Піраміди майя вирізняє наявність пандусів. А ще — джунглі, джунглі… (Фото з сайту www.tours–cancun.com)
Понад два століття після іспанського завоювання ні вчені, ні авантюристи не надавали особливого значення півострову Юкатан. А непроникна стіна джунглів зберігала його таємниці краще, ніж найтовщі шари землі, нанесені протягом століть. Лише у XIX столітті на Юкатані виявили величні міста, споруджені стародавніми майя. Нині відомо більш як сто великих і маленьких міст. Це — таємничий світ, що існував півтори тисячі років і залишив безліч історичних питань. Питань відкритих, подекуди — риторичних. Вони дають вченим шанс нескінченно доводити свої теорії. А мандрівникам — насолоджуватись, дивуватись, не йняти віри...
Ранок у Чичен–Іці тихий і ясний. Однак сонце, яке щойно визирнуло з–за обрію, вмить перетворюється на розпечений шар. Джунглі парують. Готель, вдало «втиснутий» у тропічний сад, навіює романтичний настрій. Але часу на романтику обмаль: після одинадцятої ранку історичний комплекс Чичен–Іци заповнюють американці, які масово приїжджають сюди з курортного Канкуна. А ми хотіли доторкнутися до історії ще до «вторгнення янкі».
Піраміда Кукулькана (Пернатого змія), яку внесено до нового списку див світу, першою зустрічає нас. Вона «родом» із Х—XІІ століття. Саме у ті часи місто переживало свій розквіт. Шанувальники культури майя знають — найкраще сюди приїжджати у дні весняного й осіннього рівнодення. Тоді піраміда Кукулькана являє світові особливий візуальний ефект: на вершині її північних сходів із трикутників світла і тіні складається зображення змія, що повільно сповзає до землі.
«Була б піраміда повернена бодай на один градус убік, дивна гра світла і тіні ніколи б не виявилася, — пояснює нам історик Михайло Акопчук, який супроводжував нас у мандрах дорогами Мексики. — Уявіть, якими знаннями з геодезії і астрономії треба було володіти, аби отримати унікальне зображення в певному місці в точно заданий момент!»
Але якщо вас якимось вітром занесе до Чичен–Іци не в дні сезонного сонцестояння — не переймайтеся. Кожного вечора біля піраміди відбувається лазерне шоу, що повторює сповзання змія. Принаймні нам, аби скласти в уяві картину «мандрів Кукулькана», цього вистачило.
Однак майя вміли «ловити» не лише світло і тіні, а й звуки. Екскурсоводи біля піраміди Кукулькана із задоволенням демонструють туристам, як плескання у долоні викликає посилену луну на вершині піраміди. Дивні акустичні властивості має й арена для гри в м’яч. На різних її боках люди розмовляють один з одним, не напружуючи голосу, хоча їх розділяє відстань у майже півтори сотні метрів.
У Чичен–Іці арена для гри в м’яч збереглася майже в ідеальному стані. Пережили століття і кам’яні кільця, вбудовані на висоті 8(!) метрів. Щодо правил гри, то тут кожен дослідник майя висуває власну версію. Ясно одне — гра закінчувалася... ритуальним убивством, про що свідчить малюнок на стіні стадіону. Вчені так і не узгодили між собою, кого саме приносять у жертву — переможців чи переможених, тільки капітана команди чи всіх гравців...
Ще одне диво, яке не оминути в Чичен–Іці, — гігантська криниця, створена природою. Вона приголомшує розмірами, сягаючи шістдесяти метрів у діаметрі. Немов хтось зумисне «висвердлив» землю величезним коловоротом. У її синьо–зелені води жерці майя скидали жертви, щоб вмилостивити богів. Сьогодні до неї не підступитись — краї в деяких місцях обрушилися. Ми все ж намагаємося наблизитися до неї. Can i help you? — лунає голос позаду нас. З острахом озираємось і бачимо жінку, яка жваво прямує в наш бік, жестикулюючи руками. А, це вона про фото: хоче зняти нас разом на тлі криниці майя. Добре, що не вмилостивити богів...
Ми стояли на вершині піраміди і дивилися на море джунглів, яке розлилося зеленим руном аж до небокраю. Крізь переплетіння рослин проступали руїни пірамід і палаців, одинокі кам’яні глиби — свідки людей і подій, які давно відійшли у вічність.
Місто Ушмаль, що належить до пізньої класичної доби майя — Х століття н. е., загубилося глибоко у джунглях Юкатану, і далеко не кожен турист добирається сюди. Галявини між пам’ятками — майже безлюдні. Цим скористалися... ігуани, які фактично окупували історичний комплекс. Ледь не за кожним другим каменем, гріючись на сонці, дрімає «динозавр» завдовжки метр–півтора.
