Війна після Голоду
«Моє завдання — передати пам’ять про те, що ми пережили», — каже 90–річна Ольга Онищенко. Для цього пише статті й вірші — «Вузлики на пам’ять». Її численну родину — дітей, онуків і правнуків — я вперше побачила кілька років тому на Михайлівській площі в день вшанування загиблих від Голодомору. Згодом, гостюючи в Ольги Панасівни, ще раз, на світлині помилувалася її харизматичною родиною: понад двадцять осіб, убраних у вишиванки. На наступній сторінці сімейного альбому — фото чоловіка в капелюсі. Виявилося, що це чоловік Ольги Панасівни, районний провідник ОУН Петро Онищенко. Про діяльність його однодумців розповідає сьогодні виставка у Фастівському краєзнавчому музеї. Цікаво, чому народжена в СРСР наддніпрянська молодь, якій щодня «промивали мізки» ненавистю до самостійності, стала боротися за Українську самостійну соборну державу?