Олександр Волков: Європа - з нами

      «Ви все знаєте, - жартома схопився за голову Олександр Волков, почувши моє запитання про спосіб святкування цьогорічного ювілею. - Так, сорок років. Не хочеться про це навіть думати. І радості від цього мені, повірте, небагато. Я взагалі не прихильник відзначення днів народження. У дитинстві любив з цієї нагоди пити лимонад, ласувати тортом, та на сьогодні мене все це не приваблює. Намагаюся в такі дні зникнути, щезнути, загубитися»...

      Та якщо про власну круглу дату Олександр Волков воліє не згадувати, то від іншого свята чемпіону XIV Олімпійських ігор, володареві багатьох світових і європейських нагород, українському баскетболісту, який першим протоптав стежку в НБА, грав за клуби Італії і Греції, а повернувшись додому - заснував БК «Київ», не відмовитися. Адже «Матч усіх зірок» Євроліги ФІБА  (FIBA Europe League All-Star Day Rosters)16 березня відбудеться в Київському палаці спорту саме завдяки організаторським навичкам та авторитету Волкова. З цього й почалася наша розмова.

- Пане Олександре, чому «Матч усіх зірок» відбудеться саме в Києві?

      - Передусім - завдяки посиленню позицій України у баскетбольній Європі, а також через мій особистий вплив на ФІБА, а точніше, на керівництво Євроліги. Підстави для вибору на користь Києва були вагомі - є Палац спорту, телебачення, можливість влаштувати шоу зірок. Вирішальним фактором на користь нашої столиці стало й те, що останнім часом ми проводимо багато баскетбольних матчів на високому якісному рівні, причому з телетрансляціями. Коли в грудні до нас приїхала делегація ФІБА, «емісари» це все побачили на власні очі й пересвідчилися у нашій спроможності організувати матч найвищого гатунку. До того ж перед цим велика кількість «фіналів чотирьох» різних континентальних турнірів відбувалася в багатьох країнах Старого Світу, але жодної зустрічі екстра-рівня - на території України. Євроліга ФІБА цим доленосним рішенням показала, що баскетбольна Європа - з нами.

      - Що переважатиме в матчі двох збірних із клубів Євроліги, «європейської» та «решти світу», - яскраве шоу чи безпосереднє змагання?

      - Гадаю, що шоу. Проте, на мою думку, і боротьба буде запеклою, адже жодна з команд не захоче програвати, кожен гравець прагнутиме до перемоги. Утім, окрім самого матчу, будуть ще й окремі шоу-конкурси - зі «слем-данків» та триочкових кидків.

      - Як сталося, що до складу «європейської» команди потрапив тільки один український баскетболіст - Андрій Лебедєв із БК «Київ», та й то лише завдяки вашій особистій протекції?

      - Просто ця подія у нас ще не достатньо «розкручена». Для українського глядача й уболівальника баскетбол такого рівня ще не набув значного розголосу, як, приміром, в Ізраїлі, Литві, інших серйозних баскетбольних державах. Гравців обирали голосуванням по інтернету, і багато хто з українців через обмежений доступ до всесвітньої мережі не зміг висловитися на користь співвітчизників. Я гадаю, що ФІБА зробила правильно, віддавши нам дві «вайлд-кард». На мою думку, Андрій Лебедєв це право заслужив, адже він на високому рівні грав у Євролізі. І хоча там наша команда далеко не просунулася, проте його особисті показники були вкрай високі. Це не протекція, а сама собою зрозуміла річ.

      - Якби була можливість, кого ще з українських баскетболістів ви б порекомендували в європейську команду?

      - Можна було б подивитись і на Леоніда Яйла з «Азовмашу», він вдало виступав в іграх європейського і домашнього турнірів. Із БК «Київ» я не думаю, що хтось ще наблизився до такого рівня стабільності, як Андрій Лебедєв.

      - Здається, вартість квитків на матч коливається між 10 та 100 гривнями...

      - Так. Але навряд чи виникнуть проблеми із наповненістю залу. Цікаво, що спочатку в касах питають найдорожчі квитки.

      - Якісь проблеми виникали з організацією цього заходу?

      - Вони і на сьогодні залишились. Це нормально. Я вважаю, ми з ними впораємося.

