Український кінематограф усе більше перетворюється на пантеон, останні великі покидають цей світ, перетворюючись на легенду ще за життя, а нових великих вітчизняна кіноіндустрія не видає. У середу після тривалої хвороби на 67-му році життя помер народний артист України, лауреат Державної премії ім.Довженка Борислав Брондуков.
Усі інформагенції, подаючи біографію улюбленого артиста, відзначають, що востаннє він з'явився на екрані в 1997 році, у картині «Хиппініана, або Материк кохання», і в тому ж 1997-му третій інсульт поборов артиста остаточно, після нього він уже не розмовляв, не рухався самостійно. До цього він переніс три інфаркти, операцію з видалення гематоми мозку і два інсульти. Я особисто бачила, як Борислав Миколайович мужньо тримався і звично намагався жартувати, у 1997 році на дитячому кінофестивалі в Артеку брав участь у карнавалі з перевдяганнями, як радів він і всі навколо нього. І тільки одна жінка, його дружина Катерина Брондукова, сторожко спостерігала за артистом, хвилювалася за його стан. Для мене Брондуков востаннє з'явився на екрані у документальному фільмі Юрія Терещенка «Вічний хрест», правда, вже не як популярний комік, смішний артист із сумними очима, а як людина — немічна, хвора, але потрібна і кохана. Після перегляду цього фільму пів-Будинку кіно ховали заплакані очі, ні для кого з кіносередовища не секрет, що Брондуков хворів довго і важко, але щоденний подвиг його дружини, його очі хворої дитини, яка не може висловити все, що відчуває, — це вразило дуже сильно. Казали, що пані Катерина не дає інтерв'ю, тобто дає, але газета чи журнал мають заплатити за це інтерв'ю, вона просто нікому не скаржилась на життя, не плакалась, як доводиться їй лікувати, доглядати, утримувати хворого чоловіка, — викручувалась як могла. Через важке матеріальне становище Брондукови переїхали в Биківню, під Київ, а чотирикімнатну квартиру в Києві здавали. Звичайно, допомагали сини — 25-річний Богдан і 34-річний Костянтин, але на пенсію народного артиста велося важко. В яблуневому саду, де гули бджоли, Катерина Степанкова з екрана читала своєму Бронечці Шевченка, розмовляла з ним і казала, що дякує Богові за кожний прожитий день. Тепер його немає, сьогодні артиста поховають на Байковому кладовищі.
Борислав Брондуков народився 1 березня 1938 року в селі Дубава Київської області, закінчив у Києві гірничий технікум, працював прорабом на будівництві, потім на заводі «Арсенал». Грав у народному театрі, де його й побачив ректор київського театрального інституту і запросив спробувати себе в акторстві, у 1965 році Брондуков закінчив кінофакультет(майстерня В.Івченка). Дебют у кіно в нього відбувся з легкої руки Сергія Параджанова — в 1962 році в його фільмі «Квіти на камені», а взагалі його фільмографія налічує понад 110 кінокартин. Найпарадоксальніше, що головних ролей у Борислава Брондукова майже не було, але його ім'я завжди стояло в титрах поруч із центральними виконавцями як запорука успіху. Він ніколи не нервував з цього приводу, бо знав, що з кожного епізоду може зробити цукерочку.
20 найвідоміших фільмів Борислава Брондукова
«Анничка»
«Захар Беркут»
«Гараж»
«Спортлото-82»
«Афоня»
«Камінний хрест»
«Дни Турбиных»
«Вас ожидает гражданка
Никанорова»
«Мимино»
«Суета сует»
«Тривожний місяць вересень»
«Осенний марафон»
«Вавилон ХХ»
«Приключения Шерлока Холмса и доктора Ватсона»
«Дульсинея Тобосская»
«О бедном гусаре
замолвите слово»
«Зеленый фургон»
«Мы из джаза»
«Небилиці про Івана»
«Человек с бульвара Капуцинов»
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
