«Китай» у Вишневому

Коли з’явився перелік прізвищ жінок з усієї України, які удостоїлися почесного звання «Мати — героїня», згідно з черговим президентським указом, не могло не привернути уваги, що відразу шість із них походять із села Вишневого Криничанського району на Дніпро­петровщині. При цьому чотири мають прізвище Малюк. У селах численні родини — носії одного прізвища — не рідкість. Проте у Вишневому все вийшло не настільки прозаїчно, а за великим рахунком — просто вражаюче. Адже в усіх цих панянок Малюк чоловіки — рідні брати. Більше того вони доводяться рідними братами і ще двом новоспеченим матерям–героїням, які носять прізвища Варивода і Цабан. Отож маємо феномен ще той. Шість матерів–героїнь з однієї родини! Себто 47 (!) дітей, що доводяться одне одному якщо не рідними братами та сестрами, то двоюрідними вже точно.

64 онуки і десять правнуків — на двох!

Але й це ще не все. У вищезгаданих чоловіків новоспечених матерів–героїнь Малюк і їхніх сестер Ганни Вариводи та Людмили Цабан є ще шість (!) рідних братів і сестер. Загалом дванадцятеро! А їхня мати Ольга Демидівна Малюк звання «Мати — героїня» отримала ще у радянські часи. Пам’ятний документ, підписаний головою Верховної Ради СРСР Підгорним та секретарем Георгадзе, вона зберігає дотепер. Як і ордени «Материнська слава» т­рьох ступенів. На сьогодні ж Ольга Демидівна разом зі своїм чоловіком Олексієм Семеновичем неабияк пишаються, що мають 64 онуки і десять правнуків.

Саме село Вишневе засноване тільки у 1928 році. Тоді з Романкового, яке нині є передмістям сучасного Дніпро­дзержинська, та Аулів (легендарний Аульський плацдарм пам’ятаєте? — Авт.) сюди перебралися п’ять родин, що отримали тут землю. Під пагорбом збудували хати й так і вкорінилися. Проте поселення спершу розвивалося зовсім не інтенсивно. Нині ж тут садиб аж 90. Та й свою нинішню назву село прибрало років сорок тому. А трьом вулицям дали імена і того пізніше. Як пригадує Олексій Малюк, Центральну так назвали тому, що проходить по центру села, Підгірну — бо проходить під горою, а Миру — бо чотири бабусі, які мешкали на ній, постійно між собою сварилися.

Тим же, що Вишневе стало таким собі українським Китаєм ( з огляду на те, що у цій східній країні не знають, що робити з шаленою народжуваністю), насамперед доводиться завдячувати подружжю Малюків. Як розповів Олексій Семенович, він із самого дитинства був людиною глибоко віруючою, що в радянські часи зов­сім не віталося — його батько саме за віру відбув шість років ув’язнення. Сам Олексій Семенович усе життя відпрацював водієм або механізатором. Причому у Вишневому шофером, як він висловлюється, став першим в історії села. Тепер же тут, складається враження, все життя–буття пов’язане з родиною Малюків. Бо більшість дітей та онуків–правнуків Ольги Демидівни та Олексія Семеновича мешкають якщо й не у Вишневому, то десь неподалік.

«Телевізори є — тільки антен немає»

Ще один цікавий факт для порівняння: Степанівську середню школу нині відвідують 165 учнів, а лише у шістьох «героїчних» родинах Малюків, Цабанів, Варивод нащадків нараховується 47. Себто добрі 30 відсотків. Не дивно ж, що Степанівська та розташована неподалік Аульська школи за цих дітей по–доброму конкурують. І питання не лише в кількості учнів, яку, зрозуміло, хочеться бачити якомога більшою, а і в їхній, так би мовити, якості. Діти з цих родин відзначаються своєю вихованістю, старанністю, невибагливістю, дисциплінарних проблем із ними ніколи не виникає.

На все Вишневе — лише один магазин. Колись був, щоправда, клуб, але й той розвалився. Олексій та Ольга Малюки на це дивитися спокійно не змогли і поступово на руїнах занепалого вогнища культури звели молитовний будинок, де тепер можуть поміститися і двісті людей. Тут же і трапезна на 140 місць, і недільна школа, яку відвідують щонайменше 30 дітлахів. Мають люди гітари, піаніно, залюбки співають …

Як каже Олексій Малюк, у них є все, окрім спиртного і танців, бо «Бог та Ісус не танцювали». Ні в кого з віруючих немає й… телевізорів. Щоправда, вони щодо цього висловлюються інакше. Мовляв, телевізори є — антен немає. Фільми у Вишневому дивляться залюбки у запису, бо тоді батьки мають можливість проконтролювати зміст цього відеоматеріалу, тоді ж як через антени на екрани потрапляє чимало такого, що дітям дивитися неприпустимо.

Отож у розумінні вихованості та добропорядності Вишневе слід вважати селом зразково–показовим. Коли хтось якогось коника і викине, то точно не віруючі. Хоча, за злою іронією долі, і цю родину лихі люди не обминули. Саме у лютому, коли вийшов президентський указ, невідомі викрали у родини дві корови–годувальниці. Від нещасних знайшли тільки, як кажуть, ніжки та ріжки. Проте від правоохоронців поки що вісток про виявлення зловмисників немає.

Виживала ця незвичайна родина тільки завдяки наполегливій праці. До того ж на початку 90–х вони отримали 15 гектарів землі, яку здавали в оренду. І тільки тепер вирішили на ній господарювати самі. Мають для цього і дещо з техніки, і відразу три мікроавтобуси, які з любов’ю називають «бусіками». Що цікаво, першого з них, на якому було так і написано: «З любов’ю до дітей», подарували від імені Президента України Віктора Ющенка.