Огрядне черевце, не їж сальце

Зовсім недавно до проктологічного відділення Черкаського обласного онкологічного диспансеру доправили 60–річного чоловіка у стані середньої важкості. Лікарів вразило те, що специфічні проблеми зі здоров’ям у пацієнта почалися ще у вересні минулого року. Але про своє нездужання він нікому не говорив — боявся. А ще заспокоював себе тим, що «його турбує звичайний геморой». Про біду брата випадково дізналася його сестра. Вона приїхала до родича в гості й помітила, що той підозріло схуд. Тож терміново повезла його до лікарні. Так завдяки наполегливості сестри чоловік потрапив перед ясні очі медиків раніше, ніж його стан перейшов у категорію «безнадійний».

«Часто хворі ігнорують свої скарги»

«На жаль, таких випадків у моїй практиці трапляється немало. Як правило, хворі самі бувають винні у ситуації, що склалася, бо ігнорують свої скарги. Люди часто інтерпретують симптоми по–своєму, вибираючи найбільш просте та зручне пояснення, мов­ляв, це геморой. Тому до останнього не йдуть до лікаря», — розповідає «Україні молодій» завідувач проктологічного відділення диспансеру Олександр Мельник.

Лікар каже, що нерідко люди втрачають час, звертаючись за порадами то до знахарів, то до сусідів, то до всіляких псевдомедичних установ. Хворі лікуються самотужки, начитавшись усіляких безглуздих порад, а коли дорогоцінний час втрачено, звертаються до спеціалістів. За статистикою, до 50 відсотків хворих на рак прямої кишки звертаються по допомогу тільки через півроку після перших проявів хвороби, а 20—25 відсотків — аж через рік. Люди не розуміють, що саме від ранньої діагностики безпосередньо залежить простота, швидкість і розмір матеріальних витрат на лікування.

Олександр Мельник переконаний, що до проблем шлунково–кишкового тракту людина має ставитися з такою ж уважністю, як і до стоматологічних. До проктолога, як і до дантиста, треба звертатися для проходження профілактичного медогляду. Це у випадку, коли нібито нічого не болить і не турбує. А якщо помітні порушення функціонування кишечнику (закрепи, проноси), патологічні виділення (кров, слиз, гній), слабкість, блідий колір шкіри, схуднення, погіршання апетиту, підвищення температури, то людині неодмінно слід піти до лікаря.

За словами пана Мельника, нині не існує жодних вікових обмежень для лікування (зокрема й оперативного) людей, хворих на рак прямої кишки. Якщо немає значних протипоказань стосовно серця та легень, то на заваді не стає навіть 90–річний вік пацієнта. Так, нещодавно після радикальної операції із проктологічного відділення Черкаського обласного онкологічного диспансеру виписали 89–річного канівчанина. На жаль, його довелося стомувати, тобто створити штучний задній прохід на черевній стінці. Але через півроку лікарі планують провести операцію з відновлення цілісності кишечнику.

«Якщо у вас стома, то не варто робити з цього трагедії»

— Олександре Миколайовичу, загалом виведення стоми — це складна операція? — запитую у завідувача проктологічного відділення.

— Складна. Але певною мірою вже звична для нашого закладу. А завдяки таким сучасним методикам, як використання під час операцій на прямій кишці зшиваючих апаратів (степлерів), нам вдається досягнути набагато кращого збереження функції заднього проходу, ніж при традиційних операціях. І це — великий крок уперед.

— Мабуть, життя людини зі стомою не з легких...

— Стомування, безумовно, інвалідизує хворого. Але хочу сказати: якщо у вас стома, то не варто робити з цього трагедії. Треба тільки освоїти нові навички гігієнічного догляду. Соціально і медично реабілітувати таких хворих дозволяє спеціальна дієта, медикаментозна регуляція випорожнень та одноразові калоприймачі — такі мішечки, що клеяться на шкіру і повністю дозволяють герметизувати і локалізувати цю проблему.

До речі, у деяких містах України вже існують асоціації стомованих людей. І це також допомагає їм не відчувати себе покинутими, отримати своєчасну необхідну консультацію, увагу і пораду лікаря.

— Чи є засоби догляду за стомою в постійному продажу в українських аптеках? Пацієнти не мусять шукати все необхідне «вдень із вогнем»?

— В аптеках із цим немає проблем. Вартість одного калоприймача — від 25 гривень. Його не видно під одягом, відповідно, оточуючі й не підозрюють, що в людини стома.

— Чи трапляються в нас випадки відмови від операції через фінансові труднощі?

