Буквально за кілька днів до остаточного вердикту, який виніс Верховний Суд України по справі банку «Слов'янський» (яку частіше називають «справою Фельдмана» — по імені цапа-відбувайла, винного лише у тому, що комусь закортіло цей самий банк з'їсти), я мала змістовну розмову з адвокатом Фельдмана Андрієм Федуром. Як завжди напередодні якоїсь важливої події, розмова вибудовувалася за схемою «що буде, коли станеться те-то й те-то». Що буде, якщо Верховний Суд залишить касаційну скаргу Фельдмана без задоволення? Ні, відказував Андрій Федур, такого статися просто не може — не потуратимуть же такому беззаконню (йдеться про вирок Фельдману) судді ВСУ! Для цього згаданий вирок є аж надто скандальним своєю непрофесійністю, а репутація судді — до того ж судді «верховного»! — надто великою цінністю, аби підставляти її під такий удар.
Добре, а на що у такому випадку зважаться судді? Наївно розраховувати на те, що вирок луганських колег, які засудили Фельдмана до 9 років ув'язнення, ВСУ скасує, підсудного — звільнить, а звільнивши, притисне до грудей і, витираючи кінчиками мантій сльози розчулення, попросить усе простити і все забути. «Я побоююсь, що Верховний Суд може прийняти «соломонове» рішення, яке виявиться найгіршим для Бориса Фельдмана, — говорив Федур. — А саме: скасувати вирок та направити справу на новий розгляд в інший суд, не звільнивши при цьому Фельдмана з-під варти. Чотири роки йшов Фельдман до Верховного Суду. Якщо направити справу на новий розгляд — це що, знову все по колу? І яким виявиться це коло? Це було б найстрашнішим рішенням для Бориса Фельдмана. Бо тоді сталося б повне фізичне знищення людини, адже не може людина стільки перебувати в умовах СІЗО, ще гірших за умови виправної колонії. Тож вирок судді мають скасувати, бо це вже занадто...»
Ні, занадто у нас нічого не буває. Ми — країна невичерпних сюрпризів. І судова колегія у складі суддів Косарєва, Земляного і Короткевича хоча і не прийняла «соломонового» рішення, яке дозволило б згаданому панству благополучно перекласти відповідальність за «справу Фельдмана» на інший суд, вона, однак, ухвалила такий вердикт, котрий не може задовольнити ані самого Фельдмана, ані його захисників. Його суть полягає у наступному: Верховний Суд України скасував обвинувачення проти колишнього віце-президента банку «Слов'янський» Бориса Фельдмана у частині ухилення від сплати податків, а також пом'якшив покарання з 9 до 5 років позбавлення волі за статтею про розкрадання майна в особливо великих розмірах.
Це — з офіційного повідомлення про результативну частину постановленого ВСУ вироку. Задумаємося над тим, що це означає для Бориса Фельдмана? Чим для нього є відмінусована половина вироку? Перше, що спадає на думку: із суто людських міркувань, Фельдман, безумовно, має радіти. Адже п'ять років у тюрмі — це не дев'ять. Тим більше якщо згадати, що чотири роки він вже відсидів, а відтак до жаданої волі лишився всього лише один рік. (Недарма, каже Федур, владі знадобився цей рік — звільнення Фельдмана мало у будь-якому разі відбутися після виборів).
Але якщо глянути на ситуацію з погляду не просто в'язня, який несподівано отримав надію на звільнення, а людини, яка передусім прагнула справедливості: чи можна радіти з того, що тобі сказали — так, ти злочинець, ти крадій, ти шахрай, але ми тебе, Бог із тобою, помилуємо? Як має почуватися будь-хто зі здоровим почуттям самоповаги після такої подачки?
Нагадаємо дуже коротко, кількома рядками, в чому звинувачували Фельдмана. У січні 2000 року проти нього та ще шести посадових осіб банку «Слов'янський» слідче управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України порушило кримінальну справу. Усім її фігурантам тоді було пред'явлено обвинувачення в розкраданні майна в особливо великих розмірах на загальну суму 11 млн. грн., зловживанні службовим становищем, що призвело до майнових збитків на суму 335 млн. грн., ухиленні від сплати податків на суму понад 5 млн. грн., службовій підробці. Артемівський районний суд Луганська в 2002 році визнав Фельдмана винним у розкраданні коштів та в ухиленні від сплати податків, засудивши його до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. При цьому, додамо, решта обвинувачених поступово залишила лаву підсудних, віддавши її у цілковите розпорядження Бориса Фельдмана.
Від першого дня ув'язнення Бориса Фельдмана і по сьогодні його захист послідовно обстоював позицію, згідно з якою всі обвинувачення проти екс-банкіра є надуманими і незаконними. Достатньо повно про це писала і «УМ». Все у цій справі було спрямоване на те, аби зруйнувати засади діяльності створеного ще у 1989 році банку «Слов'янський», який за розмірами капіталу входив у число найбільших українських банків. Банку, який привернув увагу навіть «гаранта» та його апологетів, завдяки чому удостоївся честі фігурувати у записах, зроблених Мельниченком у кабінеті Кучми.
І ось тепер ми маємо якусь половинчасту справедливість по відношенню до Бориса Фельдмана. А половинчаста справедливість, як і напіввагітність — це ніщо. «Ми ніколи не змиримося з таким рішенням», — заявив учора в коментарях для «УМ» Андрій Федур. Не змиритися — означає, зокрема, звернутися до Європейського суду з прав людини. Це буде зроблено обов'язково, обіцяє Федур. Бо хто знає, що є болючішим — просто жити з образою в душі чи жити з усвідомленням, що ті, хто образив, ще й «пожаліли» у такий самий спосіб, як Верховний Суд Бориса Фельдмана?