«Істориків і донині непокоїть питання: як відбувається якісний перехід від культури землеробства до цивілізації, — намагається зацікавити нас історією Михайло, коли ми, обережно ступаючи, аби не потривожити «ящурів», обходили будови історичного комплексу. — Майя — яскравий приклад такого переходу, оскільки мають три основні ознаки цивілізації: монументальну архітектуру, міста, писемність. Наприклад, знайома нам потужна Трипільська культура після кількох тисячоліть історії так і не переступила цей поріг. При цьому майя не знали металу, не використовували колесо, не мали тяглових тварин. Вони фактично голіруч будували гігантські архітектурні ансамблі. До речі, слово Ушмаль означає «тричі збудований». А надбані знання фіксували на каменях та в рукописах».
Ми блукали між мовчазних стін, підіймалися на піраміди. Розкопані, вони вже віддали свої скарби людям: і тим, що грабували їх, і тим, що розкопували. Але малюнки, якими рясніють тут стіни, не забрав ніхто. Майя продовжували жити на стінах: народ танцював, лікарі лікували, а астрономи спостерігали за небом.
«Зверніть увагу на останній малюнок, — зупинив нас «гід», коли ми вже повертали на «фінішну» стежку, і розповів: — Астрономія — «хіт» досягнень майя. Вони розрахували цикли затемнень, склали таблиці обертання Місяця і планет сонячної системи. Особливу увагу чомусь приділяли сузір’ям Близнюків і Плеяд. Скажімо, за сучасними розрахунками, тривалість року складає 365,2422 дня. Майя обчислили його в 365,2420 дня. Різниця — всього в дві десятитисячні. І вирахували вони це задовго до того, як сучасні астрономи досягли схожого результату».
Ми завмерли на кам’янистій стежці і прислухалися: довкола — лише тиша і вітерець. Пасма джунглів густо нависали над храмами, створюючи відчуття інопланетності пейзажу. Сонячні промені, пробиваючись крізь хмари, являли туристам образи того життя, що вирувало тут протягом шести століть (ІV — ІХ ст. н. е.). Археологи кажуть, що в Паленке відкопано лише три відсотки будівель — решту надійно ховає вічнозелена сельва.
Круті сходи, вирубані у камені двері — і ми заходимо в піраміду. У вузенькій кімнатці виставлено для огляду знаменитий саркофаг. Паленке — виняткове місце: 1952 року тут у надрах піраміди виявили кам’яний саркофаг. Це унікальний випадок в історії майя: вони ж бо не використовували піраміди для поховань. Знахідка в Паленке оживила теорію про зв’язки між Юкатаном і Єгиптом у давні часи і дала додатковий козир ученим, які стверджують: стародавні цивілізації Америки й Азії—Африки або походять з одного кореня, або мали значний вплив одна на одну через контакти. Відомий норвезький вчений і археолог Тур Хейєрдал, наприклад, нарахувавши між ними майже 60 спільних рис, двічі долав відстань від берегів Африки до Америки на очеретяних човнах, аби довести ймовірність таких контактів.
На вершині піраміди — ще одне, не менш відоме, місце комплексу: вкритий ієрогліфами «Храм написів» з рекордною кількістю знаків — 620. Наш «просвітитель» Михайло уважно «вчитується» у мереживо символів. «Що нового пишуть літописи?» — жартуємо ми. «Даремно смієтеся, — Міша вдавано обурюється нашою «несерйозністю». — Майя — єдиний народ в Америці, який мав цілком розвинену писемність. Іспанські конкістадори свідчать про тисячі рукописів і цілі бібліотеки. Але 12 липня 1562 року в містечку Мані спалахнув вогонь. Нові господарі Юкатану, католицькі святі отці, спалювали рукописи майя. Керував процесом Дієго де Ланда. Саме він виніс вирок книгам із незрозумілими знаками, назвавши їх сатанинськими. Ось так через релігійний фанатизм разом із димом від згорілих літописів розвіялися й надії людства розкрити таємниці загадкової цивілізації».
— І що — ніяких надій, що їх колись вдасться прочитати?
— Нині у світі збереглося лише чотири рукописи майя. І, на щастя для науковців, тисячі написів, вибитих на камені. Вчені досить швидко розібралися у календарних знаках і цифрах, а от написи майя тривалий час зберігали таємницю. Ще з другої половини ХІХ століття сотні лінгвістів намагалися знайти до них заповітний ключик. «Писемність ідеографічна — розшифровці не підлягає», — врешті резюмували вони. Лише в 1950—1960–х удалося розпізнати, що знаки майя діляться на алфавітні, складові, знаки–ідеограми та знаки пояснень, тобто писемність майя ієрогліфічна. Допіру виявлено понад 800 ієрогліфів, дві третини з яких розшифровано. Зміст написів найчастіше стосується історичних подій. І все ж сучасні знання про спосіб думок стародавніх майя — лише крихітні фрагменти загальної картини.