— Такого тепер не буває. Приміром, нещодавно ми прооперували двох осіб з однієї сім’ї — спочатку дружину, а потім її чоловіка. У них не було коштів на лікування. Гроші знайшлися в бюджеті нашого лікувального закладу...

— Нерідко рак прямої кишки метастазує в печінку. У таких хворих є шанс на одужання?

— Таке буває. І варіантів лікування тут кілька, але найоптимальніший — оперативний. Для цього використовуємо ультразвуковий скальпель. Значну проміжну роль відіграє хіміотерапія. В Україні з’явилися сучасні препарати, які впливають на фактори росту судин у пухлинах, змінюючи перебіг раку на зразок хронічної хвороби. Ці ліки — дорогі, але ефективні. Тож при наявності метастазів у печінці за допомогою новітньої хіміотерапії можна значно продовжити життя людини.

«Половина наших хворих одужує і живе повноцінним життям»

— Намалюйте портрет типового хворого на рак прямої кишки. На цю хворобу більше страждають сільські чи міські жителі, жінки чи чоловіки?

— Хворіють майже порівну — і чоловіки, і жінки. У нашому відділенні лікується до 40 відсотків сільських жителів, решта — городяни. Але я пояснюю це тим, що сільського населення менше, ніж міського. Хворіють люди огрядні, з черевцем, які страждають від надлишку ваги. Кожен зайвий кілограм — це ризик розвитку раку, до того ж особливо — раку кишечнику. Тож на ріст захворюваності товстої кишки впливають особливості харчування, наприклад, любов до переїдання, до жирної їжі, зокрема до тваринних жирів — смальцю та сала.

— А хіба сало не корисно вживати? Існує твердження, що воно є потужним жовчогінним засобом.

— Корисно вживати свіже сало — нечасто і в малих порціях. Узагалі для країн із високим рівнем захворюваності на рак прямої кишки (а до цього списку входить і Україна) характерна так звана «західна дієта», де в меню мало овочів та фруктів, зате високий уміст тваринних жирів і білків. Тому шкідливо часто вживати смажене м’ясо. Краще не забувайте про морепродукти.

— На вашу думку, страшилки про «калові завали» в організмі людини, про які останнім часом так багато говорять, і необхідність «чистки» кишечнику — це правда чи реклама для просування на ринку препаратів та послуг?

— Якщо людина раціонально харчується, навіть уживає при потребі проносне, п’є достатньо рідини, робить елементарну зарядку, даючи навантаження на черевний прес, то ні про які «калові завали» не йтиметься. У більшості людей їх немає. Включайте до свого раціону кисломолочні продукти, рослинні олії, продукти зі специфічною послаблюючою дією (ревінь, буряк, капуста, абрикоси), тоді не матимете проблем у вигляді закрепів.

Узагалі хочу порадити людям: якщо вам за 40 років і ви відчули проктологічні негаразди, відразу ж ідіть до хірурга, проктолога, онкопроктолога для того, щоб ідентифікувати проблему. Не забувайте про профогляди. Чоловіки у віці після 30 років мають щорічно відвідувати чоловічі оглядові кабінети. Стосовно жінок, цю функцію виконує лікар–гінеколог. На жаль, обов’язковий огляд прямої кишки гінекологи або акушерки проводять не завжди.

І пам’ятайте: рак прямої кишки, якщо його виявили на ранній стадії, сприятливий у лікуванні й непогано контролюється. У нашому відділенні ми бачимо прекрасні результати: половина наших хворих одужує і живе повноцінним життям. Для прикладу скажу, що зовсім недавно ми прооперували 83–річну пацієнтку. Після успішної операції її вже виписали додому.

ДО РЕЧІ

Стома не є захворюванням, тому люди після такої операції можуть вести повноцінне життя. За умов правильного догляду за стомою люди можуть купатися, приймати душ, навіть плавати в басейні, виходити на вулицю, здійснювати піші прогулянки, ходити по магазинах, відвідувати кінотеатр тощо. Такі особи зазвичай повертаються на роботу, і колеги не помічають якихось змін у вигляді чи поведінці колишніх пацієнтів хірургічного відділення.

ФАКТ

У країнах Європи рак товстого кишечнику є найпоширенішою формою онкозахворювань і становить 52 відсотки від усіх пухлин органів травлення. В Україні він займає 3–4–те місце у структурі онкологічних захворювань і має стійку тенденцію до поступового зростання. У близьких родичів хворих на рак товстого кишечнику ймовірність захворювання на рак товстої кишки підвищується приблизно у сім разів. Найчастіше хворіють люди віком 60 років і старші.