Коли експерти на перекурі,

Дивна властивість економічної кризи: вона створює проблеми не тільки тим, у кого не вистачає грошей, а й громадянам, у яких раптом з’являються «зайві» гривні. І тоді питання: «А де ж їх зберігати?» — примушує надовго замислитися. Проти варіанту «під подушкою» — інфляція і зростання квартирних пограбувань, проти банківського депозиту — загроза появи тимчасової адміністрації від Нацбанку. З іншого боку, банки нині пропонують таки непогані відсотки, які дозволяють зберегти кревні від знецінення. Але при цьому не дають певності, що одного недоброго дня ваші тисячі не заморозять наказом НБУ заради стабілізації, поліпшення і подібного загального добра.

Відповісти на запитання — який банк нині надійний, а який не дуже — не беруться навіть провідні експерти. Бо всі методології, якими вони звикли користуватися, вже не діють, а принципи та методи змінилися. Ось нещодавно, одне з ділових видань надрукувало топ–рейтинг надійності банків: два наших державних, «дочка» «Сбєрбанка Росії», «Райфайзен Аваль», «Сведбанк», «Сіті банк», «Укрсиббанк». Далі «ІНГ Банк», «Укрсоцбанк», «Форум», «ОТП Банк» та інші. Минуло зовсім небагато часу, і в цей перелік, мов ніж у тепле масло, втрутилося міжнародна рейтингова агенція «Moody’s». Міжнародні аналітики вирішили переглянути рейтинги одразу п’яти українських банків — у бік зниження, звичайно. До «п’ятірки від Moody’s» потрапили чотири фінустанови, які в нас вважають одними з найнадійніших: «ОТП», «Райфайзен», «Укрсиб» та «Укрсоц». П’ятий — «Ві Ей Бі». Зниження рейтингу, якщо воно трапиться, звичайно, не кінець світу і навіть не банкрутство, але така розбіжність в оцінках — серйозна ознака загальної нестабільності системи.

Аби нині ризикнути стати вкладником та не приймати валідол перед кожним початком ділових новин, варто знати кілька моментів. Так, у непевні часи виживуть не обов’язково великі банки, а надійні. Це можуть бути дочірні структури великих іноземних банків, за плечима яких — потужна західна фінустанова. Або навіть зовсім невеликий банк, який обачливо, не ризикуючи, вкладав отримані від клієнтів кошти. Скажімо, якщо ви добре пам’ятаєте ще недавню рекламу одного потужного банку, який позиціонував себе лідером іпотеки в Україні, то рішення стати його вкладником — принаймні до завершення іпотечної кризи — виглядає дещо ризикованим. Експерти радять вивчити також структуру кредитів. Якщо банк свого часу охоче давав у борг в іноземній валюті, а його власники не перебувають у Європі, то дуже ймовірно, що коли доведеться повертати борг (левову частку позичок наші банки мають сплатити в другій половині 2009, першій половині 2010 років), його акціонери відчують потилицею дихання дефолту.

Утім солідний західний банк за спиною з недавнього часу також не панацея: криза гуляє там люто. І якщо ситуація з недавнім грандом світового фінансового ринку набуватиме ознак критичності, він може просто відмовитися від української «дочки» — так само, як кризові керуючі від НБУ закривають філії комерційних банків, у яких працюють: для економії коштів. Російські банки на цьому тлі — виняток. З одного боку, приємний, з другого — небезпечний. Адже фінансові зобов’язання їхніх фінустанов, як твердить агресивна реклама, нібито гарантує уряд. Тобто стабілізаційний фонд РФ, створений ще за часів дорогої нафти. Але ... може й не гарантувати. Якщо буде таке політичне рішення. За умов, скажімо, що ф’ючерси поповзуть донизу, газ подешевшає (акції «Газпрому», до речі, впали за місяць на 24%) або просто зміняться економічні пріоритети. Адже договір із вами підписав керівник філії у Києві, а не Володимир Путін особисто...

За українськими держбанками стоять хоч і не такі потужні, але валютні резерви. На скільки їх вистачить в умовах безнадійного, але активного рятунку гривні — не знає ніхто. Менеджмент у «державників» неризиковий: цінними паперами не захоплювалися, у валютні хащі не залазили, плюс грошей торік заробили чимало. Але, з іншого боку, де гарантія, що уряд не «попросить» їх залатати якусь дірку на кшталт дефіциту «Нафтогазу» або покрити чергову соціальну ініціативу?

До когорти «умовно державних» можна зарахувати ще банки, за якими стоять ну дуже потужні вітчизняні фінансові групи. Адже якими б не вийшли результати виборів, малоймовірно, що від них постраждає, скажімо, найбагатша людина України і його компанія, зареєстрована в Донецьку. А також банк, підконтрольний цій структурі.