Криза як шанс

Вітчизняна цукрова галузь уже третій рік працює «стабільно» — зі збитками. Як наслідок, аграрії постійно зменшують площі під цукровим буряком, а через брак сировини закриваються заводи. У сезоні–2009 до цих бід додалися ще подорожчання газу і транспортних перевезень. Отже, собівартість солодкого піску невдовзі зросте, а відтак — і його ціна в торговельних мережах.

«Цукрові поля» зменшуються на очах

Аграрії поступово відмовляються від вирощування цукрового буряку — на користь економічно вигідніших культур. «Собівартість цукрового буряку не покриває затрати. Зараз у гектар треба вкласти 12—13 тисяч гривень, а заробити на ньому можна буде близько 11 тисяч гривень. Крім того, ще незрозуміла ситуація з ПДВ: якщо з нас ще вираховуватимуть 20 відсотків податку, то прибуток з гектара зменшиться ще на 2—2,2 тисячі гривень», — розповів «УМ» заступник голови ПСП «Агрофірма «Горинь», що в Тернопільській області, Йосип Гасюк.

Голова підприємства пояснює — така ситуація склалась через кризу: подорожчав газ, пропорційно до нього піднялася ціна й на добрива. Окрім того, насіння підприємство закуповувало за кордоном, розрахунки велись у євро. Та й техніка, і запчастини переважно імпортні. Теперішній же курс валюти пропорційно піднімає й собівартість продукції. «Навіть виділення державних дотацій по 1,5 тисячі гривень на гектар ситуацію не врятують. Затрати залишаються більшими за прибуток», — підсумовує Йосип Гасюк.

Повністю відмовлятись від вирощування цукрового буряку в агропідприємстві не планують: готові знову сіяти буряк, однак не раніше, ніж виробництво знову стане хоч трохи прибутковим.

Щорічне зменшення посівів цукрового буряку — це вже характерна риса цукрової галузі країни: з 1990 року його виробництво зменшилося майже на 70 відсотків. Торік аграрії засадили солодким буряком лише близько 400 тисяч гектарів — підрахували в Держкомстаті. Цього ж року посівні площі можуть скоротитись ще більше, до 350 тисяч — прогнозують в Асоціації «Укрцукор». Головними причинами експерти називають: відсутність оборотних коштів у селян та низькі закупівельні ціни на буряк.

Навіть «кити» худнуть

Чим менше буряків — тим менша кількість заводів їх перероблятиме. Зокрема, цього року зупиниться й один із найпотужніших цукрових заводів Харківської області — ВАТ «Куп’янський цукровий комбінат». «Причин багато, проте одна з основних — нестача сировини. Цукрового буряку виростять значно менше — близько 100 тисяч тонн при мінімальній потребі хоча б 250—300 тисяч», — розказав «УМ» генеральний директор Куп’янського комбінату Юрій Дюженко.

Проте, за словами гендиректора, не останню роль відіграло й подорожчання газу. Власники заводу підрахували, що для купівлі енергоносія для підприємства доведеться витратити близько 37 мільйонів гривень.

Переробляти цукор нового врожаю цього року Міністерство аграрної політики дозволило 70 цукровим заводам. Однак в асоціації «Укрцукор» підрахували: з усіх заводів, які отримали квоту на виробництво цукру в новому сезоні, не зможуть працювати щонайменше 16.

«Відсутність кредитних ресурсів призвела до того, що цукрові підприємства не можуть забезпечити себе обіговими коштами і змушені переходити на давальницькі та бартерні схеми. Враховуючи дуже складне фінансове становище і скорочення посівів цукрового буряку, цього року ще 20—30 заводів будуть закриті», — прогнозує голова асоціації «Укрцукор» Микола Ярчук.

За словами голови асоціації, за підсумками 2008 року рентабельність виробництва цукру становила мінус 2 відсотки. І виною тому — низька внутрішня ціна на продукт. За підрахунками асоціації, загальний збиток цукрових підприємств торік перевищив 1 мільярд гривень.

І якщо в минулі роки закривались переважно невеликі цукрові підприємства, то цьогоріч консервувати заводи змушені й великі агропромислові холдинги. Так, «Цукровий союз «Укррос», який контролює сім цукрозаводів, уже повідомив про закриття двох із них.

Зіб’ють ціну газом

Щоб зменшити збитки цукрозаводів, Міністерство аграрної політики планує знизити тарифи на залізничні перевезення цукрового буряку, повідомив перший заступник міністра аграрної політики Юрій Лузан. За його словами, ці тарифи будуть зменшені наполовину. Також аграрне міністерство планує запровадити пільгові тарифи на газ для цукрових заводів на період сезону переробки.

Здешевлення газу, звичайно ж, спричинить зниження собівартості. «Кожен рік приносить якісь нові негативи для галузі, тому щороку все менше виробників займаються цукром. І якщо не робити якість поступки, то ми будемо 100–відсотково залежними від імпорту. При цьому немає гарантії, що імпорт буде дешевим. Усі ці кроки — вимушена реакція влади на ті структурні зміни, що відбуваються в галузі, — сказав «УМ» керівник групи експертів Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Володимир Лапа. — Також якщо залізничні тарифи знизяться, може з’явитися економічна доцільність вирощувати сировину навіть далеко від переробних підприємств». Таким чином, міркує експерт, додатковий стимул для вирощування буряку отримають незалежні аграрні підприємства, які через незадовільну кон’юнктуру займають лише від 10 до 40 відсотків ринку.

Буряк і гривня перемогли тростину

Через зменшення посівів і кількості виробленого цукру кіло солодкого піску, швидше за все, подорожчає, прогнозують експерти. За останні три роки ціни на більшість видів харчової продукції суттєво зросли, тоді як цукор увесь час тримався в ціні в опті в межах 3—3,5 гривні за кілограм. «Якщо врахувати, що собівартість виробництва в останні роки суттєво збільшилась, то й зростання цін до 3,5—4 тисячі гривень за тонну бурякового цукру є логічним», — відзначив аграрний аналітик.

Раніше ціну на внутрішньому ринку «збивав» експорт значно дешевшого тростинного цукру. Однак у цьому сезоні він суттєво подорожчав — через валютні коливання. «Для того щоб завезти цукор–сирець в Україну, переробити його й отримати такий–сякий прибуток, ціна має становити щонайменше 3,8 тисячі гривень за тонну», — стверджує Володимир Лапа. Зважаючи на те, що цей тростинний цукор не буде надто дешевим, він не стане гільйотиною для цукрової галузі, як торік прогнозували спеціалісти. Йдеться про ввезення цього року 260 тисяч тонн цукру–сирцю, які ми зобов’язані переробляти відповідно до взятих на себе СОТівських зобов’язань.

Подорожчання тростини, з одного боку, знімає ризик для внутрішніх виробників: тростина вже не «тиснутиме» демпінгом на вітчизняний продукт. Та при нестачі власного цукру тростинний стане досить дорогим задоволенням для споживачів.

Ввезення тростини не становить загрози для вітчизняних виробників, а й навіть допоможе їм. «Якщо тростинний будуть продавати по 3,8—4 тисячі гривень за тонну, то цукрові компанії навіть матимуть певні резерви прибуткової роботи», — вважає аграрний експерт. З іншого боку, тростина стане підстраховкою на випадок нестачі власного цукру, допоможе уникнути дефіциту і не дасть цінам підскочити до семи–восьми гривень за кіло.