Протест із ноткою гламуру

Партія регіонів вирішила почати свою «революцію» у незручний час — у п’ятницю вранці, коли люди ще працюють і, навіть якби хотіли, не можуть прийти на політичні мітинги (хіба що їх для цього організують навмисно). А все це через данину хронології. Саме вчора минуло сто днів, які Партія регіонів дала урядові для того, щоб покращити ситуацію в державі. Однак гучно тупнути ногою не вийшло — акції були млявими і немасовими. У Києві, який став центром протесту і містив виступ Віктора Януковича, на мітинг «Скажи кризі «Стоп!» прийшло близько 10 тисяч осіб. Це надто мало як для наміру скинути Президента й уряд і провести дострокові вибори.

Дембелі й «братки»

Із ранку в різних куточках майдану Незалежності почали збиратися купки активістів. Вони розбивалися в «сині» колони за районною пропискою: Солом’янський район Києва, Біла Церква, Славутич тощо. У лавах — або літні люди, тобто більш ідейні, або молодь, стимульована матеріальнішими чинниками. «А ви, часом, не Печерськ, — підбігла до мене молода жінка. — Куди йти печерським?». Побачивши в руках блокнот, жінка подумала, що я партійний функціонер.

Поки не почався мітинг, людей розважали веселенькими піснями із динаміків. Якщо в тексті «Родина, родина — від батька до сина» ще читалася певна прив’язка до акції, то пісня про те, що «дембель, дембель, дембель — це як свято» викликала безліч асоціацій.

Один затятий чоловік приніс на мітинг старенький біло–блакитний прапор із президентської кампанії «Вибір—2004». Інший прийшов на акцію зі стягом Росії. Прапорів України мало. А від знамен Партії регіонів аж рябіло в очах — молодики з вудлищами розійшлися по всьому майдану, аби складалося враження, що демонстрантів більше, ніж було насправді.

У товаристві «регіоналів» блукали представники «Братства», які проводять на майдані акцію «Геть усіх!». Вони роздавали запрошення на демонстрацію, яка відбудеться 31 березня. У листівці — погрозливий припис: «Будь–які партійні прапори будуть негайно знищені!». «А кого ви представляєте?» — спитала у «братка» літня жінка. «Я був проти всіх і є проти всіх», — відповів хлопець. Жінка здивувалася: «Як можна боротись, якщо нікого не підтримувати?».

Лідер «Братства» Дмитро Корчин­ський розповів кореспонденту «УМ», що представники Партії регіонів зустрічалися з ним, щоб попередити про акцію на місці, де маніфестує його організація. «Я не заперечив. Відповів: «Я ж не «мусор», щоб забороняти вам акцію». Навпаки, ми зацікавлені в цьому мітингу, тому що вони звезли 10 тисяч осіб для масовки, а ми 31–го проводимо свою акцію і спробуємо цих людей загітувати на свій протест. Тих людей, які злі, прагнуть змін і не хочуть ходити на мітинги політичного гламуру, щоб послухати партійних вождів», — каже Корчинський.

Червона картка «синього» мітингу

Партія регіонів вирішила проводити мітинг за цікавим сценарієм. Спочатку на сцену пускали не політиків, а звичайних людей. Вони скаржилися на владу і розповідали про свої проблеми. Ясно, що це була технологія: «регіонали» хочуть показати, що протестний настрій іде із «низів». До того ж опозиційні політики добре розуміють, що зараз люди мало довіряють будь–яким політикам. Через це виступи були «непричесаними», містили багато неправдивих фактів; промовці збивалися, надто сильно вдавалися у приватні історії. Коли виступ затягувався — оратора перебивали музикою. У перервах публіку розважав співак і поет Олег Гаврилюк. Костюм артиста, у дисонанс із кризовим настроєм мітингу, був прикрашений яскравими візерунками.

«Наше терпіння вичерпалось, — першим із народних депутатів виступав Олександр Пеклушенко. — Ми запропонували вам проекти законів, щоб виправити ситуацію. Але ви ними не скористалися. Ваш час минув!». Нардеп промовляв російською мовою, але звернувся до опозиціонерів із закликом кричати українське «Ганьба!». «Якщо Президент і уряд не підуть у відставку, ми покажемо їм червону картку. Слава Україні!». Після цього вигуку натовп на хвильку замовк. Так, ніби вагався, чи треба кричати «Героям слава!», чи гукати щось інше. «Ура!» — понеслося ззаду.

Невдовзі в районі сцени з’явилися охоронці — отже, приїхав Янукович. Ведучий закликав людей гукати прізвище лідера, і за лаштунками показалася кремезна постать Віктора Федоровича. Технічні працівники почали махати руками. Виникла пауза. Ведучий попросив: «Поставте музику». Невдовзі все прийшло до норми, і Янукович вийшов на поміст. Разом із ним — Юрій Бойко, Сергій Льовочкін, Те­тяна Засуха, Василь Горбаль та інші чільні партійці. Як можна було помітити, «група «Росукренерго» лідера далеко не відпускає.

Янукович почав з екскурсу в 2004 рік — саме тоді він програв вибори Ющенку. «З цієї площі в 2004 році вони обманули пів–України. Вони зруйнували віру в добро, — поскаржився Янукович. — Скільки український народ може терпіти цю орду? Це терпіння колись має закінчитись. І ми прийняли рішення, враховуючи розчарування людей, розчарування інвесторів: ця влада має піти у відставку — і уряд, і Президент. Ми не можемо ще цілий рік терпіти і дивитися, як вони знущаються над країною».

Голова ПР висловив сподівання, що протест об’єднає всю Україну. «Люди, розчаровані Майданом, і люди, принижені Майданом, мають об’єднатися. У всі часи люди об’єднуються, щоб перемогти. Об’єднатися — наш обов’язок», — закликав В. Я.

Щоб надати мітингу довершеності, учасникам запропонували проголосувати за резолюцію. Поки ведучий зачитував її, майже зірвав голос. Віктор Федорович уважно слухав, час від часу махаючи рукою. На прощання Янукович зробив свій коронний мітинговий жест — нахилився у низькому поклоні.

P. S. Надвечір в «УМ» зателефонувала працівниця однієї зі столичних установ і повідомила, що їх на мітинг Партії регіонів збирали за гонорар у 30 грн. під загрозою звільнення.

МЕТОДИ

Народний депутат від Партії регіонів Юрій Бойко розповів «УМ», що основним методом боротьби за повалення уряду та Президента будуть акції протесту. На уточнююче питання, якими процедурами «регіонали» збираються цього досягти, небагатослівний депутат відповів: «Отак — через майдан».