Девід Лінч: Нехай страждання залишаться на екрані

«Останнім часом мені подобається думати про насіння. У рослин є минуле, теперішнє і майбутнє», — каже на своєму творчому вечорі в готелі «Прем’єр Палас» культовий кінорежисер Девід Лінч. Удома в нього є великий сад, де він залюбки порпається. У середу, напередодні вильоту до США, організатори приїзду містера Девіда повезли його на чорному «мерседесі» у Боярку в парк Перемоги, щоб режисер власноруч посадив кілька дерев на українській землі.

У Києві йому дуже сподобалися архітектура і кава, яку готують у готелі. «Архітектура, яку я побачив у Києві, унікальна. Нічого подібного я ще не бачив. Тут такі різні деталі, і вони для мене захоплюючі. Якби в мене був  вільний час, я б хотів погуляти і зробити багато знімків. Але мене не пускають і примушують весь час говорити. Та мені подобається відчуття, що я тут», — зізнається Девід Лінч.

«Люблю «Просту історію», а «Дюну» вважаю провальною»

Режисер на всіх зустрічах намагався напівжартома «з’їхати» з питань про пояснення його фільмів, героїв і розгадок сюрреалізму. У стрічці «Малхолланд драйв» він дає 10 порад, як розгадати містику сюжету. На запитання, чи будуть підказки до інших його фільмів, зокрема останньої картини «Внутрішня імперія», де актори самі не знали, кого і що вони грають, Лінч спокійно відповів: «Ні».

«Ми живемо у доволі темному світі, в якому багато зла. Музика, книги, фільми відображають дійсність. Саме тому в моїх фільмах чинять злочини. У світі є добро, яке має перемогти. Необхідно показувати контрасти. Митець не повинен сам страждати, щоб показати страждання. Можна просто закохатися в ідею, в історію, в якій буде багато негативного, страждань, а також багато чудових високих почуттів. І ви всередині можете почувати себе дуже щасливими, розповідаючи цю історію. Не треба помирати, щоб показати смерть. Нехай страждання залишаються на екрані, а не в нашому житті», — пояснив, чому з кожним фільмом на екрані він стає все «темнішим».

З усіх своїх кінематографічних «діток» він найбільше любить «найнормальнішу і найменше Лінчівську», за визначенням критиків, стрічку «Проста історія». «Це одна з моїх улюблених робіт. У ній багато експериментів з емоціями. «Дюну» вважаю провальною. Я не займався кінцевим монтажем і хотів вийти з проекту ще на ранніх його стадіях», — зізнається Лінч.

«Внутрішню імперію» він уперше знімав на «цифру». «Плівкове кіно померло. Майбутнє за цифровими технологіями. Якщо я зніму свій наступний фільм, обов’язково викладу його в інтернеті. Я ненавиджу дубляжі. Це жахливо. Під час дубляжу у фільмах змінюють навіть звуковий баланс. Люди, які бачили оригінал фільму, не зможуть дивитись дубльований фільм. Там сліпота. Не дивіться фільми у перек­ладі. Дзвоніть на телеканали і кажіть, що не треба вам дубляжу. Вимагайте, щоб їх показували в оригіналі», — радить містер Лінч.

За два дні після зустрічі з Лінчем Фелліні впав у кому

Для Лінча улюбленим режисером і джерелом натхнення є Федеріко Фелліні. Американець двічі зустрічався з італійським маестро. «Другий раз я зустрівся з Фелліні в Римі, коли знімав рекламний ролик із Жераром Депардьє. Дехто зі знімальної групи знав пана Фелліні. Виявилось, що якраз тоді він лежав у лікарні в Північній Італії. Я запитав, чи є можливість зустрітися з ним. Згодом ми поїхали у цю лікарню. У п’ятницю ввечері біля шостої години мене довгими коридорами відвели в палату. Після того, як я довго чекав під дверима, мені дозволили зайти. Федеріко сидів на стільці між двома ліжками. Я сів поруч. Він тримав мене за руку. Федеріко розповів про свої спогади, про кіно. Через півгодини я попрощався з ним і поїхав до Парижа. А за два дні дивився новини і побачив, що Фелліні впав у кому. Він пішов із життя через два тижні після нашої зустрічі», — розказав майже як уривок сценарію.

Девід Лінч і зараз знімає не тільки культове кіно, а й рекламні ролики. На рекламі взуття Крістіана Лубунтена однією з умов було те, щоб у кадрі не було худорлявих моделей. «Я люблю пухкеньких жінок. Точніше, жінок із гарними формами», — усміхнувся режисер.

ПОПРАЦЮЄМО?

Девід Лінч не тільки режисер, а й художник та композитор. В Америці у нього є студія звукозапису, яка працює на записи для кінематографа й унікальних творів. На творчому вечорі кілька пісень для Девіда виконав Олег Скрипка з гуртом «ВВ». «Ми подібні. Він знімає альтернативне кіно, а ми граємо альтернативну музику. І обоє популярні. Для виступу я обрав пісні («Любов», «День народження», «Весна»), в яких є зерно. Девід сказав, що йому сподобалась наша музика. Я, до речі, знявся б у його фільмі із задоволенням», — каже після виступу Скрипка.

Під час різних зустрічей Девіду активно нав’язувалися на роль у наступному його фільмі, українці пропонували попрацювати з ним на майданчику, стати членами його команди. «Коли готуватиму новий проект, неодмінно про вас згадаю», — обнадійливо обіцяв прохачам Девід Лінч.