Парк Чапультепек розкинувся майже в центрі Мехіко. Тут любителі історії можуть побачити невеличкий ставочок — це все, що залишилося від колись велетенського озера ацтеків. Але поза конкуренцією — Національний музей антропології, в якому зібрано величезну кількість історичних експонатів народів Мексики: від черепків і кісток до знаменитого календарного «Каменя Сонця». No flesh, — не втомлювався повторювати наглядач музею, який мусить стежити за «капосними туристами». Відомо — фотоспалахи не йдуть експонатам на користь. Але ми таки (каємось!) не втрималися. Щойно охоронець вийшов до іншої зали, як фотоапарат «викрав» велетенський базальтовий моноліт діаметром 3,5 метра і вагою 24,5 тонни у свою пам’ять.
Початок календаря майя губиться десь у перших століттях до нашої ери. Його винахід тісно переплетений із накопиченням математичних знань. Почавши з конкретного (одна людина — двадцять пальців), майя створили двадцятиричну систему рахунку й оперували восьмизначними цифрами. Нуль придумали задовго до індійців і арабів. Найбільша цифра створена і, як кажуть науковці, записана про запас — 64 000 000.
Навіщо народу, який ледве вийшов із кам’яного віку, такі цифри? «Насамперед, для літочислення, — переконує нас Михайло. — На одній зі стел жерці записали початок роду людського — 5 041 738 рік до н. е. А історія майя розпочалася 3113 року до н. е. Зафіксована в календарі майя й інша дата, що досі викликає палкі суперечки у світі: 2012 року, згідно з пророцтвами майя, завершується епоха П’ятого сонця, що тривала 5126 років. Тоді буцімто має статися катаклізм. Фаталісти вважають, що майя передбачили кінець світу, а оптимісти сподіваються на початок ери духовного відродження. Словом, пророкування майя пов’язане зі зміною ходу історії».
«А як же чемпіонат Європи з футболу, який готує наша країна?» — захвилювалися ми. «Встигаємо, — заспокоїв нас історик, — день «Х» майя призначили на 21 грудня».
Людські черепи — символ смерті — популярна тема в мистецтві майя. У Чичен–Іці є навіть стіна черепів. Проте не вона головний об’єкт уваги у цій сфері, адже існує воістину легендарний череп, який справедливо вважають одним із найзагадковіших предметів майя й історії людства.
1927 року, шукаючи у місті майя Лубаантун сліди Атлантиди, Фредерік Мітчел–Хеджес і його прийомна донька Ганна натрапили на дуже дивний артефакт: ідеально виконану копію черепа у натуральну величину, висічену з цілісного кристала кварцу. Після його вивчення вчені схопилися за голову. «Це неможливо зробити, не розкришивши кристал», — говорили вони. «Навіть за допомогою лазера», — вторили їм колеги вже з часів науково–технічного прогресу. Фахівці з фірми «Х’юлет–пакард» після аналізу знахідки тільки розвели руками: «Ця штуковина просто не повинна існувати. Вона б неминуче розвалилася при первинній обробці. Чому цього не сталося, уявити неможливо. На черепі не виявлено ані найменших слідів механічної обробки. Щоб так відполірувати цей надзвичайно твердий матеріал, потрібні сотні років. Жодна з сучасних технологій не здатна створити точну копію людського черепа з цілісного шматка кварцу».
Проте кришталевий череп — реальність, яку в Музеї американських індіанців у Нью–Йорку може побачити кожен бажаючий. Крім того, багато людей відчувають енергію, що йде від експонату, викликаючи яскраві незвичайні стани свідомості.
«Люди — кумедні істоти! Взяти хоча б оцих майя: в пралісі, де все поросло мохом і від вологи кришиться й розвалюється, зводять піраміди, храми... Навіщо? Просто диву даєшся, як вони попритягували сюди оті величезні кам’яні брили, адже якщо вони не знали колеса, то не знали й підйомних блоків. І склепінь також! Вони не мали жодної техніки, зате мали безліч богів; кожні 52 роки у них просто починалося нове літочислення — вони трощили весь свій посуд, гасили у всіх печах вогонь, потім брали у храмі новий вогонь, розносили його по всій країні й заходжувалися ліпити нові горшки; народ, який раптом покидає свої міста (не руйнуючи їх) — просто з релігійних міркувань, — і вирушає в дорогу, щоб через 50 чи 100 миль десь у таких самих джунглях збудувати цілком нове місто–храм...»
Майя використовували три арифметичні символи: крапка означала одиницю, тире — п’ять, а стилізована мушля — нуль, що дало їм двадцятиричну систему рахунку. Поняття нуля, яке є одним із вражаючих досягнень людської думки, майя винайшли на сотні років раніше, ніж інші цивілізації. На відміну від нашої системи, де цифри розташовуються горизонтально, майя зображували цифри вертикально. Перше нижнє зображення означало одиниці, друге — двадцятки, третє — 400, четверте — 8 000, п’яте — 160 000 і т. д., тобто цифри, кратні 20 так як у нашій системі цифри кратні 10. Відгадайте, яка цифра зображена на малюнку?
Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>
...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>
На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>
Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>
Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>
Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>
