Яна Клочкова: Тепер я вийшла з коридору, але зовсім не прагну слави світської левиці

Ця людина є однією зі знакових фігур, за якими нашу країну впізнає цілий світ. Яна Клочкова разом з іншими успішними спортсменами своїми перемогами зробила для позитивного образу України чи не більше, ніж усі дипломати Міністерства закордонних справ разом узяті. Тиждень тому «Золота рибка», як прозвали плавчиню за її тріумфи на світовій арені, заявила про завершення «водної» кар’єри. Разом із Клочковою це зробив і ще один відомий вітчизняний плавець — Денис Силантьєв.

Але такий крок зовсім не означає, що ці відомі особистості забудуть про свій вид спорту. Яна та Денис переповнені амбітних ідей підняти вітчизняне плавання на новий рівень, тепер уже в ролі функціонерів. Про ці задуми, а також про причини, які змусили 26–річну плавчиню залишити великий спорт, і випитував у Клочкової кореспондент «УМ».

«Про рішення піти зі спорту не жалкую»

— Яно, для України ви є знаковим спортсменом. Важко було залишати водну доріжку?

— У житті кожного спортсмена настає момент, коли він має прийняти рішення про завершення активної діяльності. Мені воно далося нелегко. Я багато років займалася улюбленою справою, вона була моїм життям. Але самі розумієте, що конкуренція у світовому плаванні постійно зростає, а мої останні виступи не вражали, і це теж серйозно вплинуло на мою позицію. Тим більше, що за останні роки я чимало переосмислила в житті, в мене з’явилися нові орієнтири. Про прийняте рішення ніскілечки не жалкую.

— Воно визріло після Олім­піади в Китаї чи раніше?

— Коли їхала до Пекіна, я вже розуміла, що ці змагання не стануть моїми. Підросли нові конкурентки, які сильніші за мене і з якими вже важко змагатися. Можливо, що навіть не варто було їхати до Китаю, адже всі сприймають мене переможницею, не хочуть бачити невдач.

Були й думки, що, може, потрібно ще потренуватися, спробувати повернути форму. З іншого боку, після стількох звитяг фінішувати поза п’єдесталом — це не для мене. Відчувалося, що цього кроку від мене й очікували всі, адже були запитання, від журналістів у тому числі.

— Вважаєте, ви повністю реалізували себе у спорті?

— Гадаю, що так. Були перемоги на найпрестижніших змаганнях — як на мене, я багато чого досягла у своїй справі. Тепер важливо не зупинятися на досягнутому і далі розвиватися. У звичайному житті хочу бути такою ж успішною, як і в спортивному.

— Відчуваєте, що в вашому житті відбувається переломний момент?

— Зараз у мене починається новий етап. Я впевнена, що він буде цікавим та насиченим і без спорту. Хай навіть і трохи іншим. Але це не означає, що я забуду про справу свого життя й повністю відійду від спорту. Ще торік ми створили Фонд підтримки молодіжного олімпійського плавання, в якому я є віце–президентом. Він і стане одним із тих особливих моментів у моєму житті, на якому буду особливо концентруватися.

«Хочу створити нову Яну Клочкову»

— Розкажіть детальніше про цей проект.

— Головною метою цього Фонду є розвиток та популяризація плавання, підвищення його масовості. Я сама хочу щось внести в розвиток спорту. Думаю, що поки не реалізувала весь потенціал, який у мені закладений.

— Є вже якісь напрацювання в цьому напрямі?

— Основне завдання, яке зараз цікавить мене з Денисом Силантьєвим (до речі, президентом фонду), — створення у школах обов’язкових уроків плавання з тестуванням. Ми прагнемо, аби це все було не лише на папері, а щоб справді можна було прийти до басейну та подивитися, як цих дітей навчили. Ще один важливий момент — реконструкція та побудова басейнів. Для того, щоб школярі могли займатися цим спортом, потрібні відповідні умови. У нас їх поки що немає.

— Але ж у держави немає коштів навіть на утримання старих басейнів.

— Але це ж не значить, що потрібно про них забути. Необхідно також розширювати кваліфікацію тренерів, персоналу спортивних споруд. Ми хочемо, щоб ці об’єкти були самодостатніми та не потребували дотацій від органів влади. Знаєте, якщо моя діяльність приведе до того, що в країні з’являться нові Яни Клочкови та Дениси Силантьєви, я вважатиму свою місію виконаною. Жити лише колишніми перемогами було неправильно.

«До тренерської роботи не готова»

— Які у вас стосунки з вітчизняною федерацією? Перспектива бути спортивним функціонером приваблює?

— Я тісно спілкуюся з нею, відвідую всі змагання, які проходять в Україні. Нещодавно були з Денисом на чемпіонаті серед юніорів у Львові. Нас скрізь гарно зустрічали, постійно звучали якісь пропозиції. У Львові, для прикладу, плануємо облаштувати плавальний центр.

