Диспозиція для «чайників»

За трохи більш як півроку до президентських виборів диспозиція в українському політикумі дуже заплутана й непрозора.

Віктор Янукович ще не облишив своєї блакитної мрії — вдруге стартувати з посади Прем’єр–міністра. Але оскільки встигнути провести дострокові вибори Верховної Ради (та ще й щоб за їх підсумками більшість у парламенті здобула Партія регіонів та її союзники) майже нереально, доведеться Віктору Федоровичу використовувати таки опозиційну агітацію. Якщо, звісно, він справді балотуватиметься. Адже рейтинг Януковича — зовсім не той, що у 2004–му. Є великий ризик знову пролетіти «повз касу».

«Дербі» Янукович—Ющенко цього року, швидше за все, не повториться. На Банковій досі не визначилися з відповіддю на питання, чи слід Вікторові Ющенку йти на другий термін, маючи на старті невисокий відсотковий рейтинг. Там, зокрема, продумують комбінації з переходом В.Ю. на роботу в парламент і навіть уряд та підтримкою «наступника» під час президентської кампанії. Утім щодо «наступника» конкретики теж ще немає, та й остаточно списувати самого Ющенко завчасно.

Теоретично наступником може стати Арсеній Яценюк — це якщо Ющенко погодиться брати участь у «проекті Фірташа». Адже не секрет, що молодого екс–спікера штовхає до вершини саме олігарх Фірташ, глава «Росукренерго». І дуже непогано штовхає. Крім інформаційного ресурсу каналу «Інтер», Арсеній Петрович розвинув досить велику активність у регіонах. І саме Яценюк — єдиний із політиків першого ешелону, який в останні півроку не втрачає, а здобуває рейтингові бали. Ще трохи — і відставання Яценюка від Януковича й Тимошенко буде зовсім незначним.

Автор цих рядків ризикне припустити, що саме пан Арсеній, на думку багатьох учорашніх прихильників Ющенка й Тимошенко, може стати «меншим із лих» виборів періоду економічної кризи. Йому цілком до снаги вийти в другий тур. І, ймовірно, в обох імовірних спарингах — Яценюк—Янукович або Яценюк—Тимошенко — переможцем стане саме буковинський прагматик і цинік (у хорошому сенсі цих слів), який лише в травні досягне того віку, коли можна балотуватися в президенти.

Зараз багато хто зацікавлений у тому, щоб «викупити» «проект Яценюк», однак і Арсеній Петрович не в тім’я битий, аби підпрягатися під єдиного зверхника.

Що ж до Юлії Тимошенко, то в неї вистачає і ресурсів, і залишків колишньої популярності. Однак кажуть же розумні люди: дно нашої кризи ще попереду. А це означатиме, що лідерка БЮТ втрачатиме очки і далі й матиме блідіший вигляд порівняно і з «альтернативним» Януковичем, і з Яценюком, котрий гратиме як на БЮТівському, так і на частково «регіональному» полях.

Хто ще?

Анатолій Гриценко, який першим почав агіткомпанію на бігбордах зі своєю «Конституцією порядку»? Цей буде хіба технічним кандидатом, і ми уявляємо, якої саме кандидатки.

Олег Тягнибок? Може відтягнути зо два–три відсотки націоналістичного електорату, не більше.

Леонід Черновецький? Див. варіант із Тягнибоком, але з проекцією на «улюблених київських бабусь».

Піки Петра Симоненка й Олександра Мороза (чи іншого представника СПУ) давно позаду.

Отакий виходить передвиборчий розклад: явного лідера немає, пертурбації можливі всілякі. Не виключено, що на користь того ж Яценюка зніметься хоч Ющенко, хоч Янукович — за умови жорсткої попередньої домовленості щодо поділу на період після виборів. А є ще одна важлива деталь — конституційна реформа. Це ж така річ, що може не бути взагалі, а може бути різною, із різною нарізкою повноважень для наступного Президента.