Пані фундаторка

Найпопулярнішою постаттю в історії старовинного Острога, що на Рівненщині, є Галшка Гулевичівна, фундаторка Острозької академії. Честь заснування першого вищого навчального закладу в Східній Європі ця жінка поділяє зі своїм дядьком — князем Василем–Костянтином Острозьким.

Хто вперше завітає до Острозької академії та прогуляється її коридорами, зазирне до музею навчального закладу, відзначить для себе, що дух попечительки закладу витає тут донині, а ще буде подивований великою кількістю портретів княгині. Хоча варто зазначити, що жодного прижиттєвого портрета Галшки не збереглося, зате залишилося багато спогадів сучасників про неймовірної вроди жінку, переказів про перипетії та трагізм її долі. Мало хто знає, що спадкоємиця багатств славного роду Острозьких, меценатка Острозької академії та Київської братської школи була в останні десятиліття вкрай нещасливою і в тутешніх легендах називалася «чорною княгинею», «чорною вдовою». Одна з найцікавіших і впливових українок доби Ренесансу 14 років самітницею прожила у вежі Шамотульського замку й померла молодою — у 43 роки... Цьогоріч в академії відзначать «круглу» дату — 470–річчя від дня народження Галшки Острозької.

Наречену брали штурмом

Донька князя Іллі Костянтиновича Острозького та Беати Костелецької народилася у 1539 році на день Святої Єлизавети, на честь якої немовля і назвали. Звідси походить і скорочена форма — Галшка. Філологи кажуть, що в ту добу це було досить поширене ім’я серед шляхетських жінок, йому відповідне польське Ельжбета (Гельжбета).

Батько, в якого це вже був третій шлюб, за три місяці до появи Галшки на світ помер за загадкових обставин. Мати, вихованка королівського двору в Кракові, овдовівши, отримала у спадок величезні маєтності. Важливе місце у заповіті князя Іллі мало визначення опікунів для Беати та майбутньої дитини. Крім свого брата Василя–Констянтина, він попросив у опікуни польського короля Сигізмунда–Августа та його дружину, італійку Бону Сфорца.

Отож завдяки заповіту батька Галшка стала власницею багатьох міст, містечок, замків, маєтностей роду Острозьких — некоронованих володарів Волині, й була дуже вдалою партією для багатьох магнатських сімей. На її руку та серце, а водночас і на титули та маєтності розраховували Мартин Зборовський, Дмитро Вишневецький, Ми­кола Маленький, Дмитро Сангушко... Саме за Сангушка, старосту черкаського та канівського, мріяв видати племінницю князь Острозький. Однак проти цього шлюбу, який поєднав би два провідні княжі роди України, виступив польський король.

Беата, яка спочатку підтримувала «братового» — князя Василя–Костянтина, змінила свої плани, продовжуючи шукати вигідну партію для доньки. Але чи могла вона передбачити, що закоханий у Галшку красень Сангушко залишить Черкаси і стрімголов кинеться до родинного зам­ку Острозьких, аби силою взяти те, що йому належить за попередніми домовленостями!? Збройні загони князів Острозького та Сангушка штурмом заволоділи зам­ком в Острозі, й усупереч волі матері, у вересні 1553 року 14–літня Галшка взяла шлюб із князем Дмитром. Весілля було тихим, без належного для князівського роду розмаху. Легенда переповідає, що під час вінчання у Свято–Богоявленському соборі, коли молодята обмінювались обручками, налетів шалений вітер, загасив свічки, лампадки, примусив бити дзвони, і тим самим віщував нещастя. Наляканий священик хотів припинити обряд, та князь Костянтин не дозволив.

Королю Сигізмунду вкрай не сподобалося невиконання його наказу. Суд було призначено і над Дмитром Сангушком, і над Василем–Костянтином Острозьким. І незважаючи на те, що жоден із них не з’явився на розгляд справи, вирок був украй суворим — Дмитра присудили до позбавлення честі, маєтностей та життя, а дядька Галшки позбавили опікунських прав.

Молодята, попереджені про вирок суду, тікають до Чехії. А чи легко втекти, коли відразу ж навздогін вирушило близько 200 шляхтичів та слуг? Смерть старости черкаського та канівського у лютому 1554 року в чеському місті Яромір та вдівство Галшки (у 14 років!) — це лише перший удар долі, яких ще чимало доведеться пережити молодій княгині.

Чорна княгиня Шамотульського замку

Король Сигізмунд–Август не залишає поза увагою долю дівчини, а точніше — величезні багатства сім’ї Острозьких. Він знову хоче її одруження. Для ролі нареченого обрано старого графа, вдівця Лукаша Гурку — воєводу берестейського. Так 19–річна вдова була обвінчана з чоловіком, старшим за неї на 40 років.

Галшка не визнала цього шлюбу. Вона втекла разом із матір’ю до Львівського домініканського монастиря. Невдовзі там же Беата уклала третій шлюб дочки — із князем Семеном Слуцьким. Але вона не врахувала важливого чинника — другий чоловік Галшки живий і здоровий, до того ж має широку підтримку з боку короля. Після облоги монастиря військами Лукаша Гурки Галшку силоміць відвезли до його маєтку Шамотули в Познанському воєводстві.

Молода вродлива княжна не підкорилась нав’язаному їй чоловікові й 14 років прожила самітницею в одній із башт Шамотульського замку. Галшка вела аскетичний спосіб життя, окрім служниць ні з ким не спілкувалася. За переказами відомо, що вона носила лише чорний одяг, нікуди не виходила, а тільки зрідка з’являлася у вікні замкової вежі. Не часто до замку навідувався і його власник — Лукаш Гурка, на той час познанський воєвода. Помер він у 1573 році, отоді 33–річна княгиня й залишила замок у Шамотулах та повернулася на батьківщину.

Жива в легендах

Карколомні перипетії життя княжни породили чимало легенд про неї. За переказами, жертва доби середньовічних інтриг і велика меценатка досі оберігає добру пам’ять про свій рід. Працівники краєзнавчого музею міста Острог розповідають, що якщо хтось щось погане говорить про князів Острозьких, у сусідній кімнаті падає книжка. А її ходу рипучими сходами не раз доводилося чути тим, хто допізна засиджувався на роботі. У тихі місячні ночі Галшка з розпущеним волоссям, молода і вродлива, сумно бродить Замковою горою в Острозі. Багато очевидців розповідало, що коли дивитись на замок із мосту, який веде на Нове містечко, можна помітити білу тінь княжни. А ще старожили розповідають, що саме тінь Галшки врятувала одного нещасного, якого намагалися вбити грабіжники. Але хто не зустрічався з привидом княжни, може з упевненістю сказати, що він ніколи нічого поганого нікому не робить, а лише випромінює тихий сум і тугу.

Щедрий дарунок для нащадків

Згідно з заповітом, що датується 16 березня 1579 року, окрім поділу майна між родиною та слугами, княжна виділила величезну суму («шість тисяч грошей лічби литовської») на заснування та матеріальну підтримку «шпиталю та академії Острозької». Померла Галшка Острозька в грудні 1582 року — їй тільки–но виповнилося 43 роки... .І хоча минуло скільки часу від дня народження княжни, ім’я її завжди асоціюватиметься з такими поняттями як краса, багатство, благодійність і... трагічна доля.

Ольга ДЕМ’ЯНЧУК