Я вірю, що незабаром відкриють школу мого імені в Харкові, а потім уже можна буде створювати філіали. Не знаю, що буде завтра, але є підтримка, яка заохочує рухатись далі. Тим більше що тепер я радник міністра у справах молоді та спорту з питань розвитку плавання.

— А чи є надія побачити Яну Клочкову в ролі тренера?

— Мені здається, що до такої роботи я ще не готова. Можу дати якісь поради, адже таки чимало дізналася за свою кар’єру, але про наставництво навіть не думала. Не обов’язково, що з сильного спортсмена має вийти гарний тренер. Може, колись пізніше, коли сама дійду до цього, й спробую.

— Українська збірна отримала нового наставника. Що ви думаєте про нашу команду під керівництвом Сергія Бондара?

— Насамперед скажу, що йому буде дуже важко. Попередні перемоги створили певний рівень, на який цьому фахівцеві тепер доведеться орієнуватися. Усе залежить від того, що він зможе запропонувати нового на своїй посаді. Але тренер він молодий, переповнений ентузіазму, хоче щось змінювати. Якщо він потребуватиме, ми завжди готові допомогти в його роботі, оскільки досвіду в мене з Денисом достатньо.

— Вірите, що в близькому майбутньому в нашій збірній з’являться нові олімпійські чемпіони?

— Знаєте, тут важко навіть призерів назвати, а переможця Ігор — і поготів. У команді зараз відбувається зміна поколінь, чимало досвідчених спортсменів пішло зі спорту. З іншого боку, є й перспективні плавці, скажімо, такі як Ігор Борисик, учасник Олімпіади–2008. У дівчат надії подає Ганна Хлістунова, але їй треба чітко усвідомити, що нагорода Ігор для неї має стати пріоритетною метою, вона має жити цим.

«Хочу бути для чоловіка просто Яною, а не колишньою спортсменкою з регаліями»

— Як зараз змінився ваш режим дня? Адже в спортсменів залишалося мало часу на життя поза тренувальним процесом.

— Справді, зараз маю чимало вільного часу. Іноді стає страшнувато з незвички, адже раніше все забирав спорт. Але намагаюся шукати заняття, які будуть цікавими для мене. Ось зараз удосконалюю рівень англійської мови, їжджу містами, знайомлюся з людьми. Нещодавно переїхала від батьків, звикаю до самостійного життя.

— Для декого таке рішення може бути не менш складним, ніж відхід від спорту.

— Так, зараз зіткнулася з низкою проблем, про які навіть не замислювалась ніколи. Найбільша — куховарство. Раніше мама постійно допомагала, а тепер доводиться робити все самій. Соромно зізнатися, але іноді ліньки щось приготувати чи навіть сходити за продуктами.

— Останнім часом вам почали більше уваги приділяти не як спортсменці, а як світській особі. Не лякає подібна роль?

— Я б не сказала, що хочу собі таку перспективу. З іншого боку, за часів спортивної кар’єри змушена була відмовляти собі у звичайнісіньких розвагах. Це був тісний коридор, у якому неможливо було ступити ні праворуч, ні ліворуч. Тепер же хочеться відчути життя, бути там, де забажаю. Є багато людей, з якими хотілося б познайомитися, щось дізнатися, самій розповісти. Але зовсім не прагну слави богемної світської левиці.

— Про облаштування особистого життя замислювалися?

— Зрозуміло, що хотілося б знайти своє щастя. Так вийшло, що пора серйозних стосунків наступила для мене доволі пізно, оскільки всю увагу забирали тренування. Зараз же є проблема з тим, що багатьох чоловіків я відлякую своїм статусом Олімпійської чемпіонки. А я хочу бути з людиною, яка спілкуватиметься просто з Яною Клочковою, а не екс–спортсменкою, обтяженою різноманітними регаліями.

ДОСЬЄ «УМ»

Яна Клочкова

Майстер спорту міжнародного класу з плавання (спеціалізація — комплексне плавання)

Народилася 7 серпня 1982 р. у Сімферополі.

Дворазова чемпіонка та срібна призерка Олімпійських ігор у Сіднеї 2000 р. Дворазова чемпіонка Олімпійських ігор в Афінах 2004 р. Багаторазова переможниця та призерка чемпіонатів України, чемпіонатів Європи та світу, юніорських чемпіонатів Європи, чемпіонка та срібна призерка Універсіади 2001, 2003, 2007 рр.

Тренувалася в Ніни та Олександра Кожухів.

Закінчила Харківське училище фізичної культури та спорту (2001 р.), Київський університет фізичної культури та спорту (2004 р.). Студентка Донецького державного університету управління.

Герой України. Нагороджена також орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, орденом «Княгині Ольги» І ступеня.

Зріст — 182 см, вага — 70 кг.

Незаміжня.