І не сміх, і не гріх

Одразу після визначення календаря кваліфікаційного турніру «мундіалю»–2010 в Україні звернули увагу, що один із головних для нашої команди матчів припадає на народний День сміху. Казали — подивимося, хто, ми чи англійці, сміятимемося після фінального свистка. Насправді на стадіоні «Уемблі» в присутності 85 тисяч глядачів усе вийшло якось буденно й закономірно — одна з найсильніших збірних світу в рідних стінах обіграла європейського середняка.

Хроніки «смішного» дня

У Англії є свій день дурня, тому даті 1 квітня на Туманному Альбіоні не приділили великої уваги. Натомість жартувати намагалися українці. Гравці нашої збірної сяяли посмішками на тижневому зборі в Лондоні, в інтернеті з’явилася «інформація» про арешт Руні й Джеррарда після бійки в барі, а в столичному Палаці мистецтв «Україна» давав концерт Михайло Жванецький. Свій виступ гуморист–ювіляр закінчив за кілька хвилин до матчу — очевидно, також поспішав подивитися трансляцію.

У протилежному таборі панував робочий настрій — суворий Фабіо Капелло розслабитися нікому не дозволяв. Недаремно після провалу родоначальників футболу в кампанії до Євро–2008 англійська федерація запросила італійця на пост керманича збірної. Красивою грою команди Капелло ніколи не «страждали», зате визначних вершин досягали. Згадаймо хоча б два відрядження італійського фахівця до «Реала» — двічі йому вдавалося за один сезон повернути «вершковим» чемпіонство в Іспанії, але контракт із ним у Мадриді не продовжували, бо гра команди заради набирання очок не влаштовувала фанатів.

Залишився вірним своїм переконанням «Міс­тер результат» і в Британії. Задля задоволення смаків уболівальників сеньйор Фабіо дав своїм підопічним «відірватися» минулої суботи в товариській зустрічі на нещасних словаках, а в офіційному двобої з Україною зробив ставку на позитивний підсумок. Маючи під рукою висококласних і розумних виконавців, можна було без остраху йти на такий крок.

Позавчора, незалежно від того, чи шанують команди день сміху, чи ні, усі товариські й офіційні матчі починалися з сумної традиції. Цього разу хвилиною мовчання футболісти вшанували пам’ять жертв суботнього нещастя в Кот д’Івуарі. Тоді перед початком кваліфікаційного матчу ЧС в Абіджані між івуарійцями й збірною Малаві в тисняві загинули 19 чоловік.

Комплекс великих

Найбільшим здобутком українців у протистояннях із грандами європейського футболу залишається домашня перемога 1996 року над португальцями (2:1). Збірних же Іспанії, Італії, Франції, Німеччини, Англії «синьо–жовті» ніколи не обігрували, декілька разів відстоюючи нічию. Ни­нішнім опонентам наша збірна двічі здалася в гостях, у Лондоні й Ньюкаслі, з загальним рахунком 0:5. Цього разу «розмочили» рахунок, але знову програли.

Напередодні зустрічі фахівці губилися у здогадах, яку ж схему гри обере тренерський штаб гостей. Скажімо, Йожеф Сабо радив своїм молодим колегам виставити двох опорних півзахисників, але й двох форвардів. «Якщо будемо сподіватися на нічию, обов’язково програємо», — твердив колишній керманич збірної й «Динамо». Олексій Михайличенко пішов ще далі. У центрі півзахисту він підготував англійцям потужний кулак у вигляді пітерця Анатолія Тимощука та «металістів» Валентина Слюсара й Сергія Валяєва. Групу атаки складали фактично лише троє — півзахисник Олександр Алієв, відтягнутий форвард Артем Мілевський і єдиний чистий нападник Андрій Воронін. Андрій Шевченко, який не має практики в «Мілані», очікувано залишився на лаві запасних.

Коментуючи побудову командної гри, Михайличенко казав, що намагався наситити середину поля, аби якомога більше заважати атакувальним потугам господарів. Власне, подібну тактику Льосік обрав і восени в домашньому двобої з хорватами, коли головним для нього було — не програти. Від цього, звісно, шанси українців у атаці значно збідніли. Справді, можна сказати, що зіркові півзахисники Стівен Джеррард і Френк Лемпард на оновленому «Уемблі» не сяяли, як не надто активно діяв і правофланговий Арон Леннон. Але вони й не тягнули ковдру на себе, а підпорядкували свої дії командним інтересам, чого й вимагав Капелло.

Самого бажання замало

Українці, як і обіцяли, продемонстрували велике бажання битися за перемогу. Той же Воронін раз по раз ганявся за м’ячем навіть у безнадійних ситуаціях, стелився в підкатах, по–англійськи не жалкуючи ні себе, ні суперників. Чергова дуель найкращого форварда «Герти» з захисником «Челсі» Джоном Террі завершилася для українця травмою носа — за попередніми даними, переломом. Тому саме нашого «німця» й замінив Шевченко, вихід його як джокера планувався заздалегідь.

Наші переважно стримували атаки англійців, а в діях попереду до перерви можна відзначити лише непоганий удар здалеку Тимохи. У грі українців відчувалася скутість і напруга, що, схоже, й не дозволяло проявити їм свої найкращі якості. Складалося враження, що в клубах хлопці діють краще, ніж за збірну. Але ж там і інші тренери.