      - Під час ваших виступів за океаном траплялося бути свідком «Матчу всіх зірок» НБА?

      - Багато разів. Запам'яталися мені ці заходи високим рівнем організації, професіональним підходом до баскетболу як до соціального явища, до шоу, в якому беруть участь видатні люди, артисти, політики, зірки кіно. На ці матчі приводять багато дітей, для них влаштовують  окремі вистави. Словом, це свято баскетболу, зроблене на широку ногу. Нам до такого далеко, та намагатимемося створити щось своє, виходячи зi світового досвіду, із досвіду НБА.

      - А безпосередньо брали участь в «Олл старз гейм»?

      - Так (усміхається). Коли я грав у Греції, то брав участь у «Матчі зірок». А коли грав в Італії, виступав за команду найсильніших баскетболістів цієї країни проти найкращих іспанських гравців. Це було в Мадриді, де я грав із самим Сабонісом, один проти одного. Він тоді став найціннішим гравцем зустрічі й отримав за це автомобіль.

      - Трохи просвятіть читачів у ситуації з грою БК «Київ», який виступає не надто стабільно...

      - А це дивлячись на якому відрізку. Якщо взяти його останню поразку від «Дніпра» в першості України, то з моменту приходу Ренато Паскуалі на тренерський місток клубу це була єдина поразка в національному чемпіонаті. Дев'ять перемог із десяти - я не вважаю, що це нестабільно. Недозволеною розкішшю було для нас програти на власному майданчику, але ви знаєте - це спорт. Головними причинами поразки, звісно, стали недооцінка суперника, втрата концентрації у діях гравців, які були покарані програшем за недбайливе ставлення до «Дніпра». Це свідчить про те, що баскетбол в Україні росте, що команди, які стоять нижче в турній таблиці, намагаються якомога дошкульніше «вкусити» лідерів. Молодь є, популярності баскетбол набирає, й ніхто не хоче просто так програвати. І баскетболісти БК «Київ» чомусь навчаться з цього, позаяк у кожній грі повинні виконувати свої професійні обов'язки. Адже потрапили до серйозного клубу, підписали вигідні контракти.

      - А щодо невдалого виступу БК в Євролізі?

      - Просто на той час йшло становлення клубу. І в такому вигляді, як зараз, «Київ» почав виступати лише з листопада, коли вже було надто пізно щось рятувати в турнірному становищі. Команда входила в Євролігу з визначеними можливостями і завданнями, та згодом ситуація змінилася не в кращий для нас бік. Вплинула на це і зміна тренера. Взагалі-то, цього року, на мою думку, команда була недостатньо підготовлена, аби навіть за вдалого збігу обставин продемонструвати кращий результат, ніж є тепер. Це було б диво. Та, попри все, ми вже маємо досвід виступу в Євролізі ФІБА й знаємо, як діяти там наступного сезону.

      - Тепер рівновага в команді є?

      - Вважаю, що так. Тренер у БК - знавець своєї справи. Людина, котра хоче лише вигравати. Ренато Паскуалі за натурою максималіст. І у нього є завдання не просто виступити якомога краще, а й сформувати з нинішнього складу команду, з якою ми підемо в рік наступний. У «Києві» триває серйозна робота, під час якої баскетболісти виявляють максимум фізичних і вольових зусиль задля подальшого зростання. У такому режимі можна одразу виявити недоліки певних гравців. Становлення команди - процес тривалий, та мине час - і все буде нормально. Тепер найголовніше - серйозно підготуватися до «плей-оф» чемпіонату України й одночасчно створити найсильніший клуб, яким би пишалася вся країна.

      - Чи існує насправді психологічна несумісність між легіонерами й українськими гравцями, які виступають за БК?

      - Виникає багато «суперечок» такого характеру. Хтось не розуміє тренера, хтось не може знайти себе серед одноклубників. Проте в будь-якій команді є ієрархія, є тренер, котрий бачить можливості гравців, а відтак використовує їх для команди. Деякі іноземці знаходять спільну мову з іншими спортсменами і стають лідерами в команді з нормальним ставленням до гравців. Та є й такі, які не вписуються в колектив, через це втрачаючи можливість продовження контракту.

