Довкола імені талановитого польського письменника Аполло Коженьовського навіть тепер, через сто сорок років після смерті, не розвіюється аура загадковості, і вона ще більше посилюється від того, що доля виявилась до цієї людини занадто несправедливою — як за життя, так і після смерті.
Здавалось би, про життя Коженьовського відомо більше, ніж про інших, завдяки єдиному синові Юзефу, якому під псевдонімом Джозеф Конрад судилося стати класиком англійської прози і разом із найближчим оточенням потрапити під вельми прискіпливе око літературознавців­пошуковців. Зрештою, й сам Конрад залишив проникливі спогади про дитинство в Україні та свою родину. Однак постать батька розглядають переважно в контексті впливу на формування особистості сина і губиться в могутній тіні останнього.
Власне творчість Коженьовського досі залишається належно не вивченою, не поцінованою і не виданою. Навіть більше — невідомо, скільки творів із його доробку залишилось, а скільки загублено та знищено (зокрема, і з волі автора). А він цілком заслуговує на самостійну увагу дослідників.