Господарі потроху пристрілювалися, особливо старався «манкуніанець» Уейн Руні. А своє вони взяли коронною зброєю — розіграшем стандартних положень. У першій половині матчу центральні оборонці Дмитро Чигринський і Тарас Ми­халик дивним чином самотнім залишили довжелезного Пітера Крауча, у другій — Террі. А верхові дуелі при цьому програвав Мілевський, котрий, вочевидь, мав відходити при «стандартах» у власний штрафний майданчик.

На тлі контролю господарів над грою забитий Шевченком м’яч став справжнім дивом. Усе ж таки гольове чуття найкращий футболіст Європи 2004 року не втратив і вчасно опинився на добиванні після навісу Алієва зі штрафного. До речі, відтак Андрій став ще й рекордсменом за кількістю ігор у формі національної збірної (86), на один матч перегнавши Олександра Шовковського.

Відстояти нічию у «синьо–жовтих» не вийшло, а поява на полі Сергія Назаренка й Максима Калиниченка не збільшила наші шанси відігратися. Тепер вирішальним у кваліфікації для збірної України стає червневий поєдинок у Хорватії.

ПІСЛЯМОВА

Олексій Михайличенко,
головний тренер збірної України:

— Шкода, що ми не здобули вкрай важливих очок, хоча й були до цього близькими. Ми детально розібрали гру збірної Англії й постаралися не дати їй діяти так, як вона звикла. Попри те, що на тренуваннях ми багато працювали над діями при стандартних положеннях, усе одно припустилися помилок, які призвели до голів. Хоча, крім цього, суперник фактично не створив небезпеки біля наших воріт.

Збірна України зіграла не так агресивно, як ми планували. До того ж у діях футболістів було забагато браку — можливо, далося взнаки хвилювання, а можливо, англійці не дозволили нам зіграти активно в атаці.

Вихід на поле Шевченка був запланованим — ми хотіли його випустити, коли суперники трохи втомляться. А з перших хвилин логічно було виставити Вороніна й Мілевського, які перебувають у відмінній фізичній готовності.

В Англії більше за всіх шансів фінішувати на першому місці в групі, але говорити про це як факт ще зарано. Наразі ми пройшли лише половину дистанції, тому не треба поспішати з висновками.

Фабіо Капелло,
головний тренер збірної Англії:

— Я задоволений і результатом, і грою — тим паче, що мої підопічні зуміли проявити вольові якості й довести матч до перемоги. У першому таймі ми діяли непогано, хоча й допускали брак при передачах, особливо це стосується останнього пасу. Не буду нікого виділяти — в цілому вдало діяла вся команда.

Суперник мене нічим не здивував. Я переглядав попередні зустрічі українців — на «Уемблі» вони діяли у своєму звичному стилі, до якого ми були підготовлені. Радий, що ми йдемо турнірною дистанцією без втрати очок, і сподіваюся, що наступні наші матчі будуть більш видовищними. У хлопців є два місяці для того, щоб покращити свою фізичну форму до офіційних поєдинків.

Джон Террі,
захисник збірної Англії, найкращий гравець матчу:

— Гадаю, наша команда заслужила цю перемогу. Попри те, що ми пізно пропустили м’яч, змогли показати справжній характер і билися до кінця, тому й вирвали три очки. Нас ніколи не влаштовує нічия, ми завжди беремося на виграш. Я щасливий, що мій гол приніс Англії успіх.

ТАБЛО

Відбіркові матчі чемпіонату світу 2010 р. Група 6

Англія — Україна — 2:1

Голи: Крауч, 29; Террі, 84 — Шевченко, 74

Англія: Джеймс, Фердінанд (Джагієлка, 88), Террі,

Е. Коул, Беррі, Леннон (Бекхем, 57), Беррі, Лемпард, Джеррард, Руні, Крауч (Райт–Філліпс, 79)

Україна: П’ятов, Шевчук, Михалик, Чигринський, Ярмаш, Валяєв (Назаренко, 61), Тимощук, Слюсар (Калиниченко, 87), Алієв, Мілевський, Воронін (Шевченко, 55)

Суддя — Клаус Бо Ларсен (Данія)

Попередження: Беррі, 10; Джонсон, 73; Бекхем, 87 — Михалик, 14

Лондон, стадіон «Уемблі» 87 548 глядачів

* * *

Казахстан — Білорусь — 1:5 (Абдулін, 9 — О. Глеб, 48; Калачов, 54, 63; Стасевич, 56; Родіонов, 88)

Андорра — Хорватія — 0:2 (Класнич, 15; Да Сильва, 35)

Турнірна таблиця:

І В Н П М О

1. Англія 5 5 0 0 16–4 15

2. Хорватія 5 3 1 1 10–4 10

3. Україна 4 2 1 1 5–3 7

4. Білорусь 4 2 0 2 9–6 6

5. Казахстан 5 1 0 4 6–16 3

6. Андорра 5 0 0 5 1–14 0

А ЩО СУПЕРНИКИ?

Ще в одній зустрічі нашої групи хорвати легко розібралися з Андоррою. Повний матч за «картатих» провів капітан «Шахтаря» Даріо Срна, а динамівець Огнен Вукоєвич вийшов на заміну на 68–й хвилині.

У Алмати змагалися команди двох колишніх радянських республік, якими керують німецькі тренери. Колектив Бернда Шторка лише в першому таймі чинив опір хлопцям Бернда Штанге, а по перерві казахи розвалилися.