в якій буде представлено спеціалізовану літературу, мистецькі видання та каталоги.