Всі ми чиїсь брати...

25.03.2009

Цей матеріал готувався у переддень скорботної дати. Тому ми, можливо, трохи поспішаємо, але спробуємо все ж констатувати: у столиці не було помічено підготувань до відзначення роковин. Майже не помічено. Адже якраз на одній з акцій «УМ» побувала. Але... У Музеї гетьманства, який тимчасово прихистив виставку фотографій, присвячену лідеру Народного руху, було не надто завізно. Десь десятка чотири однодумців покійного, його родина, кілька газетних журналістів плюс кілька підлітків. Останні вибивалися із загального контексту і трохи нудились. Розважались ворожінням на кавовій гущі: хто кому ким доводиться? От Тарас Чорновіл В’ячеславу Чорноволу — хто? «Брат!» — «Брат?» — «Ага».

«Ага». У цій країні до неможливості переплутані всі амплуа. Наступного року — 16 вересня 2010 — згадуватимемо роковини смерті Георгія Гонгадзе. Для тінейджерів він, напевно, брат Гаррі Поттера. (Не сприйміть це як цинізм та неповагу). Або ж людина–вулиця. Колишній проспект Радянської України. А майор Мельниченко тим часом став світським тусовщиком. Принаймні «Таблоїд» підловив його на фіналі нацвідбору до «Євробачення–2009». Нічого кримінального чи незвичного в цьому нема. Просто колись йому співчувала добра половина інформативно просунутих громадян. Як мученику «в екзилі». Мученика з Мельниченка не вийшло. З ним сталося найгірше, що може трапитися з людиною, незалежно від того, прагне вона всесвітньої слави чи просто широкої відомості у вузьких колах. Людину З–А–Б–У–Л–И.

Чи забули В’ячеслава Чорновола? Не візьму на себе відповідальність, щоб сказати «так» або «ні». На високому державному рівні його сьогодні згадуватимуть. Обов’язково. Казатимуть, що без нього не постала б незалежна Україна.

Боюсь емоційно знизити замітку про лідера Народного руху, але не можу втриматись від цитування однієї «попсової» книжки. Перечитувала днями... «Трьох мушкетерів» Олександра Дюма. Автор за лаштунками порівнює атмосферу двох епох. Царювання Людовика–Котрогось–Там–За–Рахунком і владу Герцога–Не–Важливо–Якого–Герцога. При першому, каже він, було менше свободи, але більше незалежності. А зараз, на жаль, більше свободи, але менше незалежності.

По–моєму, у нас — те саме. Свободи багато. Свободи годинами сидіти в інтернеті. На «Однокласниках» чи сайтах «делікатного змісту». (Це я адресую юним та цікавим). Свободи обиратися не по мажоритарних округах, а за партійними списками, бо так набагато менше відповідальності перед виборцями. (Це — маститим та заангажованим у владу). Свободи робити все або не побити нічого. А от незалежності таки менше. І на рівні газово–кремлівсько–урядово–політичних ігрищ та інтриг. Каламутних та незрозумілих. І на рівні мертвої вчепленості в інтернет, з якого скачують та приміряють на себе певні поведінкові стереотипи. Звідси й маячня, яку не соромно нести у публічному місці, обговорювати вголос...

Я нічого не кажу про самого В’ячеслава Максимовича Чорновола. Повторювати чиїсь слова чи розхожі кліше не хочеться. Нести патетичну патоку — тим паче. Я вірю у коловорот яскравих життів та гідних вчинків. Час від часу вони виринають на поверхню та реінкарнуються. Тож як казала Марина Цветаєва (на зауваження, що її лірика нікому не потрібна): «через десять років забудуть, через ДВІСТІ — згадають».

Тож до зустрічі за двісті років. Тоді й продовжимо розмову.

  • Феномен Вольвачівни

    Ніхто до сьогодні не знає ні її точної дати народження, ні приблизного року смерті, ні місця поховання. Не дійшло до нашого часу і жодної фотографії чи портрета письменниці, оскільки вона не мала власних дітей і внуків, які могли б зберегти для історії подібні свідчення. >>

  • Хата-мрія Тараса

    Тарас Шевченко прожив коротке і тяжке життя. Він помер у 47 років, з яких 24 припали на кріпацтво, 10 — на заслання і лише 13 років поет був порівняно вільною людиною. >>

  • Рідна мова визволить: Євген Чикаленко 5 років добивався дозволу царської цензури на видання українських книжок

    Наближається 155-та річниця з дня народження мецената Євгена Чикаленка. Чикаленко п’ять років добивався дозволу царської цензури на видання своїх україномовних книжок, оплачував гонорари Бориса Грінченка і допомагав хворому Іванові Франку, уже сам бідуючи. >>

  • Голуба кров

    Королеві Великої Британії Єлизаветі ІІ 21 квітня виповнюється 90 років. За традицією, день народження королеви святкується двічі на рік, тому майже увесь 2016-й у Британії вважається ювілейним. Без сумніву, Єлизавета ІІ на цей час є найвідомішим монархом світу. >>

  • Реставратор нації

    Нещодавно в Музеї шістдесятництва відкрилася виставка «Він бачив крізь час», присвячена видатному історику, культурологу, філософу, археологу, громадському діячеві — Михайлу Юліановичу Брайчевському. Лише найближче оточення вченого знало його ще й як неабиякого поета та художника. >>

  • Мить Слави

    Жива легенда стверджує — допоки Оранта молитиметься за Україну в Софії Київській — незнищенним буде український дух, український народ. Тому й, певно, жодна нація цього світу не має такого сузір’я видатних жіночих постатей, які творили національну та світову історію, зупиняли світове зло, ставали символами незламності людського духу та проривного пасіонарного чину в найкритичніших для народу буревіях історії… >>