Підніміть мені повіки

Сьогодні існує багато способів допомогти хворій людині ходити, чути й бачити, однак ніхто ще досі не потурбувався про пацієнтів, які не можуть посміхатись чи моргати очима. Але ці дії також важливі для повноцінного життя. Багато людей у всьому світі втрачають можливість керувати м’язами обличчя. Це трапляється внаслідок травм та інсультів, а люди з синдромом Мьобіуса мають параліч нервів обличчя від самого народження. Причому така патологія впливає не тільки на естетичний вигляд хворого. Бідолаха, який втратив здатність керувати мімічними м’язами, може, врешті, втратити і зір. М’язи, що відповідають за моргання, атрофуються, людині не вдається заплющити око, слизова органа зору пересихає, починаються незворотні зміни, а там і до сліпоти недалеко...

Фахівці Університету Каліфорнії у Девісі, хірурги Тревіс Толлефсон та Крейг Сендерс спільно з Анхоє Вонг–Фой зі Стенфордського дослідницького інституту вирішили допомогти таким хворим. Вони розробили штучний м’яз, який уже «навчив» підморгувати мишей–піщанок. Дослідження, проведені на трупах, також підтвердили ефективність винаходу. Як сповіщає канал Дискавері, на черзі живі люди.

До сьогодні, якщо одне з повік втрачало рухливість, лікарі проводили таку операцію: у повіко імплантували півтораграмовий шматочок золота, а той власною вагою опускав захисну «пластинку». Для того щоб розплющувати травмоване око, фахівці використовували м’язи здорового органа. Були спроби імплантувати донорські м’язи, але тоді обличчя виглядало неприродно, а чужі м’язи організм часто відторгував. Каліфорнійські вчені пішли іншим шляхом. Вони замінили золотий «вантаж» пластинкою з «гор–тексу» — такого ж матеріалу, який використовується для виготовлення водостійкого одягу. До пластинки під’єднали власне штучний м’яз — своєрідний «бутерброд» із двох пластинок чорного кремнію та смужки еластичного полімеру між ними. Коли на пластинки подається напруга, вони притягуються одна до одної і стискають полімер, а коли струм зникає, полімер відпружується. Таким чином імітується стискання та розслаблення звичайного м’яза.

Учені вже випробували свою розробку на мерцях і змусили їх кліпати очима та навіть посміхатися. Наразі фахівці працюють над батареєю для штучного м’яза. Оскільки м’язу не потрібно багато електроенергії, вона буде зовсім невеличка — завбільшки з п’ятак. За основу візьмуть елементи живлення для кардіостимуляторів.

«Однак головною загадкою є підключення штучного м’яза до живого нерва. Ще нікому в світі не вдавалося це зробити», — каже Анхоє Вонг–Фой. Науковці впевнені, що їхня плідна праця дозволить швидко розв’язати цю проблему та дозволить людям скористатись новою технологією.