А вночі приходить інфляція...

Ставлення людей до якоїсь події чи явища інколи є важливішим, ніж об’єктивна реальність. Тому різноманітні соціологічні дослідження іноді стають визначальними під час ухвалення глобальних рішень. Особливо в нинішній «передвиборчий» рік. Учора відома світова компанія PBN оприлюднила результати останнього опитування українців (разом із компанією GFK) на тему «Яка проблема вас найбільше хвилює?». Результати вийшли очікувані, хоча від того не менш симптоматичні.

«Міліція та двірники, терміново на вихід!»...

Такі дослідження PBN проводить щомісяця. Березневі дані показують: українці стрімко міняють свої пріоритети у бік прагматизму, водночас стають стурбованішими, намагаються покладатися на себе та демонструють певну непоінформованість щодо дійсного стану справ. Скажімо, якщо у січні 5,3% опитаних переймалися напруженими міжнародними стосунками, то нині їх частка зменшилася до 3,7%. Або якщо у перший зимовий місяць проблеми забрудення навколишнього середовища хвилювали 7,5% респондентів, то у березні — тільки 6,6%. Приємно, звичайно, що мешканці нашої держави не перестали думати про завтрашній день — якість освіти хвилює, як тоді, так і тепер, близько 6% опитаних.

Натомість відсутністю доступного житла — попри обвальне падіння вартості квадратних метрів (!) — люди стали перейматися менше: з 8,7 до 8,1% опитаних. Мабуть, за підрахунками наших співгромадян, їхній добробут погіршується швидше, ніж падає вартість нерухомості.

Натомість громадяни України більше турбуються високою смерт­ністю та низькою народжуваністю — 6,6 замість 5,7%. Показник дуже цікавий і демонструє, радше за все, психологічний дискомфорт та незахищеність людини, яку вона відчуває в умовах кризи. Адже статистичні дані свідчать про зовсім протилежну динаміку: вперше за багато років у деяких регіонах України народжуваність перевищила смертність! «У плюси» вийшли місто Київ, Закарпаття та Рівненщина, а інші області — Волинь, Прикарпаття, Буковина — скоротили «негатив» до мінімального.

Українці, хоча й невдоволені вітчизняною медициною, але, мабуть, не чекають від неї вже нічого доброго — рейтинг «мінус 16%» залишається стабільним. Водночас байдикування комунальних служб викликає серйозне роздратування: роботою цих служб не задоволені вже 13,3% (було 9%). Але навіть на цьому тлі виразно помітно, як розчарувалися громадяни нашої держави бездіяльністю правоохоронної системи та зростанням злочинності — попри чудово організовані піар–акції їхнього керівництва. Якщо в січні невдоволених роботою людей у погонах було 21,1, то нині — 27,8%. «Дзвіночок» для харизматичних очільників силових відомств — більш ніж гучний. Як і необхідність розуміти, що самого гасла «Міліція з народом» нині недостатньо, люди прагнуть реальної роботи. У якому саме напрямі? Ну, скажімо, кількість невдоволених поширенням наркоманії та алкоголізму за якихось два місяці зросла більш як у півтора (!) раза — з 10,1 до 16,7%.

Нас не надуриш!

Третина українців вважає: владі байдужі їхні проблеми! І ця цифра апатії і розчарування упродовж останнього часу практично не змінюється... Цікавий результат, особливо, як для старту виборчого марафону. Нині 16% українців (нещодавно було 12%) вважає, що все могло б бути краще, якби політики вміли домовлятися між собою. Тому надмірні амбіції лідерів великих та малих політсил займають доволі таке «призове» дванадцяте місце в переліку факторів, які найбільше непокоять пересічного українця. Натомість корупція і хабарництво «псує кров» п’ятій частині осіб з українським паспортом (ще в січні було 14%). А майже половина всіх громадян нашої країни (ще в січні було 44,2%) стверджують: на другому місці всіх бід — криза управління та відсутність порядку (!) в країні.

Та найбільше непокоять українців економічні негаразди, — звучить як вирок уряду леді Ю. Так, інфляцією та зростанням цін переймаються вже 61% опитаних! І кількість опитаних, що ставить на перше місце зовсім не головну проблему економічного розвитку, постійно зростає. При цьому реальний показник інфляції в країні... зменшується. Скажімо, якщо минулого року відсоток знецінення грошей становив майже 23%, то в нинішнього експерти прогнозують 20 або й навіть 15 відсотків. Але цей фактор, який зазвичай супроводжує спад ВВП, не додає оптимізму. То ж серед своїх головних бід понад 35% респондентів називають нестабільний курс гривні, безробіття та нестачу грошей, аби нормально жити та не влазити в борги. Приблизно така ж кількість людей розуміє, що є голов­ною причиною цих явищ, — спад економіки. Ним, виявляється, переймається майже третина українців. А рівень ділової активності, як не крути, — категорія об’єктивна! Й уряд, які б гасла він не придумував, буде важко «заштрихувати» цю реальність передвиборчими плакатами. Нехай і дуже яскравими.