Марина Ставнійчук: На зміну заполітизованій системі влади Президент пропонує класичний механізм стримувань і противаг

Заступник голови президентського секретаріату пояснила журналістам, що реальна мета внесення Президентом проекту Конституції полягає у системному і комплексному оновленні її положень, якими насамперед буде передбачене збалансування механізму організації влади як на центральному рівні, по горизонталі, так і по вертикалі — з огляду на реформу адміністративно–територіального устрою і місцевого самоврядування. Це класична побудова механізму стримувань і противаг: коли уряд держави через нижню палату парламенту формуватимуть політичні партії, як це і прийнято в усіх демократичних суспільствах.

Принциповою новелою є те, що склад Кабінету Міністрів буде затверджуватися тільки разом із програмою уряду.

Згідно із запропонованим проектом Конституції, парламент України — Національні Збори — складатиметься з двох палат. До складу нижньої — Палати депутатів — входитимуть 300 обраних на чотири роки парламентаріїв. Верхня палата — Сенат — покликана при реальній реформі місцевого самоврядування забезпечити представництво регіонів у центральній владі.

Проектом передбачено, що до верхньої палати у мажоритарних округах будуть обиратися по три представники від кожної області, Автономної Республіки Крим та міста Києва. Нижній поріг віку для сенаторів пропонується встановити на рівні 35 років — тобто такий самий, який визначено для кандидатів на посаду Президента України. У першому скликанні після запровадження цих змін передбачена ротація складу верхньої палати через кожні два роки (третина складу Сенату, яка буде переобрана, визначатиметься шляхом жеребкування). Відтак один із депутатів пропрацює у сенаті два роки, інший — чотири, наступний — шість. А всі подальші скликання верхньої палати сенатори вже працюватимуть на ротаційній основі по шість років.

Верхня палата спільно з Президентом ухвалюватиме рішення про призначення усіх органів державної влади, які не належать до системи урядових. Це серйозне збалансування влади. Чому сьогодні робота Верховної Ради так заполітизована? Бо відбувається обмін квотами на посади, і ті органи державної влади, які покликані виступати контрольними для уряду, формує той самий склад парламенту, що й Кабмін. Тому для ефективної роботи влади необхідний механізм стримувань і противаг.

Закон чітко визначає низку питань, які будуть розглядати на спільному засіданні обох палат, але це не стосується ухвалення законів. Зрозуміло, що закони, в тому числі й Державний бюджет України, ухвалює нижня палата, вона ж формує уряд і затверджує його програму. Уряд у свою чергу вносить на її розгляд законопроекти, тож нижня палата працює в тісному зв’язку з Кабінетом Міністрів.

Верхня палата працює у тісному зв’язку з Президентом і з ниж­ньою палатою — щодо схвалення ухвалених верхньою палатою законів. Передбачається, що право вето на закони має і Президент, і верхня палата. У тому разі, якщо вето застосовує Президент, то, як і зараз, для його подолання потрібні дві третини голосів нижньої палати. Якщо закон не схвалює верхня палата, для його повторного ухвалення достатньо простої більшості голосів.

Щодо реформування місцевого самоврядування, то Президент чітко сказав, що основною його базовою ланкою є громада. На рівні районів, областей формуються виконкоми рад, яким належить уся влада в регіоні. Виконкоми відповідальні перед радами, а всі разом — перед своїми виборцями.

Запропоноване також цікаве розширення системи форм безпосередньої демократії — за рахунок народної ініціативи, у тому числі й законодавчої. Законопроекти, внесені до парламенту у вигляді такої ініціативи, нижня палата повинна розглядати позачергово. Як механізм стримування і противаг передбачений референдум. На референдум, який призначається Президентом, може бути винесене питання скасування ухвалених парламентом законів або їх окремих положень. Конституцію також затверджує всеукраїнський референдум.