Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Майстер–клас від Миколи Теліженка. (Івана ЛЮБИША–КІРДЕЯ)
«У витинанці є боязнь потрапити в плакат, карикатуру чи графіку, хоча до графіки вона таки найближча», — каже черкаський художник Микола Теліженко, проводячи екскурсію по виставці своїх витинанок у столичній галереї «Мистецька збірка». Кольорові й чорно–білі витинанки, епічні, багатофігурні й ліричні, ледь помістилися в трьох залах галереї і в коридорі. Не всі київські модниці, які купили вбрання із останньої колекції успішної дизайнерки Олесі Теліженко, знають, що на своїх сукнях, спідницях і комбінезонах вони носять інноваційні витинанки, створені Миколою Теліженком, батьком дизайнерки. Після «співробітництва» в колекції одягу сезону весна–літо–2009 «Татова вишиванка», де Олеся перенесла батькові малюнки на одяг, батько і донька вирішили зробити спільну виставку. Поруч із «серійними» листками робіт, присвячених трипільській культурі, козаку Мамаю, ажурними композиціями в синьо–зелених тонах «Природа–храм» або «Гніздування птахів», на манекенах представлені графічні Олесині сукні, декор у яких — витинанки по тканині (своєрідне технічне ноу–хау дизайнерки), білі костюми з нашитими поверх фрагментами декору, темні «офісні» сукні з лаконічними вирізними квітами. Як це виглядає на «живих людях», теж можна побачити безпосередньо на виставці — Олеся зустрічає журналістів і друзів у спідниці з останньої колекції. На мамі, Олександрі Теліженко, теж художниці, голові Спілки народних майстрів Черкащини, — піджак Олесі з третьої, «скіфської» колекції, а тато Микола одягнений у вишиванку з майстерні мами. Самодостатня мистецька сім’я. В тому, що вони всі орють національну ниву, теж є самодостатність: «Для чого по чужих городах ходити, як на своєму родить» — це улюблена приказка пана Миколи.
Галеристи Юлія і Максим Волошини так хитро представили експозицію, що кольорові картини–витинанки у поєднанні зі стильним одягом виглядають життєрадісно і святково — рожевий папір, зелений із синім і жовтим, червоний із чорним, блакитний, а придивишся уважніше — тут не тільки побутові сценки й історичні символи. «Це робота на шевченківську тематику, — розповідає «УМ» автор, — але її треба переробити. Це Канів —гора, вічне дерево життя, біля підніжжя якого грає кобзар, і там такі мізансцени — як на іконі. Це серія «Трипілля» — всього близько 30 робіт, у мене їх трошки купили, трохи я буду ще додавати». Перше питання, яке виникає в голові при слові «трипілля»: Президент купив? «У Президента є три мої роботи, — спокійно відповідає пан Микола. — Одна з серії «Листи з Майдану». Оце робота «Разом нас багато», а оце «Благословення» (жінка в хустці з іконою благословляє очевидно сина в князівському строї) — це присвята Ющенку. Того ж самого Президента можна як і людину бачити, я його так і побачив, не як якогось Господа Бога. Там стара робота «Голодомор», роботи на цю тему закупив у мене Черкаський художній музей, там он присвячені репресіям, Чорнобилю. Далі «Листи з Майдану» — «Темники», бачите птаха в клітці, я хотів спочатку Юлії Володимирівні її подарувати, а потім вона мені стала несимпатичною».
Одна з перших робіт художника — «Корова–годувальниця» (1996 рік), в контурах традиційної української худобини зображені цілі людські ряди, подібні до тих, як їх зображували древні єгиптяни. Деякі мізансцени розташовані за принципом іконопису, недарма Микола Теліженко — професійний художник, який займається скульптурою, графікою, геральдикою, монументальним живописом, дереворізьбленням. Він не просто з дешевого матеріалу робить традиційні орнаментальні прикраси, він, як це модно нині говорити, «творить смисли», а точніше — народжує образи, бо працює в ОБРАЗОТВОРЧОМУ мистецтві. Після того, як гості–друзі висловили своє захоплення, як кобзар Василь Нечепа зіграв улюблену Олесину пісню, як випили по чарці, — пан Микола проводить майстер–клас: бере червоний папір, манікюрні ножиці і вирізає дерево життя. Як він робить свої витинанки за допомогою ножа, ножиць і долота — пан Микола не показав, але цікаві й допитливі можуть знайти альбом Миколи Теліженка — «Витинанки» («Народні джерела», Київ, 2007) і спробувати докопатись до істини.
Виставка триває до 10 травня.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>