В аварійно-рятувальному загоні МінНС на Вінниччині — знову надзвичайна подія. І знову з летальним кінцем...
Нагадаємо, що наприкінці минулої зими тут помер від гострого запалення легенів солдат строкової служби, який устиг прослужити всього кілька місяців. Хлопця із запізненням доставили до Військово-медичного центру ВПС України, який обслуговує військові формування гарнізону, і лікарі-реаніматологи не зуміли його «витягнути» («УМ» детально писала про цей випадок).
Нині загін втратив ще одного солдата — Василя Морозовського, котрий не дожив усього два тижні до свого двадцять першого дня народження. І хоч причина смерті загалом ясна, обставини, які опосередковано вели до трагедії, досі залишаються нез'ясованими, а інформація, отримана кореспондентом «УМ» з різних джерел, — суперечливою.
Що не викликає сумніву, то це «голий» факт: фатальну травму Морозовський отримав під час планової заготівлі деревини в лісництві, розташованому неподалік від військової частини. Він надто близько підійшов до щойно спиляного дуба, який починав падати. Лісоруб-вальщик побачив хлопця в небезпечному місці в останню мить і встиг крикнути: «Тікай!» Той спробував було відбігти, але окоренком стовбура отримав удар по тілу. Потому працівник лісового господарства машиною відвіз солдата в районну лікарню, де він через три години помер.
Зараз військова прокуратура Вінницького гарнізону проводить перевірку, за результатами якої вирішуватиме питання щодо порушення кримінальної справи. Про її перспективи говорити рано — у прокуратурі ще немає висновку судмедекспертів про причини смерті солдата. За словами військового прокурора полковника Олександра Сургучова, якщо кримінальна справа буде порушена, то найочевидніше, що розслідуватиметься вона територіальною прокуратурою, бо трагічний випадок стався не на військовому об'єкті.
А от питання, яким чином Василь Морозовський опинився в лісництві, так і залишилося без відповіді. Однозначно цього мені не змогли пояснити ні Олександр Сургучов, ні провідний інженер з охорони праці об'єднання «Вінницяліс» Володимир Поліщук, які виїжджали на місце події. З пояснень випливало, що солдат забрів на лісосіку — та ще й у зону підвищеної небезпеки! — або з цікавості, або «по нужді», звернувши з сусідньої дороги, що веде до частини. Або (ще один варіант) нарізати гілля для віників... Утім навіть якщо прийняти такі пояснення за вірогідні, то в командування частини варто було б запитати: що це в них за дисципліна така, коли солдати серед білого дня бродять по довколишніх лісах?
Альтернативне пояснення я вислухав від іншого військовика, який має дотичне відношення до подій. Молодший сержант Володимир Захарчук — командир відділення, в якому служив Морозовський (з хлопцем я зустрівся в палаті Військово-медичного центру ВПС, де він лікувався). За словами Захарчука, перебування Василя та ще одного солдата з загону в сусідньому лісництві мало систематичний характер упродовж низки останніх місяців. Вирушали туди вранці і повертались увечері. Залишається лише здогадуватись, від чого вони щодня «рятували» лісництво — чи то від стихійних лих, чи від великого обсягу роботи? Чи могли вони туди ходити без санкції старших командирів? І чи передбачені подібні «місцеві відрядження» законодавством, що регулює строкову військову службу юнаків? Уранці 5 березня обоє пішли звичним маршрутом. Назад прийшов тільки один.
Однак поцікавитись думкою командира загону полковника Олега Шкапоїда не вдалось: мене поінформували, що в частині відімкнуто міські телефони, зв'язатися з нею можна тільки через мережу військових комутаторів, а для цього як мінімум необхідно знати позивні.
...Удома, у Верхівці Тростянецького району, Васю Морозовського вже ніколи не дочекаються мати, брат і сестра.
.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
