Шпальти «Столиця» дісталися щурі та кліщі. Разом з енцефалітом, лептоспірозом та хворобою Лайма. Про них ми говоримо з Миколою Щепцем, який попереджає: якщо просто зараз не запланувати певні санітарні заходи, на київських пляжах цього літнього сезону купатись буде не можна (як і сидіти на піску чи під кущами). Але такі заходи ніхто не планує, та й планувати не збирається. Підприємство «Плесо», яке підчищало всіляку хвостату нечисть, тріщить по швах. До гігієни нікому немає діла, зате є діло до прибутків. Швидше за все, прибережні землі Києва так чи інакше перейдуть у приватні руки. І це ще півбіди. Друге горе в тому, що ці приватні руки навряд чи дадуть собі раду з дератизацією. Тож на Київ чекає доля міста Гаммельна, яке, як відомо з роману Сельми Лагерльоф та поеми Марини Цвєтаєвої, погано скінчило. Спочатку місто заполонили щурі, а потім... Словом, як завжди, схаменувся керівний люд надто пізно. Що ж до Києва, то наразі ми маємо радикальне скорочення кадрів у «Плесі» та повне нерозуміння того, що столичне водоймище — це не просто додаток до чиєїсь дачі, а ще й ціле море проблем. Чи принаймні озеро...

На Синьому озері, біля якого живе авторка цих рядків, уже кілька років стирчить табличка: «Купатися заборонено». Боюсь помилитися, але, можливо, навіть «купатися суворо заборонено». І все одно всі купаються. Влітку — люди, собаки, качки і водяні щури. Взимку — моржі–ексгібіціоністи. Щороку озеро міліє і зменшується у розмірах. Мабуть, рано чи пізно його засиплють землею і побудують ще один прикалабок Виноградарю — пару–трійку багатоповерхівок. Але йдеться не про це. А про один з 26 київських пляжів, які нині, якщо вірити екс–керівникові підприємства «Плесо» Миколі Щепцю, перебувають у непридатному для «споживання» стані.