Велика риба Лінча

У неділю ввечері до Києва прилетів Девід Лінч, відомий американський режисер. В Україні він має намір відкрити представництво Фонду Девіда Лінча, заснованого в 2005 році в Нью–Йорку, який надає кошти бажаючим зі всього світу навчитися медитації, фінансує розвиток нанотехнологій і проектів створення альтернативних джерел енергії, презентувати свою нову книгу «Зловити велику рибу. Медитація, усвідомленість і творчість» і розказати якомога більшій кількості молоді про всесильність трансцендентної медитації. За чотири дні перебування у Києві Девід Лінч зустрінеться із студентами авіаційного університету, університету імені Карпенка–Карого та учнями гімназії на Виноградарі.

В аеропорту Девіда Лінча зустрічали люди, які практикують медитацію, а також діти в народних строях із букетами, хлібом–сіллю. Американець не розгубився і після гостювання в Москві виконав традиційний ритуал як годиться. У понеділок зранку Девід Лінч зустрівся з журналістами. Про кіно говорив неохоче, всі теми розмов зводив до медитації. У чорному костюмі й кремовій сорочці він більше був схожий на балакучого переконливого проповідника, якого не зіб’єш із пантелику жодним запитанням, аніж на режисера містичних фільмів. До організаторів мав єдине прохання — перебувати в місцях, де можна курити.

«Я народився у Філадельфії в українському кварталі. Поряд мешкали також поляки. Мені сподобалося, коли у вас усі носили помаранчевий одяг. Надіюся, що Президент Віктор Ющенко почувається краще, ніж тоді», — усе, що знав про Україну, Лінч сказав відразу в аеропорту.

Його відповіді на різні запитання зводилися до монологу про захоплення медитацією, про те, як народжуються ідеї його фільмів, і своє бачення оточуючого життя. Девід Лінч уже 33 роки двічі на день медитує.

«Повірите чи ні. Та все таки. На всі проблеми є рішення. Країна — це ніби дерево. Як садівник можу сказати, воно в не найкращому стані. Листя пожовтіло, гілля похилилося. Люди докладають зусиль на рівні листочків, щоб дерево ожило. Їм вдається, щоб один листочок позеленів, тоді як 70 у цей час жовтіє. Поверхнево нічого не можна змінити. Треба поливати коріння водою і насолоджуватися плодами. Коріння — це єдине поле в основі всілякого розумного існування. Із допомогою сучасної науки ми все глибше і глибше занурюємося у матерію. Науковці відкрили молекули, атоми. Вони доходять до найменших часток. 35 років тому вони відкрили єдине поле. Трансцендентальна медитація дає відчути на собі це безмежне, вічне, єдине поле. Вона дає доступ до абсолютного щастя, любові, миру, чистої творчості. Коли ви насправді відчуєте найглибший рівень, свідомість і позитивні якості будуть зростати. Зникне ненависть, страх, тривожні моменти, депресії. Це рішення не є поверхневим. Ти побачиш сам, що твоє життя буде покращуватися.

Процес у школі можна назвати пеклом. Там діти мучаться. В школах, які фінансує Фонд Девіда Лінча, 100 тисяч дітей навчаються вдень і вночі. Вони щасливі.

До того, як я почав практикувати трансцендентну медитацію, я перепробував багато чого. У ній мені все сподобалося. Махаріші розробив техніку, яка дозволяє без зусиль досягти єдиного поля. Вам дається мантра і за допомогою неї всередині досягається свідомість. Це безмежне щастя на межі інтелекту, який переходить у транс. Трансцендентна медитація не є ходом проти релігії, не пов’язана з філософією, не вимагає змін способу життя. Люди різних релігій практикують цю медитацію. Це ментальна техніка.

Про кінематограф я не знаю нічого у всьому світі. Над знімальним процесом дуже багато і дуже ретельно працюю. Всі елементи мають гармонійно поєднуватися, щоб у цілому все було коректно. Як тільки представляю свій фільм глядачу, тоді люди хочуть, щоб я весь фільм переказав словами. Це нестерпно. Вся суть фільму в ньому, всередині вас. З розширенням свідомості ви будете мати пізнання і знатимете, що мої фільми означають.

Ми хочемо мати хороші великі ідеї, в які можна закохатися. Тому я порівнюю ідеї з рибами. Все що вам потрібно, щоб у вас було бажання. Це буде як наживка. Якщо ви будете в житті жадати ідей, то побачите, що вам вдасться їх упіймати. Але як з рибами — мілкі водяться на поверхні. Ніхто не має ніяких ідей, допоки вони не піднімуться на рівень свідомого розвитку. Розгорнувши свідомість, виникають ідеї, ви їх можете захоплювати з глибоких рівнів, тоді буде більше інформації, більше можливостей. І це прекрасно», — у монолозі розширив свідомість київській пресі Девід Лінч.

ДОСЬЄ «УМ»

Девід Кейт Лінч

Народився 20 січня 1946 р. у м. Мізула, штат Монтана.

Американський кінорежисер, чиї фільми вирізняються елементами сюрреалізму, атмосферою жаху й марень, дивними й відразливими образами та оригінальною музикою.

Більшість його робіт досліджують темну сторону життя маленьких міст США (наприклад, фільм «Синій оксамит» та серіал «Твін Пікс») або незграбних метрополісів («Голова–гумка», «Шосе в нікуди», «Малхолланд Драйв»).

Лауреат «Золотої пальмової гілки» Канна 1990 р. (за фільм «Дикі серцем»).