      - Власне ви задоволені грою нинішніх легіонерів БК «Київ»?

      - Ні... Ми їх запросили у незручний час. Вони, звісно, добрі гравці, професіонали з досвідом, у тому числі НБА. На якомусь етапі мені подобалося, як діє Реджі Гірі, котрий згодом, на жаль, «зламався». Це було ще до того, як він отримав травму. По приїзді мене влаштовувала і гра Стіва Гудріча. Періодично непогано виглядав Джон Селестенд, але... На сьогодні ситуація змінилася. Окрім його відсутності через травми, у нас претензій до Гірі немає. У Селестенда хоч і є прогалини у грі, проте понад усе ми бачимо його намагання взаємодіяти з партнерами по команді, тішить і його розуміння ситуації. А от у Гудріча, навпаки, спостерігається розслаблення, пов'язане з канікулами, падіння ігрової форми. Він ніяк не може вийти на той рівень, який демонстрував в Україні спочатку. У спорті часто трапляються випадки, коли через тиск на спортсмена, через конкуренцію як внутрішню, так і зовнішню, гравець втрачає первинний рівень.

      - Ви починали з «Будівельника», тому приблизно знайомі з атмосферою цього клубу. А чи змогли б ви пояснити дивовижний раптовий злет команди Мурзіна, яку ще недавно називали «дитсадком»?

      - По-перше, у клубу є амбітний молодий тренер, по-друге - це стабілізація матеріальної бази «Будівельника», перехід баскетболістів із стану недостатньо досвідчених, молодіжних гравців у зрілий вік. Також небажання залишатися другою командою в Києві додає своєрідну «родзинку». Якщо в столиці буде дві команди, які сперечатимуться за перше місце, то це тільки великий плюс всім нам.

      - Які взагалі ваші плани щодо розвитку баскетболу в Україні?

      - Докладаємо всіх зусиль. Ви знаєте, що на українському телебаченні вже почалися трансляції огляду НБА. Влітку плануємо на рівні збірних зробити знову «Кубок дружби». Для нашої молодіжки, яка поїде на фінал чемпіонату Європи, хочемо влаштувати міжнародний турнір. Відтепер матчі з «Азовмашем» гратимемо на майданчику столичного Палацу спорту. Півфінальні й фінальні зустрічі «плей-оф» БК «Київ» теж проводитиме на головній арені країни. Звісно, з трансляцією на телебаченні.

      - Насамкінець - трохи родинної теми. Розкажіть про своїх дітей.

      - У мене є дві доньки, які мешкають в Америці. Я періодично їх відвідую, іноді вони сюди приїжджають. Так і живемо.

      - Цікаво, чи знають вони рідну мову? Ви ж бо її вивчили, коли попрацювали головою Держкомспорту...

      - Удома вони спілкуються російською, а українську чують від бабусь та іноді з телевізора. Може, коли трохи підростуть, то якісь уроки мови будемо викладати. Взагалі-то потрібно, аби вони українську мову знали.

Учасники «Матчу всіх зірок»

(16 березня, Київ, Палац спорту)

      Європа: захисники - Армандс Скеле («Анвіл», Польща), Сергій Чикалкін («Урал-Грейт», Росія), Лорен Ск'ярра («Расинг», Франція), Дмитро Домані («Динамо», Росія), Андрій Лебедєв (БК «Київ», Україна); форварди - Віргініус Прашкявічус («Хапоель», Ізраїль), Саулюс Штомбергас (УНІКС, Росія), Мілан Гурович («Войводина», Сербія і Чорногорія), Нікос Іконому («Динамо», Росія); центрові - Еуреліус Жукаускас (УНІКС, Росія), Андріс Бідрінс («Сконто», Латвія), Янів Грін («Хапоель», Ізраїль); тренери - Станіслав Єрьомін (УНІКС, Росія), Панайотіс Яннакіс («Маруссі», Греція), Драган Рача (АЕЛ, Кіпр).

      З-поміж українців у «Всіх зірках» також засяють наші учасники конкурсу триочкових кидків - Олег Юшкін з «Одеси» та В'ячеслав Євстратенко («Азовмаш»), а одним із арбітрів буде наш Володимир Драбиковський.