Сплав молодості з досвідом

Ситуація, яка зараз склалася у вітчизняних шахах, виглядає парадоксальною: Україна, а саме її шахістів вважають одними з найсильніших у світі, майже не піклується про розвиток цієї гри на внутрішній арені. Шахові гуртки, а тим більше клуби, існують хіба з ініціативи ентузіастів та дуже рідкісних спонсорів, а швидше, просто животіють. Одним із небагатьох, які не тільки виживають, а й продовжують розвиватися, є київський клуб PVK Kiev Chess. Найсильніший клуб України, що може називатися єдиним професіональним в Україні, посів третє місце на клубному чемпіонаті Європи минулого року, а тепер готується до нових перемог на українському та континентальному рівнях. Про ці плани вчора на прес–конференції розповіли його члени: капітан Володимир Баклан та «перша дошка» Руслан Пономарьов.

Чи залишиться 16–й чемпіон світу у складі «PVK Kiev Chess» і на цей сезон — поки невідомо. Як і багатьох інших українських гросмейстерів, Руслана хочуть бачити в себе російські команди, котрі можуть запропонувати йому набагато більші гроші, ніж кияни. Для прикладу, бюджет українського клубу становить лише десяту частку від тих фінансів, які має єкатеринбурзький «Урал» — переможець чемпіонату Європи.

Однак керівники нашої команди хочуть не тільки залишити Пономарьова вдома, а й підсилити клуб за рахунок інших шахістів. «Ми вели переговори з Василем Іванчуком, але він поки зв’язаний контрактом у Росії. Спробуємо переконати його пізніше», — розповідає пан Баклан.

У комплектації увагу звертають передусім на доморощених майстрів. Таких, як 12–річний вінничанин Ілля Нижник, який поки перебуває в резерві, але вже в най­ближчому майбутньому його планують підтягувати до основи. У недавньому матчі на «Кубку ректора» в Харкові між місцевою «Юридичною академією» та киянами Ілля набрав 0,5 очка з двох можливих, а загальну перемогу з рахунком 11:9 здобули досвідченіші гості.

Попри те, що Україна багата на такі таланти, за умов байдужого ставлення держави до шахів джерело може всохнути.

«Навіть не знаю, як би зробити так, щоб тренери хотіли займатися з дітьми», — каже Пономарьов. Один із його рецептів — очевидний: забезпечити адекватну винагороду за наставницьку працю.

А ще доволі молоді, але вже досвідчені шахісти Пономарьов і Баклан зауважують, що шахи серйозно змінилися, відколи за дошку вперше сіли вони. «Якщо ми грали на дошках, то тепер молодь робить це через інтернет та комп’ютерні програми. Добре це чи погано — хтозна», — каже Володимир Баклан, капітан київської команди. Хоча, яка нині різниця, на чому грати — головне, аби займалися.

До речі, Пономарьов і Нижник ще й зіграли для журналістів партію у швидкі шахи. Рекламний міні–матч виграв Пономарьов, білими.