Мазепа знову програв

Гетьмана вкотре «призупинила» Полтавська битва

А позавчора на сесії міськради контрольована БЮТівцями більшість узагалі «призупинила» дію свого попереднього рішення від 11 січня 2008 року стосовно погодження місця розташування пам’ятника Мазепі у Полтаві. Той «дозвільний» вердикт тепер нібито набуде чинності тільки після 10 липня, коли у місті відшумлять головні двотижневі (!) урочистості з нагоди 300–річчя Полтавської битви. Коментуючи згадане рішення, пан Матковський зажадав навіть, щоб із Соборного майдану прибрали будівельні вагончики, поява яких засвідчувала початок підготовчих робіт.

На думку чиновників, за умов, коли на зведення масштабного пам’ятника з величним постаментом й облаштування місця біля нього ще немає навіть проектної документації, спорудити його фактично за два місяці без суттєвих утрат для будівельної технології практично неможливо. Але найголовнішим ганжем появи бронзового Мазепи до приурочених Полтавській битві урочистостей вони вважають імовірність політичних загострень і протистоянь. Мовляв, того дня обласний центр відвідає дуже багато іноземних туристів, насамперед, із Росії (одних лише козаків та представників так званих патріотичних організацій звідти очікують до трьох тисяч!). І якщо їх зустрічатимуть такі ж радикали–націоналісти з українського боку, то біля «образливого» (?!) для росіян пам’ятника Мазепі можуть відбутися нові, далеко не «показушні» баталії. За таких обставин, на переконання «батьків» міста, пам’ятник треба було б установлювати або раніше, або вже дочекатися спокійніших часів...

Аврал, який спровокували «батьки» міста

З огляду на те, що Іван Мазепа взагалі не брав участі в Полтавській битві, згадана пам’ятникотворча робота справді має ознаки авральності, зрештою, День Незалежності України — цілком гідна для вшанування видатного гетьмана дата, частину постулатів із тієї «мерської» логіки можна було б прийняти. Якби вона не була зіткана із суцільного словоблуддя та фарисейства. Бо хто ж насправді допустив отой «аврал» із пам’ятником Мазепі? Чому його не встановили в історичному центрі Полтави раніше? Читачі «УМ» добре знають: саме БЮТівські чільники мерії на догоду пригодованим українофобам усіх мастей робили все для того, щоб узагалі «не пустити» туди гетьмана. Полтавські просвітяни на чолі з народним депутатом–«нашоукраїнцем» Миколою Кульчинським місяцями оббивали пороги тієї ж мерії, щоразу дістаючи звідти одкоша. Міська рада «поступилася принципами» й уперше таки дала згоду на спорудження пам’ятника на тому місці тільки під минулорічну осінь — після того, як були зібрані тисячі підписів небайдужих полтавців.

Але потім «комсомольські» друзі полтавського мера з обласної ради заблокували фінансування робіт зі встановлення пам’ятника за рахунок коштів Державного бюджету. Тепер же ті «комсомольці» ще й цинічно насміхаються з патріотично налаштованої громадськості міста: мовляв, ви ж іще й досі збираєте з миру по нитці, до «ювілею» битви навіть фундаменту пам’ятника як слід не закладете... Отже, насправді йдеться про реалізацію добре продуманої й заздалегідь спланованої українофобами всіх мастей акції «нейтралізації» Мазепи і мазепинців, щоб останні не заважали їм святкувати «300–лєтіє побєди русского оружія» насамперед над Україною і українцями. У тому ж таки «городє слави русского оружія», тобто у Полтаві, яку й досі (та хіба тільки її?) «великодержавні держиморди» вважають своєю вотчиною. Про неприпустимість «перед’ювілейної» появи тут бодай духу видатного українського гетьмана в білокам’яній заявляли неодноразово. У Полтаві на таку відвертість, звісно, не наважуються, тому й напускають на «узгоджені» далеко від обласного центру справжні наміри словесного туману.

Відтяту голову Мазепи повеземо Путіну?

Стосовно ж «мерської» турботи про «деполітизацію» ювілею та уникнення протистоянь між представниками різних народів і політичних уподобань, то хіба не відверте ігнорування тією ж мерією трагічної української складової Полтавської битви при плануванні заходів із відзначення її 300–річчя сприяє політизації ситуації й усіляким непорозумінням? Бо ж, погодьтеся, свідомому українцю важко пояснити, чому левову частку державних та комунальних коштів витрачають на спорудження та оновлення пам’ятників, які славлять те ж таки «русскоє оружіє» (на кшталт «системи відновлених редутів»), а серед «ювілейного» переліку опинилися свята галушки, пива, морозива тощо...

М’яко кажучи, не сприяла толерантності та порозумінню між людьми і зовсім «свіжа» стаття у газеті міської ради вчорашнього комуністичного «вождика» (за далеко не праведні витівки його вигнали навіть із КПУ), котрого називають «рупором» чільників мерії, бо ж щоразу він публічно критикує винятково її опонентів. Цього разу колишній армійський політпрацівник, виправдовуючи безпідставну відмову міської влади надати земельну ділянку для будівництва храму місцевій громаді Української греко–католицької церкви, накинувся на представників «неугодної» йому релігійної конфесії зі звинуваченнями у чорносотенсько–кадебешному стилі. Чого варті хоча б його закиди «чужакам» у колаборантстві, співпраці з Гітлером, руйнуванні українського православ’я тощо. Проте такого відвертого розпалювання ворожнечі на релігійному ґрунті, провокування конфліктів і протистоянь у «своїй» газеті чільники мерії чомусь не помітили. Певно, щоб не образити «антимазепинців» і «захисників православ’я» із Росії...

До речі, одразу після прийняття позавчорашнього рішення категоричний протест «проти дій представників БЮТ у Полтавській міській раді щодо блокування встановлення пам’ятника Івану Мазепі у місті» висловила Українська народна партія. УНП у своїй заяві навіть погрожує «переглянути співпрацю» у рамках парламентської коаліції «у разі продовження антиукраїнських дій з боку БЮТ». На думку «уенпістів», ганебне рішення Полтавської міськради «прийнято в угоду керівництву Російської Федерації напередодні візиту українського Прем’єр–міністра до цієї країни».